четвер, 27 січня 2022 р.

Прапор свій здіймемо гордо, ми з ним дужі і єдині.

Прапор свій  здіймемо гордо, ми з ним дужі і єдині.

Година цікавих повідомлень до 30 – річчя від дня затвердження Державного прапора України.

         Всі ми знаємо, що за Конституцією України український прапор – синьо – жовтий.   Це офіційний державний символ України, а також один із національних символів українців.



     Але  як на українських землях з’явився символ із поєднанням синього та жовтого кольорів – достеменно невідомо. Деякі легенди говорять, що ці кольори з’явилися завдяки трипільцям під час великого переселення народів.

     Про те, що поєднання синьо - жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 рік), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі.


   25 червня 1848 року публічно вперше було зафіксовано сучасний синьо – жовтий стяг у Львові. Його вивісили українці Королівства Галичини та Володимирії над Львівською ратушею як національний прапор. Саме після цього випадку синьо – жовтий стяг набував все більшої популярності в українців, а після революції 1905 року його почали використовувати і в Наддніпрянщині.

Прапори козаків Запорізької Січі також часто мали поєднання синьо-жовтого, особливо починаючи з XVIII століття. Зазвичай, на прапорі було і зображення козака в одязі золотого або червоного кольорів.


    Перше офіційне визнання синьо - жовтого як прапора українського народу відбулося 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада на чолі з Грушевським ухвалила Закон , затвердивши поєднання жовтого та блакитного кольорів як стяга Української Народної Республіки. Цей стяг став державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави під час революції.

 У 1938 – 1939 роках синьо - жовтий стяг був прапором Карпатської України.

  1941 року синьо - жовтий прапор був прапором Української Держави.



     28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про Державний прапор України ». Ним став саме національний синьо - жовтий стяг.

      У серпні 2004 року Президент України Леонід Кучма видав указ « Про День Державного Прапора України», який відзначається щорічно 23 серпня.

Починаючи з 2009 року, День українського прапора почав святкуватися 23 серпня на загальнонаціональному рівні у всіх містах країни.

    Під синьо-жовтим прапором в Україні зустрічають іноземних гостей, військовослужбовці приймають присягу, працюють українські посольства, він вивішується в ООН.

    Над містами і селами майорять державні синьо - жовті прапори України.


     Герої  Майдану 2013-2014 років  відстоювали свої права із державним прапором України  в руках, як символом  національної незалежності.

 Жовто-блакитний прапор піднімали над будівлями Донецького аеропорту впродовж всієї його оборони. Ворог збивав прапори вогнем, але «кіборги» неодмінно поновлювали символ української держави.

    22 серпня 2020 року підняли у Києві найбільший державний прапор України, який  має розмір 40х60 метрів, він повністю  ідентичний до пропорцій стандартного: дві рівні смуги, а ширина і висота мають співвідношення 2:3. Стяг внесли до Книги Рекордів України.


   Цей велетень об’їхав майже усю країну. Його розгорнули у прифронтовому Маріуполі, коли місто звільнили від терористів.

         У 2016 році українські альпіністи встановили наш прапор на вершині найвищого вулкана – Охос – дель – Саладо в Альпах. Його висота – 6872 метри.



 До Дня незалежності України встановили синьо – жовтий прапор на вершинах Казбек та Говерла.


 Це найдорожчий наш символ. Спортсмени на олімпійських іграх з гордістю представляють нашу державу, стоячи під синьо - жовтим знаменом. І  плачуть від того, що майорять над ними наші національні кольори, коли їм вручають медалі за перемоги . І таких  прикладів можна навести безліч.

Отже, державний прапор України, як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної української держави, під прапор – миролюбства. Ним ми гордимося. Його ми славимо і любимо.

      Перша історична згадка датується 1256 роком – днем заснування Львова. Саме на гербі міста Лева поєднались ці символічні для країни кольори – жовтого лева на блакитному тлі.

    До речі ,й донині точаться дискусії про те, який прапор правильний : сучасний варіант із блакитним   вгорі та жовтим унизу, чи навпаки – із жовтим зверху. Деякі історики переконують : саме останній варіант використовували у часи Української Народної Республіки. Насправді ж у часи УНР використовували обидва варіанти стягу.


середу, 26 січня 2022 р.

На Аскольдовій могилі - український цвіт

 

Крути, 29 січня 1918 року… Символ героїзму та відданості нашого юнацтва і символ національної трагедії. Цього дня поблизу станції Крути, що розташована за 130 км від Києва, 300 курсантів військової школи, студентів та гімназистів вступили в нерівний бій із майже 5000 більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі. Бій тривав лише 5 годин. У полон було захоплено, а потім розстріляно 28 юнаків, які ціною власного життя зупинили наступ ворога.

         До цієї дати у бібліотеці розгорнуто книжкову виставку-факт, на якій представлені книги, що розповідають про події тих страшних днів. Особливої уваги заслуговують книги: Я.Гаврилюка «Крути. Січень 1918», «Крути», «Героїка трагедії Крут», Ю.Сороки «Бій під Крутами», М.Куця «Аскольдова могила», в яких містяться маловідомі документи, свідчення та фото учасників та очевидців бою під Крутами.



         Не залишаться поза увагою користувачів і книги: «Історія незалежності України» Братів Капранових, «Україна в революційну добу» В.Солдатенка, «Історія України» О.Бойка, «Нариси української революції1917-1921 років» та інші, на сторінках яких, серед інших подій, висвітлюється і подвиг  курсантів і студентів.

         Бій під Крутами – це героїчна і водночас трагічна подія. Вона знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців. Визначально, що ця жертовна любов до України, зародилася в серцях молодих людей – найкращих представників українського студентства.

         Цей день назавжди залишиться світлим в нашій пам яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї Вітчизни. День памяті Героїв Крут!

ЕКОЛОГІЯ: МИ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА МАЙБУТНЄ (Огляд ресурсів Інтернету до Десятиліття ООН з відновлення екосистем (2021-2030 рр.))



Інформаційна година "Правове регулювання дистанційного навчання"

 

Пандемія спонукала як надавачів так і здобувачів освітніх послуг оперативно реагувати та використовувати різноманітні форми навчання, задля адаптації під виклики сьогодення. 

В зв’язку з стрімким розповсюдженням коронавірусної інфекції навчальні заклади були змушені впровадити дистанційну форму навчання під час карантинних обмежень.

Тож 25 січня фахівець #Зіньківського_бюро_правової_допомоги Сергій Корнійко (Sergiy Korniyko) взяв участь в інформаційній годині для працівників КЗ «Зіньківська публічна бібліотека ім. В.Г. Короленка» на тему «Правове регулювання дистанційного навчання».



    Юрист в ході свого виступу в першу чергу зазначив, що Положенням про дистанційне навчання затвердженим Наказом міністерством освіти і науки України № 466 від 25.04.2013 року передбачено:

- порядок реалізації дистанційного навчання;

- особливості організації навчального процесу за дистанційною формою навчання;

- особливості організації навчального (навчально-виховного) процесу з використанням технологій дистанційного навчання;

- забезпечення дистанційного навчання.

Крім того фахівець бюро розповів присутнім, про те як вони можуть користуватися інформаційною платформою WikiLegalAid, що функціонує за принципом Wikipedia та яка містить правові консультації з різних тем. Цією платформою можуть користуватись як юристи, так і студенти чи пересічні мешканці. Консультації викладені так, щоб бути зрозумілими не лише фахівцям, а й пересічним громадянам без юридичної освіти. Доступ до всієї інформації, що міститься в базі, є безкоштовним для користувачів платформи.

#БПД#ПравоваДопомога #LegalAid

 

 

пʼятницю, 21 січня 2022 р.

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів. …»

 

 «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не      буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів. …»

І.Франко


        В історії кожної нації є дати, згадка про які змушує битися  в єдиному пориві мільйони сердець цілого народу. Одним з таких свят України є відзначення Дня Соборності.

21 січня 2022 року в актовому залі  Зіньківського центру соціальних послуг для пенсіонерів - членів бібліотечного клубу «Позитив» було проведено історичну панораму до Дня Соборності України «Не хлібом єдина моя Україна, єдина народом, що краще нема».


Ведуча заходу  бібліотекар Зіньківської публічної бібліотеки Валентина Зеленська привітала всіх присутніх зі святом, зазначивши, що сьогодні Україна відзначає 103-тю річницю з дня проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. 22 січня 1919 року уряди двох частин України на Софіївському майдані о 12 годині урочисто проголосили Акт Злуки українських земель, намагаючись реалізувати споконвічну мрію українців про єдність.


Бібліотекар розповіла про поняття “соборність”, зауваживши, що воно  включає у себе єдність і згуртованість. У слові “соборність” ми чуємо слово “собор”. Ще великий український класик Олесь Гончар закликав: “Бережіть собори душ наших!”.

Також  зупинилася на питанні історії виникнення свята Соборності України, та етапах її становлення. Ознайомила з цікавими фактами про Україну. Підкреслила, що об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові  Україна 21 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став “живий ланцюг” між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Дня Собоності.


 «День Соборності об’єднує всю Україну – Київ і Львів, Севастополь і Ужгород, Донецьк і Полтаву, Харків і Луцьк, сотні міст, мільйони людей – усі українські землі і береги.

 Сьогодні в Україні знову триває неоголошена Росією війна, розпочата у 2014 році на Донбасі. Однак ми знову показуємо ворогові та всьому світу свою справжню єдність. Українці знову встали обороняти свою незалежність та територіальну цілісність. «Якщо ми віримо у сильну Україну, почуття соборності повинне стати часткою нашого життя і нашого серця. Це основа національного життя України і опора української політичної нації» – зазначила ведуча.

Учасники заходу переглянули відеофрагменти цих подій та фотоекспозиції архівних матеріалів.

  

До уваги присутніх була представлена викладка літератури «Єдина й неподільна Україна».



 

суботу, 15 січня 2022 р.

Інформаційний дайджест «Ще не вмерла України і слава, і воля»

 

Інформаційний дайджест «Ще не вмерла України і слава, і воля»   

(до 30-річчя затвердження Верховною Радою України
Державного Гімну України)

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.



Історія нашої державності складна і суперечлива, вона має свої злети і падіння. Але український народ непереможний, це народ - творець нової держави. Вистраждавши, виборовши волю, Україна має нині свої державні символи, які уособлюють її історію, її сутність. З проголошенням незалежної України національні символи – гімн, прапор і герб – стали на сторожі утвердження самостійності і суверенітету держави.

Державний Гімн належить до найбільших святинь будь-якого народу. Гімн – це урочиста пісня. Перша музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Тоді роль гімну виконували бойові заклики та пісні, які створювали патріотичний настрій перед битвами. Більше століття тому відомий український поет, етнограф, фольклорист Павло Чубинський написав вірш "Ще не вмерла Україна". Поезія, вперше надрукована 1863 року, невдовзі пісня стала новим національним гімном української держави.

30 років тому, 15 січня 1992 р., на засіданні Президії Верховної ради України була затверджена музична редакція Державного гімну України, автором музики якої є М.Вербицький. Текст гімну затверджено Законом України «Про Державний Гімн України» 6 березня 2003 року. Конституцією встановлено, що всі урочисті збори загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

 В 2005 році з’явилася ювілейна монета номіналом 10 грн., яку присвятили Гімну України і випустили до 140-ї річниці першого його публічного виконання.

На хвилі масових протестів, під час Помаранчевої революції  та революції Гідності, національна пісня єднала мільйонів українців і досі зігріває наші серця у дуже різному виконанні, починаючи від маленьких діток до бійців, які беруть участь в АТО. Він надихає українців у цей важкий час.

Гімн України - дивовижний. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають, - описує захват композитор Валентин Сильвестров.



вівторок, 11 січня 2022 р.

Етнографічні посиденьки « Духовні орієнтири»

 

                                               


У народі кажуть : «Зима прийшла – свята привела». І дійсно, узимку майже щодня свято.

Різдво – це найкраще свято для будь-якого українця. У різдвяні свята діти та дорослі ходять в гості і колядують.

Згадаймо ж нині разом всі

Різдвяні свята чарівні.

Щоби в Святвечір скрізь лунали

Колядки давні голосні,

А в Щедрий вечір засівали

Зерном  світлиці нам усім.

Щоб за врочистими столами

Раділи святам і зимі,

Щоб люди завжди шанували

Звичаї рідної землі.                               


Світле свято Різдва Христового шанують православні християни. Дорослі люблять його за велич і закінчення різдвяного посту, а дітлахи чекають його не менш трепетно, ніж Новий рік, адже Різдво для них - це продовження новорічних святкувань і гулянь з цікавими іграми та солодкими подарунками.

                                                           


Обов'язковим елементом масових гулянь на вулиці є колядки. Група дорослих і дітей в різнокольорових костюмах, якими можуть бути хустки, циганські спідниці, атласні пояси для чоловіків, починають співати колядки. Важливим атрибутом цього процесу є різдвяна зірка.

Прикрашають таку зірку іконою і різнокольоровими стрічками.

                                            


Тринадцятого січня в Україні відзначається свято Маланки, названий так на честь преподобної Меланії Римлянки, день пам'яті якої припадає на переддень Нового року за старим стилем. Інші назви цього свята - Щедрий Вечір і Щедра Кутя. На Різдво закінчується піст, тому на Щедрий вечір стіл рясніє м'ясними стравами, на відміну від вечері в Святий Вечір. Для Щедрого вечора готують щедру кутю. У народі багато страв, традиційно готуються на цю вечерю, які на честь свята називають Маланкою. До них відноситься і дуже улюблена українцями кров'янка, і обрядовий хліб, який печуть напередодні свята.

                                                          

Після заходу сонця починали ходити по селу від хати до хати веселі ряджені щедрувальники - молоді хлопці в костюмах. Вони супроводжували свою ходу музикою на народних інструментах та жартівливими піснями.

                                                         


Щедрувальників запрошували в будинок, де вони виконували святкові щедрівки, веселили господарів. Окремо ходили і групи дівчат, але вони бували не настільки численні, як у хлопців, і дівочі компанії, на відміну від хлопців, не заходили в хати, а щедрували у дворах.

                                                           


Костюми хлопці складали з звичайного одягу і підручних предметів, а також виготовляли спеціально для щедрівок. Основні герої костюмованого дійства щедрувальників - Маланка, Василь, Дід і Баба, Коза, Кіт, Ведмідь, Журавель та Цигани.

                                                 


Хлопець, який зображував Маланку, одягав спідницю, кольорову хустку, лице натирав крейдою, очі і брови підводив сажею, на губи і щоки наносив червоний сік калини або буряків. Атрибутом «Маланки» була кужіль, яку вона носила в руках. У деяких місцевостях роль Маланки виконувала красива, з пишною фігурою заміжня жінка.         

                                                         


Старий Новий рік сміливо можна вважати додатковим святом, яке твердо укорінилося в сімейних традиціях.

Звісно, традицій та обрядів, які огортають Щедрий вечір, як його здавна називали, існує безліч. Почати варто з того, що цього свята за великим столом збирається вся родина, члени якої повинні виглядати охайно (брудний або неохайний одяг вважається поганим знаком).

                                               


Після святкової вечері заведено відвідувати сусідів, попросивши прощення за можливі образи, щоб провести рік в дружбі та злагоді.


Однією з традицій Старого Нового року вважається посівання. У перший день старого Нового року спочатку до будинку повинен зайти чоловік, тому представниці прекрасної статі ходили посівати рідше. Одними з найактивніших посівальників є діти, які обов’язково отримували частування і заохочення за свою працю. Примітно, що зерна, які використовують при цьому дійстві, не можна змітати віником або викидати. Вважається, що вони приносять у дім щастя і великий урожай.

                       


Щорічно 19 січня відзначається велике церковне свято - Водохреще. Цього дня люди згадують хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Свято Водохрещі відоме своїми цікавими традиціями.                                                                                                                                                           


На свято Водохрещі цілющими чудодійними властивостями наділяється вода. Люди носять воду до церкви, щоб її освятити. Вважається, що така вода не псується, може лікувати людей та зберігає свою особливість цілий рік.

                                                           


Ще одна відома традиція свята - купання у водоймах. Для цього на річці чи озері готують ополонку, яку освячує священник. При будь-якій погоді люди на кілька секунд занурюються у воду. Вважається, що така процедура очищає душу та дарує здоров'я.

                                                       


Тож де б ви не святкували і з ким, головне – відчуття свята на душі, яке варто вміти собі створювати в будь – який момент. А ще треба вірити, що кожна зима своїми завірюхами забирає все погане… Вірити, що кожна сніжинка – це крапелька щастя…. Тож мрійте… Бажайте…І вірте!