пʼятницю, 1 березня 2024 р.

Пісня буде поміж нас

 Спасибі , друже, за любов жагучу

До рідної Вкраїнської землі,

Повік твою «Червону руту»

Співати будуть солов’ї.

    

Україна завжди була багата талановитими музикантами і поетами. Її краса, народна мудрість і багата історія завжди надихали творчих людей на створення шедеврів.

Одним з незабутніх геніїв пісенно-поетичного мистецтва в Україні був Володимир Івасюк, якому 4 березня мало виповнитися 75 років. Володимир Івасюк - геніальний український співак та композитор, відомий на весь світ, один із основоположників української естрадної музики.

         В актовому залі  Зіньківського центру соціальних послуг для пенсіонерів - членів бібліотечного клубу «Леді Позитив» спільно з працівниками відділення соціальної роботи був проведений мистецький салон «Пісня буде поміж нас», присвячений творчості Володимира Івасюка.


         Ведуча – бібліотекар Валентина Зеленська розповіла, що постать В.Івасюка, його життєвий шлях незвичайні. Його творчість стала символом відродження української нації, провісником майбутніх змін, що привели до вистражданої незалежності. Він залишив нам у спадок понад 100 пісень і кілька десятків інструментальних творів, музику до кількох вистав, які він відмовлявся писати російською мовою.


         На заході звучали чарівні пісні композитора: «Колискова», «Відлітали журавлі», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Я піду в далекі гори» та інші, учасники переглянули відеосюжет «Кремль вбив Івасюка, але українську пісню він вбити не зможе».    


        Гості мистецького салону заспівали пісню В. Івасюка «Червона рута», яка  переживає нову хвилю популярності і стала трендом в соціальних мережах.



      До уваги присутніх була представлений перегляд літератури «Орфей собору нації».

    Володимир Івасюк – це ціла епоха в нашій пісенній культурі. У ньому бриніла наша Україна: в душі, в долі, в неповторному таланті. Його пісня – то його молитва, то джерело любові – припадаймо до нього, наповнюймо його цілющою водою свої серця…

Поклик рідної далини

 Поклик рідної далини

 Книжкове дефіле  до 95-річчя від дня народження Федора Тютюнника, письменника, уродженця с. Шилівка

   Мальовниче село Шилівка, що знаходиться поблизу Зінькова, відоме широкому загалу як батьківщина двох відомих майстрів Слова – братів Григорія та Григора Тютюнників. Не тільки односельцем, а й представником тієї ж письменницької династії був і Федір Григорович Тютюнник -письменник, публіцист, краєзнавець, двоюрідний племінник двом Григоріям Тютюнникам.

  Народився він далекого 1929 року в простій селянській родині. У 1946 році, закінчивши семирічку, продовжив навчання в Зіньківській середній школі №1. Здобувши середню освіту, вступив до Київського, а потім перевівся до Харківського політехнічного інституту. Деякий час, маючи спеціальність інженера по хімічному устаткуванню, працював на заводах та в науково-дослідних інститутах країни.

  Проте дипломованого технаря тягнуло до художнього слова і Федір Тютюнник повернувся до рідної Шилівки. Рік завідував сільським клубом, потім три роки викладав естетику у Зінківському СПТУ-1. Літературну творчість Федір розпочав як учасник Всесоюзного конкурсу на кращий сценарій художнього фільму. В 1964 року новела «Кура», під псевдонімом Федір Лісовий, на сторінках газети «Літературна Україна» стала дебютом.

 Став членом Спілки письменників України у 1968 році. Його творчий доробок -  книги : «Співуче джерело», «Зелений легіт», «Осінь пахне криницею», «Перепелині дзвони», «На бистрині» та численні публікації в пресі.

                     



              Перша книга оповідань «Співуче джерело» вийшла у 1967 році. В ній відчувалося, що письменник добре знає життя, глибоко проникає в душі героїв. Кращі оповідання, що ввійшли до книги, «Кура», «Копитка»,«Дзвонар» - це зворушливий гімн чистоті найкращих людських почуттів. Сюжети цікаві, а мова творів образна та соковита.

      Далі у 1970 році вийшла збірка «Зелений легіт», в якій розміщувалося оповідання «Осінь пахне криницею» з посвятою Григорію Тютюннику-старшому. Багато творів Федора Тютюнника перекладалися іншими мовами. Псевдонім Лісовий поступився справжньому і вже відомому імені. В своїй книзі «Зелений легіт» Федір Григорович вивів колоритні образи сучасників, людей гордих, сильних із твердими переконаннями.

       В 1973 році вийшла книга Ф. Тютюнника «Осінь пахне криницею» - про  життя сучасних (1960-1970-ті) сiл Полтавщини, незвичайні, іноді з гумором історії .

        У 1976 році Федір Григорович став лауреатом Полтавської обласної премії імені Петра Артеменка за збірку нарисів та оповідань «Осінь пахне криницею». Письменника визнали не лише в Україні, а й за її межами .  Критики  відзначили його талант оповідача, який має свій стиль, «дуже точного в деталях спостерігача сільського життя».

        Чистий, нескаламучений духовний світ людини – провідний мотив творчості Ф. Тютюнника. У книзі «Перепелині дзвони» домінує добро, висока трудова напруга сьогодення, перше кохання та  незрадливість людських почуттів.

         В повісті «На бистрині» іде мова про ветерана праці, директора Полтавського турбомеханічного заводу Б. В. Шумейка та трудовий колектив цього підприємства.

        У 1992 році у Зіньківській друкарні вийшла брошура Федора Григоровича «Зіньківський район» із цінними статастичними даними про наш край. В ньому подані загальні відомості про наш регіон, про стан промислових і сільськогосподарчих підприємств, охорони  здоров’я, шляхів, річок, а також історичні дані 23-х населених пунктів.

      У 1989-1991 роках Федір Тютюнник працював у редакції Зіньківської районної газети, до останніх днів співпрацював із нею. Тут він організував літературну студію «Співуче джерело» (назва першої його книги) та довго керував нею. У дев'яності і на  початку 2000-х письменник і журналіст більшу частину своєї творчості присвячував краєзнавству. Входив до редакціонної групи з написання історії Зіньківщини. Був автором краєзнавчої праці «Село Шилівка», багатьох коротких нарисів та статей, які публікувалися у районній, обласній та республіканській пресі. Був у нього задум написати історію роду Тютюнників, але  не судилося.

   Окрім своїх літературних талантів Федір Григорович дуже любив грати на баяні, умів відпочивати та вмів і працювати, брав активну участь у громадському житті села.

             4 березня 2003 року, у день свого народження (!) Федір Григорович Тютюнник трагічно загинув. І трапилося це у рідній Шилівці, він потрапив під колеса автомобіля на сільській вулиці.

        Щоб не зміліла криниця пам’яті про нашого земляка в Шилівській школі в музеї письменників-земляків Тютюнників є і творчий доробок Федора Тютюнника: книги, рукописи, фото, особисті речі та інше.

            В бібліотеці постійно діє книжкова виставка творів Ф. Тютюнника, щороку проводяться години пам’яті, огляди творчості. Його багатий творчий доробок  став невід’ємною частиною літературного спадку Зіньківщини.

 

вівторок, 27 лютого 2024 р.

Крим. Нескорений.

 

     До Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та м.Севастополь в інформаційному пункті вільного доступу до Інтернету Зіньківської публічної бібліотеки був проведений  захід  «Крим. Нескорений». Учасниками заходу були користувачі бібліотеки - зіньківчани та вимушені переселенці з Маріуполя та Харкова. 





     Розповіді про Крим, які вели працівники бібліотеки Лідія Колоша та Лариса Криштопа, доповнювалися  відеороликами та матеріалами «Архіву усної історії», оприлюдненого Українським інститутом національної пам’яті, та піснями  Джамали  «1944» і групи «Калуш» «Додому» 



        Періодичні видання,   книги, присвячені відповідній темі, які є у фонді нашої бібліотеки, зокрема, книги Сергія Громенка «250 років фальші: російські міфи історії Криму. Справжня історія», Володимира Сергійчука  «Український Крим» та  «Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції» можна було переглянути на тематичному перегляді. 


         Відкривали для себе відомих борців за права кримських татар: Мустафу Джемілєва та Рефата Чубарова, кінорежисерів Олега Сенцова та Ахтема Сеітаблаєва.

         Переглянули документальний фільм «Крим. Нескорений.» 



    Віталій Друмов, Надія  Влох, Світлана  Кириченко, Тетяна Багацька  висловили свої думки про те, що Крим - це Україна, це наша територія і, що вони  підтримують кримчан в їхній боротьбі за свої права, за незалежність. 



пʼятницю, 23 лютого 2024 р.

Сентиментальні історії «Кілометри між двох сердець»

 

Сентиментальні історії «Кілометри між двох сердець»

(до 2-ї річниці початку повномасшатбного російського вторгнення в Україну)

Чи є сумісними такі поняття як «війна» і «кохання»? Адже здається, що війна – то про смерть, а кохання навпаки про життя. З початку повномасштабного вторгнення ворога усім довелося пристосовуватися до нових реалій, адже війна змінила життя кожного українця. Утім, незалежно від випробувань, які випали на долю українців, зокрема військових, вони не перестали бути людьми, а отже не втратили здатність кохати.


В Зіньківській публічній бібліотеці до 2-ї річниці початку повномасшатбного російського вторгнення в Україну було проведено вечір сентиментальних історій «Кілометри між двох сердець», учасниками якого були учні Зіньківського ліцею імені М.Зерова.


Бібліотекар Ольга Житник розповіла гостям про те, як емоційний стан військових впливає на події в особистому житті, про почуття, які зародились на передовій, разом з дітьми бібліотекар перегорнула сторінки неймовірних історій кохання та познайомилися з найдивовижнішими парами, які пройшли всі випробування і стали щасливими.


         Багато літературних творів присвячено війні і коханню, до уваги учнів було представлено перегляд літератури та відеоролик під назвою «Неймовірні історії кохання під час війни в книгах».


         Лейтмотивом вечора звучала думка про те, що навіть на війні люди можуть кохати, адже війна не може забрати у людини здатність любити. Любов можлива і серед вибухів і смертей, під звуки сирени, вона надихає і вселяє надію на мир!

вівторок, 20 лютого 2024 р.

Мовний калейдоскоп «Чистіше від зорі хай буде слово»

 

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод:

Як річка, з роду і до роду,

Там мова з’єднує народ.

     Українська мова – одна з найдавніших і найбагатших мов на земній кулі. Українська мова пахне спілими яблуками, смаку кришталево-чистою джерельною водою, звучить, як щебет солов’я. Українська мова, Україна як незалежна, унітарна та суверенна держава були, є і будуть!

 


     З нагоди відзначення Міжнародного дня рідної мови в актовому залі  Зіньківського центру соціальних послуг для пенсіонерів - членів бібліотечного клубу «Леді Позитив» спільно з працівниками відділення соціальної роботи був проведений мовний калейдоскоп «Чистіше від зорі хай буде слово».


    Ведучі заходу бібліотекар Валентина Зеленська та фахівець відділу соціальної адаптації Ніна Вощинська розповіли, що на сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, починаючи з 2000-го року,  було прийнято щорічно відзначати 21 лютого Міжнародний день рідної мови. Це свято, яке нагадує про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні. Більшість свого виступу вони присвятили розвитку і захисту української мови. Підкреслили, що українська мова стала ще й стратегічною зброєю, символом незламності та віри.


     Під час заходу присутні поринули у чудовий прекрасний світ нашої рідної мови, відчули її багатство, мелодійність, красу. набралися позитивних емоцій переглянувши відео-фрагмент «Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці», міні-сценку «Кухлик» та ін.       



     Гості продемонстрували власні знання та вміння: читали вірші про мову, приймали участь у конкурсі скоромовок, показали свою кмітливість у розгаданні народних українських загадок та продовжували запропоновані частини прислів᾽я, співали українських пісень.  Це дало їм змогу відчути себе частинкою великого народу, який володіє найбільшим скарбом – мовою.





     Душевний тон святковому заходу задав самодіяльний  творчий колектив «Панночки». Гості переглянули танець «Ти щаслива будеш», гру на ложках «Ой гоп, гопачок» та гумореску «Весілля».


     Психологиня Ольга Михайленко розповіла «Як правильно говорити українською мовою» .




     Гармонійним доповненням до заходу став перегляд літератури «О рідна мово, скарб мій!»», на якому представлені книги про усну народну творчість: пісні, приказки, загадки, перекази,легенди…

        За українську мову, національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі гинуть кращі сини та доньки країни.  росія, як і попередніми століттями, знищує українські книги, культурні надбання. Сила мови, сила культури і незламність українського народу не залишать російському агресору ніяких шансів. Тож бережімо, шануймо, любімо, вивчаймо, пропагуймо, збагачуймо нашу солов'їну. У ній - безсмертя Духу нашого народу, це мова Героїв. Слава українському народу - творцеві і носію величної мови! Слава Україні!

Акція «Крила пам’яті» (до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні)

 Акція «Крила пам’яті» (до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні)

 


20 лютого вся громадськість України відзначає День пам’яті Героїв Небесної Сотні. Цього дня ми згадуємо сумні та водночас героїчні сторінки нашої новітньої історії, вшановуємо відвагу, силу духу і стійкість людей, які віддали своє життя, відстоюючи право нашої держави самостійно обирати свій шлях розвитку.

З нагоди 10-ї річниці розстрілу Героїв Небесної Сотні в читальному залі нашої бібліотеки було проведено акцію «Крила пам’яті».

Щороку українці у всьому світі в рамках Всеукраїнської акції в  цей день створюють тисячі витинанок, розвішують білих паперових ангелів на деревах та запалюють свічки.

Бібліотекарі разом з запрошеними учнями 9-А класу Зіньківського ліцею ім. М. Зерова також долучилися до акції в знак пам’яті про відважних і нескорених, які віддали життя за Україну, прикрили серцем побратимів Майдану і нині тримають над нами небо.

 Ведучі заходу Людмила Рибалка та Лариса Криштопа розповіли юному поколінню про трагічні події 2013-2014 років в Україні, згадали поіменно загиблих Героїв Небесної Сотні.



Присутні заходу переглянули відеоролики присвячені Революції Гідності та Небесній Сотні та ознайомилися з книгами по даній темі.




Кожен учень  прикріпив ангела на «Дерево Свободи» в знак своєї  подяки за відвагу та самопожертву Героїв.

Дерево як основу композиції обрано не випадково, адже воно в Україні вважається сакральним символом і оберегом, а його покручений стовбур – непросту долю та випробування, які доводиться проходити нашій країні.




 На завершення заходу  присутні вшанували пам’ять Небесної Сотні та всіх загиблих українців у російсько-українській війні хвилиною мовчання.


Небесна Сотня стала для всієї України не лише символом жертовності, героїзму та патріотизму, а й прикладом та джерелом натхнення для наших воїнів, які зараз гідно захищають територіальну цілісність України, утверджуючи право людини на вільне життя. Юне покоління має усвідомити важливість таких демократичних цінностей, як гідність, свобода, незалежність, цілісність. За них і досі продовжує свою боротьбу наша держава.

Імена Ангелів Майдану – Небесної Сотні, яка першою полинула до Всевишнього по вічну нагороду, золотими літерами записані на скрижалях історії. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб святу Небесну Сотню нізащо, ніколи не забути.

Ми Єдина країна! І всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної, квітучої держави та чистого неба над головою.

Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них! Ваш подвиг не забутий!




понеділок, 19 лютого 2024 р.

Інформаційне вітрило «Лев Бразоль і наш край»

Інформаційне вітрило «Лев Бразоль і наш край»



У всі часи Зіньківщина щедро дарувала світу непересічних талановитих людей. Чимало наших земляків прославили рідний край, ставши відомими всьому світові літераторами, художниками, діячами науки і культури. Але не всі знають, який величезний вклад внесла Зіньківщина в розвиток медичної науки. Лікарі - виходці нашого краю, були відомі у наукових колах усього світу.

                                                  


         20 лютого 1854 року в сім’ї дворян народився Лев Євгенійович Бразоль – вчений-медик, який став першим лікарем-гомеопатом. Після закінчення Харківської гімназії 1871 року вступив до Медико-хірургічної академії. А тоді була служба армійським лікарем до 1886 року, поки не звільнився у запас.

              Закінчивши Санкт-Петербурзьку Військово-медичну академію, поїхав на стажування в Болгарію та Німеччину. У 1880 році приїжджає на батьківщину, де займається приватною лікарською практикою і має неабиякий авторитет серед дворян Зіньківщини. Також лікує селян свого села, стає меценатом побудови Михайлівської церкви в своєму селі Журавному. Консультує хворих у Зіньківській міській лікарні, де проводить декілька показових операцій. Також приймає участь у ліквідації дифтерії в нашому краї.

                                                        


У 1881 році Лев Одружується з Юлією Миколаївною Добросельською - дочкою поміщика. В шлюбі народилися двоє синів - Борис та Євген.

                                                


У 1885 році Лев Бразоль стає членом Санкт-Петербурзького товариства лікарів-гомеопатів, а згодом і його президентом. Був учасником 4 Всесвітніх гомеопатичних конгресів у Парижі та Лондоні. У 1887 році  Лев Євгенійович стає головним редактором журналу «Гомеопатичний вісник», - єдиного на той час спеціального видання про гомеопатію.



З 1895 року працює в клініці професора Боткіна, де починає серйозно займатися гомеопатією. З цією метою він їде на навчання в Париж та Берлін. Після закінчення навчання, захищає докторську дисертацію на тему «Яким чином звільняється кров від надлишку цукру». У 1913 році Лев Бразоль організував проведення 1-го з їзду гомеопатів, в якому взяли участь 716 чоловік.

         Переворот 1917 року і громадянська війна принесли нові страждання  доктору Бразолю: його квартира в Києві була розграбована, бібліотека та рукопис книги, присвяченій гомеопатії, загинули. У 1918 році більшовиками була відібрана лікарня, припинило існування і Товариство лікарів-гомеопатів.

                                                 


         У 1924 році він залишає Київ і переїжджає до Парижа.  Всі ці перепетії  зовсім підірвали його здоров’я, він хворіє, живе бідно. 20 січня 1927 року Лев Євгенійович Бразоль помер у Франції.  Талановитий вчений написав біля 10 наукових праць, серед них: « Публічні лекції про гомеопатів», « Про холеру та її гомеопатичне лікування» та інші, якими до сих пір користуються вчені  всього світу.

         Після смерті Лев Бразоль залишив після себе славу справжнього лікаря, допитливого і сумлінного дослідника, талановитого лектора і блискучого публіциста. Таких патріотів своєї справи в ті часи було небагато, але вони внесли свою вагому частку в розвиток вітчизняної медичної науки.