Експрес-інформація «Микола Міхновський: Життя і Слово»
(150 років від
дня народження Миколи Міхновського,
політичного і
громадського діяча, учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті)
Міхновський Микола Іванович народився у сім'ї сільського священика у селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині належить до Київської області) 31 березня 1873 року. Коли вступив на юридичний факультет Київського університету, він не лише вивчав право, а й став активним діячем міської патріотичної організації, її члени проповідували необхідність вільного розвитку української культури й не торкалися політичних питань. Микола одразу ж зрозумів, що йому не по дорозі з цими людьми, бо він хотів бачити Україну самостійною державою. 1891 року група молодих націоналістів створила Товариство тарасівців. Вони проголосили своєю метою боротьбу за самостійну суверенну Україну.
«Українська нація мусить добути собі свободу, хоч би захиталася ціла Росія!» — ці слова Міхновського, сказані 1900 року, винесені в епіграф книги Романа Коваля, Юрія Юзича «Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи»(2021).
І сьогодні, у час жорстокої війни з росією, ми повторюємо їх. Але зараз ми під захистом ЗСУ, Національної гвардії, США і 50 країн Європи, а за спиною в Міхновського в 1900 році нікого не було. Та все ж він із невеликою кількістю однодумців кинув виклик росії в час її розквіту.
Гасло «Україна для українців» трактувалося таким чином, що саме український народ має бути господарем на своїй землі. Багато хто перелякався, засудив гасло самостійної України як антидемократичне, антиросійське. І все ж він запалив національне багаття в душах мільйонів українців, виплекав героїчне покоління 1917-1920-х років, бо апелював «до людей віри, чести і характеру».
З усіх сил він намагався донести свої ідеї до людей: заснував україномовний журнал, друкував свої дописи у пресі, видавав книжечки, в судах захищав українських активістів. Велика Олена Теліга ставила Миколу Міхновського в один ряд з Тарасом Шевченком, Оленою Пчілкою, Іваном Франком і Лесею Українкою, бо вважала, що Міхновський мав «цивільну відвагу».
На роки життя Міхновського випало піднесення українського національно-визвольного руху, який переріс в Українську революцію і привів у січні 1918 р. до проголошення незалежності України. Але, разом з тим, в останні роки свого життя Міхновський став свідком поразок Української революції, в результаті яких була втрачена державність.
Майже усе своє життя він був приречений йти «проти течії». Робив це гаряче, безкомпромісно. Багато разів був розкритикований, осміяний, відторгнутий. Ці поразки, зрештою, стали причиною його передчасної смерті. Він пішов із життя у віці 51 рік, для політичного діяча ХХ століття це досить рано. Але зроблено було ним стільки, що вистачило б на декілька біографій. У 1924 р. Микола повернувся до Києва, де трагічно загинув 3 травня, у садибі свого друга Володимира Шемета, він був знайдений повішеним. Обставини смерті видатного політика і громадського діяча України наразі залишаються до кінця не з’ясованими.
Міхновський був не лише учасником бурхливих подій, але й сучасником, однодумцем чи опонентом видатних українських політиків, військових, мислителів, діячів національної культури, вчених, які діяли на авансцені національно-політичного життя на початку ХХ ст. У кожного з них був власний життєвий шлях і своя дорога до національної ідеї, кожен з них у міру розуміння життя і своїх можливостей боровся за визволення українського народу.
До 150-річчя від дня народження Миколи Міхновського - громадського та політичного діяча, юриста, публіциста, учасника боротьби за незалежність України у XX столітті в Зіньківській публічній бібліотеці оформлено експрес-інформацію, де можна більш детально ознайомитися з його життєвим шляхом та громадсько-політичною діяльністю.
В України немає іншого шляху, як тільки перемогти. І ми повинні вірити в це кожного дня. Це має надихати нас і давати сили.
Немає коментарів:
Дописати коментар