Літературно-екологічний круїз «Живої природи душа промовляє»

 

     Сьогодні однією з найактуальніших проблем сучасності є взаємодія людини з природою. Повномасштабне вторгнення росії до України завдало та продовжує завдавати величезної шкоди людям, екології та інфраструктурі населених пунктів, де тривають бойові дії. Війна нещадно руйнує всю українську природу – страждають повітря, вода, земля, рослини і тварини. Окупанти  все знищують свідомо, не вагаючись, і порушують право на безпечне для життя та здоров’я довкілля не лише громадян України, а й всього людства. Це виклик, відповідати на який має не лише наша держава, а й увесь цивілізований світ. Лише разом ми здатні вберегти нашу природу та збудувати омріяне стабільне та дружнє для всіх майбутнє.

     В актовому залі  Зіньківського центру соціальних послуг для пенсіонерів - членів бібліотечного клубу «Леді Позитив» спільно з працівниками відділення соціальної роботи був проведений екологічний круїз «Доторкнись до природи душею».

За розповіддю та підібраними відеоматеріалами бібліотекаря Зіньківської публічної бібліотеки Валентини Зеленської учасники заходу подорожували мальовничими куточками України, насолоджуючись неперевершеною красою її природи, зупинялись щоб, познайомитись з екзотичною флорою та фауною нашої планети, підспівували пісням «Мій рідний край», «При долині кущ калини», «Ой, вербиченька, біле личенько», «Цвіте терен» та відповідали на питання вікторини  «Пізнай природу!».

Згадали твори письменників-земляків І.Цюпи «Дзвони янтарного літа», Г.Тютюнника «Вир», Ф.Тютюнника «Співуче джерело», О.Вишні «Вишневі усмішки», Р.Тихіна (Лиманського) «Пісні над Ворсклою», А.Степ «Ташань», Г.Яремко-Запорожець «Диво квітучої яблуні», В.Прислонського «Пори року птахами летять», які були представлені на перегляді літератури «Природа в творах письменників та поетів рідного краю».

Чародій-вечір «Ой, Андрію, даруй нам надію»

    Здавна існувала у нашого народу чудова традиція - вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…

    30 листопада ми святкуємо День святого Андрія Первозванного. За старовинними літописами він був одним з дванадцяти апостолів Христа і приніс слов’янським народам християнство.

    Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч - доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих.

    Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.

    Щоб відчути красу давніх звичаїв і обрядів та поринути в минуле чергове заняття салону «Світ рукотворного дива» було присвячене одному з чудових свят української молоді Андріївським вечорницям. Керівник салону Лариса Криштопа провела для учнів 9-Б класу Зіньківського опорного ліцею №1 та постійних учасників салону чародій-вечір «Ой, Андрію, даруй нам надію».





    Всі присутні повернулися у староукраїнську стихію, милуючись звучанням українських пісень, та переглянули святкову мультимедійну презентацію «Вечорниці».





    Колоритності святу задало містичне дійство, Тут дівчата та хлопці зазирали у майбутнє. Ворожіння дозволи доторкнутись до чогось містичного та вищого, а також проявити власну фантазію. Молодь на воді з каблучкою зазирали у своє майбутнє, писали магічні записки, намагаючись відгадати свою долю.










Для учасників вечора була підготовлена святкова інсталяція «Андріївські вечорниці».



    Щирий сміх, приємна атмосфера у молоді та постійних учасників салону залишили незабутні враження й теплий спогад.







    Фінальним акордом чародій-вечора стало частування всіх запрошених солодощами.

Нехай не йдуть у забуття звичаї і традиції нашого народу, міцніє наш рід, живе у ньому пам’ять про минуле. Зі святом Андрія!

Запобігання та протидія домашньому насильству

Запобігання та протидія домашньому насильству

(кінолекторій до Міжнародного дня боротьби з насильством

та Всеукраїнсьекої акції «16 днів проти насильства»)

    25 листопада у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок стартувала Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства».
    Щоб вкотре нагадати всім, будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням її прав бібліотекарями читального залу ЗПБ було проведено кінолекторій «Запобігання та протидія домашньому насильству».




    В заході прийняв участь завідувач сектору «Зіньківське бюро правової допомоги» Сергій Корнійко, який провів інформаційну хвилинку «Правова допомога потерпілим від домашнього насильства».


    Представник Міжнародної організації «INTERSOS», психолог Ольга Михайленко, висвітлила проблему насильства з професійної точки зору.

 


    Завідувач відділу обслуговування користувачів Лідія Колоша запропонувала увазі присутніх прес-кліпінг «Не мовчи – і тобі допоможуть». Цей тематичний підбір матеріалів із періодичних видань про жорстоке поводження з дітьми та жінками в сім’ї, викликав бажання у присутніх висловити свою думку про насильство в сім’ї та як з ним боротися.

 



Переглянули присутні і відеоролики «Домашнє насильство» та «Ні – насильству над дітьми».


 

     Завершився захід флешмобом з помаранчевими долоньками, символом світу без насильства, жорстокості, болю та зла.

Талант+наполегливість=перемога

 

Вже не перший рік у відділі осблуговування дітей КЗ «Зіньківська публічна бібліотека ім.В.Г.Короленка» працює бібліотекар Інна ЛИСАК, фахівець своєї справи, яка завжди з посмішкою зустрічає наших маленьких користувачів та допомагає їм обрати книги, що потім стають для малечі улюбленими. Бібліотечні заходи Інни Василівни – це завжди цікаво, креативно, з  «родзинкою». А ще наша колега талановитий художник та майстер хенд-мейду, яка неодноразово брала участь у міських ярмарках майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, є постійним учасником обласних та Всеукраїнських конкурсів.

Останні дні листопада принесли для нас прекрасну новину – Інна Василівна стала лауреатом І ступеня Всеукраїнськогог двотурового  онлайн конкурсу образотворчого мистецтва «Патріотична палітра» у віковій категорії –«дорослі» з конкурсними композиціями «Мальви» та «Перемога наша квітами розквітне».

Радіємо за колегу та щиро бажаємо Інні Василівні ще багато-багато здобутків, віримо, що чарівна сила мистецтва теж вносить свій вклад у перемогу над ворогом!

Історична хвилина пам’яті «Трагічна сторінка історії»

 

Історична хвилина пам’яті «Трагічна сторінка історії»

(до 90 роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні)

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Цього року ми вдруге вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам'ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття була присвячена історична хвилина пам’яті «Трагічна сторінка історії», яка відбулася в Зіньківській публічній бібліотеці напередодні четвертої суботи листопада, коли вся країна вшановує цю сумну дату. 

Ведучі заходу - бібліотекарі  Людмила Рибалка та Лариса Криштопа розповіли учням Зіньківського ліцею ім. Миколи Зерова про передумови виникнення голоду  на Україні, його перебіг, декламували  віршовані рядки, які викликали  біль і сум за невинно убієнними нашими земляками. 

Використовуючи мультимедійні засоби, запрошені мали змогу почути свідчення очевидців тих страшних подій, які можуть затьмарити сюжет будь-якого сучасного фільму жахів.

Про пекло, яке було в час Голодомору, крім віршів та історичної інформації, присутнім допомогли більше дізнатися й документальні сюжети з кадрами, які примушували здригнутися.

На вшанування світлої пам’яті жертв Голодомору учням була презентована книжково-документальна виставка «Голодне лихоліття», де зібрані історико-документальні та художні книги, які  символізують стражденний біль голодної країни в нашому краї та по всій ненці Україні. 

Сьогодні квітка незабудка використовується, як символ пам’яті жертв Голодомору, вона нагадує нам, що ми не маємо права забути мільйони жертв. Тож, кожен учень мав змогу прикріпити свою незабудку на панно, де позначено карту України, в знак шани та скорботи за загиблими в часи Голодомору.

На закінчення заходу була оголошена хвилина мовчання і запалена свіча пам’яті у пам’ять про тих хто помер, так і не скуштувавши омріяної скибки хліби. Це – знак нашої пам’яті… І нехай світло свічки буде нашою даниною тим, хто пішов від нас у 1933 році, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

Покоління XXI ст. мають чітко усвідомлювати масштаби втрат, що поніс народ України, адже саме йому доведеться робити висновки на майбутнє. І тому, сьогодні ми маємо докласти всіх зусиль, щоб у майбутньому житті українського народу це ніколи не повторилося. Ми повинні донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Україна пам’ятає!

Світ визнає!

 

Молодіжна мозаїка «Спілкуємось. Цікаво відпочиваємо. Радіємо гармонії життя»

   Молодіжна мозаїка

              «Спілкуємось. Цікаво відпочиваємо. Радіємо гармонії життя»

                Юність - час окрилених мрій і творчого дерзання, роки пошуку. Юність - це молодість, здоров’я, це віра у завтрашній день. Це не тільки прекрасний період в житті кожної людини, але й особливий стан душі.  Саме вони, школярі і студенти, молоді науковці, скоро будуть визначати шляхи розвитку країни, вести її до процвітання  і успіху.

         Молоді, активні і креативні користувачі, учні ліцею №2 ім.М.Зерова, зібралися у стінах нашої книгозбірні, щоб взяти участь у молодіжній мозаїці «Спілкуємось. Цікаво відпочиваємо. Радіємо гармонії життя.» Весь захід бібліотекар Ольга Житник поділила на декілька частин, в кожній з яких було багато цікавих завдань.

         Користувачі мали змогу перевірити свої знання за допомогою психологічних  тестів та вікторин, а у завданні «Розмовляючі руки», учні навчилися показувати свої емоції за допомогою міміки та жестів.

             А далі всі разом розібрали декілька життєвих ситуацій та способи їх вирішення. І яке ж молодіжне зібрання без рухливих ігор. От і наші учасники ходили на «Полювання», шукали загублені речі, брали участь у «Перегонах з м’ячем».  Змагання були цікавими та пізнавальними. 

         І традиційно на завершення заходу увазі користувачів були представлені книги з викладки літератури «Молодь рекомендує».

Ми – нація, що пам’ятає! (відкритий мікрофон до Дня Гідності та Свободи)

 Ми – нація, що пам’ятає!

(відкритий мікрофон до Дня Гідності та Свободи)

     21 листопада  користувачі бібліотеки та учні 10-б класу опорного закладу «Зіньківський ліцей №1» завітали на захід, присвячений Дню Гідності  та Свободи, який пройшов у Зіньківській публічній бібліотеці.

  Зануритись у буремні події Революції Гідності, зокрема і від безпосередніх учасників тих подій, допомогли підібрані відеоматеріали. З презентованої виставки та розповіді бібліотекаря учні познайомилися з книгами відповідної тематики, які представлені у фонді нашої бібліотеки.

       Бажаючі мали можливість висловити власне бачення значення слів Гідність і Свобода, відрадно, що наша молодь розуміє всю значимість цих понять, плекає в собі патріотичний дух та любов до рідного краю та своєї держави.

           Переможець обласного конкурсу «За нашу свободу», учениця 10-А класу опорного закладу «Зіньківський ліцей №1» Манойло Іванна, читала власний вірш «Хто ми?».

Гостею заходу була також талановитий керівник художньої студії «Первоцвіт», Майя Ландик, яка всю силу любові до України, ті відчуття, які вона проживає разом зі своїм нескореним народом викладає у власних віршованих рядках.

       Вітаємо всіх з Днем Гідності та Свободи, гуртуймося у боротьбі з ворогом, віримо у беззаперечну перемогу України та завжди пам’ятаємо, якою ціною виборюється наша свобода та незалежність! 

Краєзнавча пам’ятка «Мистецька слава Зіньківщини»

 

Краєзнавча пам’ятка

«Мистецька слава Зіньківщини»

(135 років від дня народження Дмитра Ровинського)

Сьогодні ми пропонуємо згадати про талановиту, інтелігентну людину, нашого земляка, актора, режисера, театрального діяча Дмитра Ровинського, який народився 8 листопада 1888 року в м.Зіньків і якому в цьому році виповнюється 135 років від дня народження.

Це людина з нелегкою долею. В роки сталінщини, потрапивши в списки «ворогів народу», його, як і багатьох українців 30-х років XX століття було безневинно репресовано. В страхітливих умовах перебування на Соловках не зламався, вистояв, залишився людиною.

Народився в сім’ї українського міщанина. Колишній член Центральної ради Української Народної Республіки. Після революції лишився безпартійним. Професійну діяльність Дмитро Ровинський розпочав у мандрівних українських трупах. Працював у театрі Миколи Садовського з 1916 по 1918 роки, в Державному драматичному театрі (1918 -1919), 10 років у першому державному драматичному театрі України імені Т. Шевченка (1919 - 1929) в Дніпропетровську. Він був засновником і художнім керівником театру в Ленінграді з 1929 по 1932 роки.

Грав в «Лісовій пісні» Лесі Українки, «Сорочинському ярмарку» Михайла Старицького, «Ревізорі» Миколи Гоголя», «Наталці Полтавці» Івана Котляревського, «Гайдамаках» Тараса Шевченка та інших.

Він любив театр всією душею. На сцені жив життям героїв твору. Разом із ними страждав, радів, сміявся і плакав. А глядачі ставали свідками народження художнього твору. Він дарував на сцені людям прекрасні хвилини спілкування з рідним мистецтвом.

30 роки XX століття стали найтрагічнішим періодом, який переживала вітчизняна культура. Багато поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, літературознавців, викладачів, театральних діячів стали тоді жертвами сталінського режиму.

14 листопада 1931 року Дмитра Ровинського заарештовують.

Ровинський організатор та директор театру «Жовтень» співробітниками ОГПУ був визнаний лідером українських «контрреволюціонерів». Насправді ж, найбільшою його провиною була участь в Українській Центральній Раді під час революції. Не забули йому, звичайно ж, близьке знайомство з Петлюрою й іншими видними націоналістичними діячами України.

Ворожість Ровинського, для ОГПУ, полягала й у репертуарі, який він підбирав для театру «Жовтень» як режисер. Значне місце у постановках театру займали такі твори, як «Гайдамаки», «Запорожець за Дунаєм» тощо, які «у театральному оформлені режисера плекали шовіністичні настрої». Зауважувалося також, що попри фінансовий неуспіх деяких постановок, «шовініст» Ровинський не мав жодного наміру змінювати репертуар.

Дмитро Ровинський за вироком від  21 березня 1932 року отримав 5 років концтабору. Покарання відбував у Свірському таборі. Перебуваючи на Соловках в табірних пунктах «Анзер» і «Кремль», працював у театрі та зіграв роль в постановці Леся Курбаса «Аристократи», де потрібно було показати, як гуманно і винахідливо чекісти перевиховують вчорашніх «злодіїв».

Особливою трійкою УНКВД 9 жовтня 1937 року Дмитро Ровинський був засуджений до найвищої міри покарання. Розстріляний у Сандормосі 3 листопада 1937 року разом з представниками української інтелігенції: науковцями, драматургами, поетами, вчителями, інженерами.

Вшановуючи його пам`ять, ми ще раз усвідомлюємо значення цієї людини в культурному розвитку української нації.

Уроків історії забувати не можна. Надто дорогу ціну сплачено за омріяні «поступ, щастя й волю», за які віками жертовно боролися і боряться в наш час кращі сини й доньки України.