Книжкова премія «Екпресо. Вибір читачів 2021»

 

Книжкова премія  «Екпресо. Вибір читачів 2021»

 

 Запрошуємо користувачів Зіньківської публічної бібліотеки імені В. Г. Короленка прийняти  участь  у п’ятому сезоні  книжкової премії  «Експресо. Вибір читачів 2021», яка була започаткована телеканалом «Експресо»  у 2017 році за підтримки ГО «Демфорум». Премія має на меті відзначення найкращих вітчизняних літературних новинок і підтримку інтересу до читання книжок в Україні.

 

Нам надійшла книга  Юрія Андруховича  «Радіо Ніч»

Юрій Андрухович — знаний український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають «станіславським феноменом.

 

    Це історія про музиканта, героя барикад, революціонера Йосипа Ротського, який через життєві обставини створює нічну радіостанцію «Радіо Смуток».

Ідея роману, за словами письменника, з’явилась у 2005 році під час інтерв’ю у Варшаві, коли його запитали, чим би він займався, якби перестав писати. Андрухович тоді відповів, що заснував би нічну радіостанцію з улюбленою мінорною музикою яку назвав би «Радіо Смуток». Наприкінці 2017 року ідея втілилась у книгу. «Загалом писання цієї книжки – це 2 роки. Така склалася симетрія: перший рік я нотував і думав. А потім – рік писання, розбудовування отого вихідного файлу», - зазначив письменник.

    У романі основні події відбуваються під час революції. Деякі з них дуже схожі на українські революційні події: «До столиці потяглися перші невеличкі групи протестувальників. Телевізія їх висміювала й натякала на іноземні фінансові джерела, що з них, мовляв, оплачено всі ті намети, теплий одяг; презервативи й легкі наркотики. Все промовляло на користь успішної дискредитації, а протест мав згорнутися так само не популярно, як і почався. Проте, через ексцес виконавця – поліція суттєво перестаралася з побиттям кількох заблукалих у столиці провінціальних активістів – загальна байдужість на очах перемінювалася на дедалі масовішу заангажованість...»

    «Наш Майдан у жодному разі не програв, і тому місто не називається Києвом, країна не називається Україною. Ми не знаємо, з якої країни Йосип Ротський, ми тільки здогадуємося, що його рідна мова належить до слов’янських», – сказав Андрухович на одній із зустрічей із своїми читачами. Він додав, що «Ротський – це піаніст, який грав на барикадах. Він мав з десяток прототипів нашого Майдану».

    Письменник підкреслив, що Революція гідності супроводжувалася естетичними ідеями, і неправильно уявляти, що там лише літали «коктейлі Молотова» і все горіло. Під час революції звучала симфонічна музика. Так і у романі: сам Ротський – музикант на барикадах, на своєму радіо він має власний плейлист, який вмикає слухачам.

    «Привладні мерзотники роблять усе для того, щоб своїм нечуваним диким насильством підло спровокувати наше насильство у відповідь, - говорить Юрій Андрухович вустами свого героя роману, - але вони його не дочекаються! Ми відповімо піснями й гітарами, а також каскадами фортепіанної музики. Ми збудуємо зі звуків стіну, крізь яку не проб’ється жодна поліційна банда з киями й газами! З ними насильство і бандократія! З нами класика, джаз і прог!».

    На останніх сторінках роману головний герой твору говорить: «А взагалі, мені пощастило. З погляду виживання тяжко переоцінити те, що мене загребли. Причому за лічені тижні перед тим місивом. Коли все почало горіти, вкриватися сажею, лементом і вибухати кров’ю аорт. Якби не потрапив до того боксу посеред лісів… Вони трохи попрацювали над моїми пальцями, й після того мені лишилося слухати, як грають інші».

    Напевне вас здивує чому у назві книги є слово радіо. Сам автор книги Юрій Андрухович зазначає, що радіо у назві не випадкове: «Це дивовижне явище. Радіо залишає вимір перебування сам на сам, вимір інтимності, вслуховування у щось інше або дуже близьке, знайоме. Радіо, безумовно, музичне. Герой роману – ексмузикант, в силу зовнішніх обставин, поступово втратив здатність грати на клавішних інструментах на тому рівні, як колись міг. І радіо стає його новим інструментом».

    В романі Йосип Ротський говорить: «А в мене радіо, ніч. Радіо Ніч. І ви мене слухаєте. Зараз настане восьма, я пущу вам останню музику…».

    Слід зазначити, що музика грає важливу роль у тексті роману Юрія Андруховича. Взявши книгу, ви матимете змогу в читальному залі бібліотеки, вдома чи парку міста послухати саме ті твори, які вмикає Ротський, за допомогою QR-коду, розміщеного на обкладинці. Для цього потрібно мати телефон з підтримкою відповідної функції. Такі сучасні технології використовує автор при виданні книги. І це чудово!

 
    Основою для обкладинки книжки «Радіо Ніч» стала картина Влодка Костирка «Перепочинок під час утечі в Єгипет», створена в 2020 році.

Тож читайте, пишіть відгуки та давайте оцінку  книзі, які надійшли до нашої бібліотеки. Шановні користувачі та жителі громади – саме ви наші авторитетні експерти. Шляхом голосування у бібліотеці ви маєте можливість визначити переможців останнього етапу книжкової премії  «Екпресо. Вибір читачів 2021».

Про інші книги, номіновані на здобуття премії, читайте в наступних дописах на нашому блозі.

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЕКСКУРС "АРХІТЕКТУРНІ ПАМ'ЯТКИ УКРАЇНИ"

 

Майстер – клас «Берегиня вроди – українська хустка»

 

Салон «Світ рукотворного дива»

Майстер – клас «Берегиня вроди – українська хустка»

 

На ній - і гроно, і пелюстка, і небо, й райдуги на ній…

Мов берегиня вроди, хустка здавен у нашій стороні.

 

З покоління в покоління, як найдорогоцінніший спадок, наші предки передавали духовні набутки - задушевну пісню, іскрометний гумор, тужливу думу, вишиту сорочку та берегиню хустку.

З давніх-давен хустка – основний і улюблений одяг української жінки. Хустка завжди була виразником краси українок. Вона підкреслювала буденність і святковість одягу.

Саме одному із елементів українського національного одягу - хустці, яка є оберегом та витвором мистецтва присвятила своє чергове заняття ведуча салону «Світ рукотворного дива» бібліотекар Лариса Криштопа.  

Для учениць регіонального центру професійно-технічної освіти та учасниць салону було підготовлено майстер – клас «Берегиня вроди – українська хустка», в ході якого учасниці заходу дізналися про історію виникнення хустки та про її обрядове і побутове значення.

З великим задоволенням учасниці заходу переглянули відеоролик «Секрети української хустки».

Аби кожна із присутніх відчула унікальність цієї звичної хустки, чарівна, талановита, обдарована майстриня нашого краю – Наталія Параїло, розповіла про своє захоплення, поділилася своїм ремеслом та провела майстер-клас з пов’язання сучасної  хустки, представила сучасні тенденції моди, у якій хустка використовується  як стильний аксесуар до жіночого одягу.

 

На заході демонструвалася виставка-інсталяція «Українська хустка - оберіг жіночої краси» з різноманітними хустками, які «усміхалися квітами, підморгували таємничими орнаментами», що є родинними оберегами і передаються з покоління в покоління.

Всі учасниці заходу отримали не тільки вміння з пов’язування хусток, але і масу задоволення від спілкування з майстринею. Цей майстер-клас ще раз довів, що правильно пов’язана українська хустка робить жінку надзвичайно красивою і чарівною.

 Ведуча салону подякувала всім, хто прийшов на зустріч із нашою  вічною  хусткою – берегинею. Хай завжди береже вона тепло наших душ і живе вічно, як наша невмируща мати - Україна.

Юридичний практикум «Якщо необхідна правова допомога»

      Працівники Зіньківської публічної бібліотеки імені В.Г.Короленка для надання  безоплатної правової допомоги своїм користувачам запросили в читальний зал заступника начальника відділу «Зіньківське бюро правової допомоги» Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Катерину Суконько.

      Зустріч була насиченою та емоційною, серед запитань, на які хотіли б отримати відповіді користувачі: яке покарання передбачено за відсутність захисної маски у громадських місцях в період карантину? Чи правомірний примус до вакцинації проти COVID-19?. Чи мають право  змушувати вакцинуватися молодих мам, які ще не працюють? Як оплачується вимушена самоізоляція під час пандемії?

         Як діяти батькам, які працюють, а їхні діти знаходяться на карантині. Чи мають вони право на відпустку у цій ситуації?  А ще хвилювало питання укладення угод з «Нафтогаз України».

 

         Після  надання відповідей на всі запитання, які були поставлені присутніми, Катерина Суконька наголосила, що у період карантину користувачі  Зіньківської публічної бібліотеки можуть отримувати правову допомогу онлайн та звернувшись до відділу безоплатної правової допомоги безпосередньо за телефонами: 3-34-74 та 0-800-213-103.  

Книжкова премія «Еспресо. Вибір читачів 2021»

 

Книжкова премія «Еспресо. Вибір читачів 2021»

19 жовтня в комунальному закладі «Зіньківська публічна бібліотека імені В. Г. Короленка» для працівників 11 книгозбірень бібліотек-філій та відділу обслуговування дітей ЗПБ (головної) проведено тренінг-консультацію по голосуванні за книжкову премію «Еспресо. Вибір читачів 2021». Дана премія започаткована телеканалом «Еспресо» в 2017 році за підтримки Громадської Організації «ДЕМФОРУМ», метою якої є відзначення найкращих вітчизняних літературних новинок та задля підтримки інтересу до читання в Україні.

Детальну консультацію бібліотекарам по даному питанню надала директор КЗ Наталя Тоцька.

Запрошуємо користувачів активно долучатися до голосування. Хай і не значне, а все ж таки безкоштовне поповнення фондів бібліотек новою українською книгою відбувається завдяки цій Книжковій премії.

ДЕЖА – ВЮ «Загадковий аромат кави».

 

ДЕЖА – ВЮ

«Загадковий аромат кави».

«Вона повинна бути чорною, як ніч, солодкою, як гріх, гарячою, як кохання і міцною, як дружба». Так висловився свого часу Талейран про напій, смак якого вразив його у самісіньке серце. Як ви думаєте, що це за напій? Звичайно – чорна кава.

            А за що люди її так люблять? За аромат? Я думаю за можливість відгородитися від усього світу цим самим ароматом. Взяв собі каву, і наче ти і є та людина, чесна і добра, душа якої хлюпотить в берегах фарфора. А дихання ароматне, тепле, зігріє прикрощі любої погоди.

            Кава як лікувальний напій застосовувалася в арабській медицині ще в 900 ст. нашої ери. Її друге народження відбулося після відкриття кофеїну.

            Перси і турки вважали її ліками, які допомагають проти нежиттю і головного болю. У результаті багаторічної селекції араби створили один з найкращих сортів « Мокко».

            Там, де цвітуть кавові дерева, бджолиний мед має зовсім незвичний для нас колір. Найбільше кави на душу населення вживають скандинави. Один з найдорожчих сортів кави добувають з випорожнень .

            Кава – це вишня. Зерна, з яких роблять каву – це насправді обсмажене насіння кавової вишні. Існує всього два види кавових зерен :

            Арабіка – походить від оригінальних кавових рослин, які відкрили в Ефіопії.. З плодів цих кущів виготовляють м’яку та ароматну каву. Вона коштує дорожче і становить приблизно 70% всього світового виробництва.

            Робуста – має більш гіркий присмак і вдвічі більший вміст кофеїну. Ці зерна в основному використовують в сумішах для розчинної кави.

            Кава корисна для здоров’я, вона багата на антиоксиданти, які оберігають наші клітини від токсинів. Вміст кофеїну в каві також допомагає людям збільшити рівень енергії.

            Усю каву світу вирощують у так званому « Зерновому поясі».

            Бразилія, В’єтнам і Колумбія є найбільшими експортерами кави в світі.

                                               Правила споживання кави:

            Пийте каву без цукру та молока;

            Пийте каву в першій половині дня;

            Робіть собі дні без кави;

            Спробуйте каву без кофеїну;

            Не варто пити каву надто гарячою;

            І головна порада: не пийте багато кави.

А тепер саме час почастувати вас нашою кавою:

            Віденська кава: готують дуже міцну каву, зверху кладуть ложку збитих вершків і посипають шоколадом.

            Бразильська каву: шоколад кришать і розчиняють в чашці гарячої кави, потім доливають гарячого молока, цукор кладуть за смаком.

            Кава по – арабськи: змішують чашку міцної кави з чашкою какао і додають зверху трохи вершків.

            Кава по – турецьки: у джезву кладуть цукор і доливають воду, як закипить висипають каву і нагрівають на малому вогні.

            Тож пийте каву, насолоджуйтеся її неземними смаками і нехай цей напій приносить вам користь і насолоду.

Відкривай книжки Івана Драча! Радимо прочитати

 

Відкривай книжки Івана Драча! Радимо прочитати

Онлайн-огляд книг до 85-річчя від дня народження Івана Драча, українського поета

 

Іван Драч – веселе, колюче й задерикувате ім’я. Він з’явився в поезії півстоліття тому й одразу «сплутав» селянський побут і звичаї із суто міськими реаліями, закон відносності з копанням картоплі, ван Гогів із Горпинами з порепаними ногами…

Іван Драч – неоднозначна фігура українського культурного простору. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, політик, лауреат Шевченківської премії і Державної премії СРСР, кавалер ордену Ярослава Мудрого V ступеня, Герой України – все це про нього. Драчеві були притаманні ерудиція, вимогливий смак, масштабність бачення художнього життя, проникливість і гострота характеристик, бездоганність стилю. Його поезія – це насамперед поезія запитань, а не відповідей, поезія поставлених проблем, спроба достукатися до людини.

Збірка поезій «Київське небо» відноситься до ранньої творчості Івана Драча. Сповнена як і чимала частина творчості поета єднанням давнього і сучасного, сільського і міського. Перша частина збірки називається так як і вся книга й однойменний вірш. Усе тут сповнене поетикою Києва і Київської землі, її минулими звершеннями і сучасною красою. Розділ В оркестрі мікрочастинки бачимо вічний спір фізиків і ліриків, прагнення розібратися з одвічними загадками Всесвіту поетичними засобами. У віршах з розділу В товаристві джмеля бачимо оспівування природи й краси світу. Завершують книгу чотири поеми, серед яких, зокрема, є й присвячені Леонардо да Вінчі та Янушу Корчаку. 

Цікава Драчева збірка «Шабля і хустина». Тут перед нами історичні екскурси до славної минувшини. Непомітно тихий гомін віків переходить в ліричну елегію, славоспіви рідній землі. В цій невеликій книжечці знаходимо також цікаві віршовані присвяти, серед яких є як приурочені колегам-літераторам, так і літературним персонажам чи екзотичним містам, які самі стали величними образами. Серед віршів віднаходимо посвяти Чехову і уманській яблуні, Давиду Гурамішвілі й софійському графіті, Григору Тютюннику й Шевченковій Катерині…

Велика збірка «Берло» - це, фактично, об’ємне видання вибраних творів Івана Драча. Тут містяться фрагменти з книг поезій як найбільш раннього періоду, наприклад «Соняшника» (1962), так і з новітніх, та навіть «ненаписаних» на момент виходу книги творів. Книга супроводжується вступною статтею Івана Дзюби та алфавітним покажчиком творів. Та, напевно, найцікавішою тут є поема «Чорнобильська мадонна». Це соціально-філософська поема Івана Драча, у якій автор розкриває проблему трагедії на Чорнобильській АЕС. У поемі Іван Драч змальовує нетрадиційний образ Мадонни. Автор переосмислює мотиви і постаті біблійного сюжету, інтерпретуючи їх по-новому. Якщо образ Мадонни віддавна трактувався лише у світлих, радісних тонах, то у Івана Драча Мадонна – то зболена, збожеволіла мати, якій так і не вдалося народити свого хлопчика, свого сина.

Проте Всесвіт Івана Драча не обмежується лише поезією. Іван Драч – знаний перекладач, майстер проникнення в художню тканину іншої мови, іншого творця. До книги «Наближення» увійшли саме поетичні переклади й перекладні статті, виконані Іваном Драчем. Багатогранний талант Драча дозволив йому філігранно передати поетичні особливості таких майстрів слова як Данте Аліг’єрі і Федеріко Гарсіа Лорка, Пабло Неруда й Олександр Блок, Отар Чіладзе і Володимир Маяковський, роблячи їх близькими й зрозумілими сучасному читачеві.

Ще одна грань творчості Драча – кіносценаристика. Важко переоцінити присутність Івана Драча в поетично-філософському кінокосмосі України. «Криниця для спраглих» (1964), «Камінний хрест» (1968), «Іду до тебе» (1971), славнозвісна «Пропала грамота» (1972) – усі ці кінороботи широко відомі поціновувачам творчості Драча. Дані кіносценарії та інші роботи можна знайти у збірці «Криниця для спраглих. Кіно».

Тож читаймо й сьогодні Івана Драча, відкриваймо нове й незнане, рідне й давно знайоме!

 

Дарую людям пісню

 

Мене часто називають поетом ліриком,

поетом-піснярем, і я вважаю, що

це найвища оцінка моєї творчості,

бо в пісні — душа народу, а українець

без пісні, як круглий сирота

                                                               Дмитро Луценко.

Сто років тому, 15 жовтня 1921 року в селi Березова Рудка на  Полтавщинi у багатодітній селянській родині народився  Дмитро Луценко  -  видатний український поет-пісняр , котрий жив і працював в епоху золотої пори української естрадної пісні 1960-1980-х років, автор відомих та улюблених пісень «Києве мій», «Мамина вишня», «Осіннє золото», «Хата моя, біла хата» та ін.   У фондах українського радіо збереглося більше 300 пісень, написаних на слова Дмитра Омеляновича. Понад 30 вважаються народними, бо несуть до людей справжнi і зміст, і мелодію.      

Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії ім.Т.Г.Шевченка. Та все ж, мабуть, найголовніше його звання - Народний поет. Улюбленець народу. Співець Добра!

В його поезіях безмір тепла і любові до людей, до рідної землі, до історії нашого народу. Його пісні осяяні сонцем, чистотою і совістю поета і, звичайно, безмежною любов’ю до матері - України.  

Один із  поетичних шедеврів поета, пісню «Як тебе не любити, Києве мій» (музика Ігоря Шамо) співають українці по всьому свiту. З 2014 року рішенням Київради пiсня визнана офіційним гімном столиці України.

Всю силу свого поетичного таланту Дмитро Луценко передав у численних збірках: «Незакінчена соната», «Добрість», «Пахучий хліб», «За Березовою Рудкою», «Березовий дзвін», «Дороги спадщини».

За творчу діяльність був нагороджений орденом Дружби народів.

Помер Дмитро Омелянович 16 січня 1989 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

Любов полтавців до свого земляка переросла у щорічне мистецьке свято «Осіннє золото», яке відбувається на Полтавщині в його рідному селі Березова Рудка. Починаючи з 1990 р. це свято збирає справжніх шанувальників Луценкового слова не лише з Полтавщини, а й з усієї України.

11 вересня 2021 р. в Пирятинському краєзнавчому музеї відбулося урочисте відкриття кімнати поета-пісняра.

Дмитро Луценко залишив у спадок добірні зерна поезії, яким проростати ще через десятиліття, а то й століття. У них є майбутнє, є безсмертя, є вічність…

До пам’ятної дати видатного діяча мистецтв у публічній бібліотеці підготовлено перегляд літератури «Дарую людям добро», на якій представлено поезію Дмитра Луценка «Коли ти зі мною», «Усе любов'ю зміряне до дна», «А я люблю,люблю…», пісні на вірші поета «Пісня вірності», «Дарую людям пісню», «Криниця мого кохання», статті з періодичних видань, інтерв’ю, біографічні матеріали та фото з Інтернет-ресурсів.

         У збірці поезій «Коли ти зі мною» Дмитро Луценко звеличує найвище людське почуття – кохання.

                                                              

       У вибраних творах «Усе любов’ю зміряне до дна» автор розповідає про те, як народжувались незабутні поетичні тексти і пісні.

                                                            

    До пропонованої книжки Дмитра Луценко «А я люблю, люблю…» ввійшли відомі пісні на музику композиторів Ігоря Шамо, Олександра Білаша, Володимира Івасюка та ін.

                                                            

    Збірки пісень на вірші піснетворця «Пісня вірності», «Дарую людям пісню», «Криниця мого кохання» перш за все хвилюють прозорими чарівними мелодіями щирих почуттів. Ліричний пафос, високий обов’язок патріота, лірика, нев’янучий аромат народності вплелися в мережива слів і музики.    

                                                 

     Запрошуємо всіх завітати до бібліотеки та особисто ознайомитися з матеріалами про життя та  творчість визначного поета-пісняра.