Скарбниця пам’яток українського права - правова спадщина української держави.

 

 Скарбниця пам’яток українського права  -
 правова спадщина української держави.
Онлайн – знайомство.

    Правові пам’ятки - це важливий елемент національної культури. Хіба можна, не знаючи змісту Руської Правди, дати всебічну оцінку періоду Київської Русі? Або вивчати Україну - Гетьманщину відособлено від знаменитих «Березневих статей»? Чи зрозуміти всю велич і трагедію подій 1917-1920 рр. без знання універсалів Центральної Ради і конституційних документів Радянської України?
    Отже, знайомимося з найважливішими пам’ятками нашої правової культури.

Зародження правової системи України 

Українська правова система почала своє формування з давніх часів. Протягом усього часу вона вдосконалювалася і розвивалася, приймалися різні важливі для розвитку правової системи України нормативно-правові акти.

Найдавніші правові пам’ятки України, які належать до державного періоду, до наших часів не збереглися. У той період єдиним джерелом права було звичаєве право.

11-13 століття 

За часів Київської Русі найважливішою правовою пам’яткою вважалася «Руська Правда». («Правда» означала закон). Оригінал документа не зберігся, але донині вціліли близько 300 списків пізніших його редакцій. Вона містила норми кримінального, спадкового, торгового та процесуального законодавства і була головним джерелом правових, соціальних та економічних відносин Давньої Русі.

Відомий історик М.Карамзін у своїй праці « Історія держави Російської», даючи характеристику часу правління на Русі Ярослава Мудрого, пише: «Нарешті, блискуче і щасливе правління Ярослава залишило в Росії пам’ятник, достойний великого монарха. Цьому князю приписують найдавніше зібрання наших цивільних статутів, відоме під іменем «Руська правда». Ярослав першим видав писані закони слов’янською мовою…».

«Березневі статті» Богдана Хмельницького 

    Юридично оформили рішення Переяславської угоди і визначили відносне автономне, політичне і правове становище України в складі Російської держави, так звані «Березневі статті Богдана Хмельницького» 1654 року.

    Вони були одним з найважливіших правових документів в українській історії. В них передбачалося: право українців обирати старших із свого гурту і саме через них вносити податки до царської казни, право Війська Запорізького мати дипломатичні відносини з іншими державами, крім Туреччини і Польщі та інше.

17-18 століття 

    В 1710 році, після смерті Івана Мазепи, у день виборів Пилипа Орлика гетьманом України була укладена між ним і козацькою старшиною угода «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького», що має ще назву Конституція Української козацької держави або Конституція Пилипа Орлика.

    Вона є унікальним документом, який дослідники небезпідставно називають однією з перших у світі демократичних конституцій. Головна ідея її - повна незалежність України від Польщі та Росії. Гетьман призначався главою держави, поряд з ним мала діяти Генеральна старшинська Рада, що певною мірою обмежувала владу гетьмана й регулювала його відносини з народом. Крім старшини до Ради мали увійти представники від кожного полку. 

      У книзі О.Гужія та Т.Чухліб «Історія козацтва. Держава - Військо - Битви» читаємо: «Та найбільшим досягненням першої української конституції була виписана у 6-й статті законодавча норма колективного ухвалення рішень через голосування на представницькому органі влади - «публічних» Радах, які мали збиратися три рази (на Різдво, Воскресіння Христове та на Покрову Пресвятої Богородиці) на рік .
    На жаль, чинності Конституція Пилипа Орлика на теренах України не мала. Причиною цього став той факт, що вона була написана в умовах вигнання.

    Вже в умовах громадянської війни, 22 січня 1918 року, Центральна Рада проголосила Четвертий універсал, у якому підкреслювалося, що віднині Українська Народна Республіка стала самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. «Зо всіма сусідніми державами… ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Власть в ній буде належати тільки народові України…».

 

    У квітні1919 року було ухвалено Конституцію УНР, яка гарантувала громадянам України різноманітні права і свободи: свободу слова, друку, совісті, свободу пересувань, недоторканість житла. Конституція проголошувала, що суверенітет належить усім громадянам України. Своє суверенне право громадяни мали право через Всенародні збори України та місцеві органи самоврядування. 

20-21 століття 

Сучасна правова система України почала своє формування саме з прийняття Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року та Акта проголошення незалежності України, який ухвалила Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 року, тобто створення самостійної Української держави.

      

    З прийняттям цих документів на території України чинними стали лише Конституція України і закони України.

    Зважаючи на тисячолітню традицію українського державотворення, з метою захисту і популяризації історичних витоків та атрибутів української державності, якими є пам’ятки українського права; беручи до уваги ініціативу редакції юридичного журналу «Право України», було прийнято 23 жовтня 2019 року головою Верховної Ради України розпорядження «Про систематизацію пам’яток українського права та здійснення багатотомного видання «Скарбниця пам’яток українського права» (у 10 томах).