Я маю в серці те, що не вмирає…

 

«Я маю в серці те, що не вмирає…»

( 110 років пам’яті Лесі Українки, поетеси, перекладача,
громадської діячки)

 

      Сьогодні ім’я Лесі Українки, української поетеси, перекладача, громадської діячки з теплотою згадує вся Україна, вся прогресивна громадськість світу. Воно близьке і дороге нам, полтавчанам, адже Леся Українка періодично жила і писала в Гадячі свої полум’яні, сповнені гніву народного твори.

    До 110-ої річниці пам’яті Лесі Українки в читальному залі бібліотеки організовано перегляд літератури «Я маю в серці те, що не вмирає …».( фото)

     Завітайте до нас і ви матимете змогу погортати повне академічне зібрання  творів Лесі Українки у 14 томах, до якого увійшли всі знайдені на сьогодні тексти письменниці. Є тут і окремі книги, до яких увійшли вірші та поеми Лесі Українки.

    Леся Українка залишила по собі вражаючу духовну спадщину – поеми, прозові твори, понад 270 віршів, публіцистичні статті, переклади світової класики.

          В цей ювілей ми запрошуємо вас  прочитати щось із творів Лесі Українки і замислитися над тим, про що вона говорить з нами. Вона не повчає, не навчає, не змушує ні до чого, вона просто говорить  про нас  - українців. Не випадково вона – Леся Українка.

То ж в чому ж сила і краса її поетичного слова? Твори її  - немов самоцвітне коштовне каміння, що переливається найрізноманітнішими барвами, вони ваблять читача своєю невмирущою красою, своєю глибокою ідейністю, доступністю для розуміння простого читача.

     Вона залишається нашою сучасницею, бо в її творах  - поклик до свободи. І сьогодні, коли ми відстоюємо свою незалежність, ми згадуємо  Лесю із вдячністю , її високі демократичні ідеї.

Інформ - сеанс «Українська державність – мій Символ, моя Віра, мій Вибір» (до Дня Української Державності)

Інформ - сеанс «Українська державність – мій Символ, моя Віра, мій Вибір»  (до Дня Української Державності)

В українську державність ми віруємо,

українську державність ми сповідуємо,

в її неминучості ми переконані.

 Для нас вона є до певної міри живою реальністю,

бо ідею її ми носимо в серці,

бо її духом, потребами овіяно все життя…

Симон Петлюра

28 липня Україна відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого. «Точкою відліку» української державності є заснування Києва – столиці Київської Русі й сучасної України. Про це  можна ознайомитися в нашій бібліотеці у випуску «Голос України» №154 від 28 липня 2022 р

День Української Державності утверджує зв’язок українців, які живуть тепер, з багатьма поколіннями нашого народу. Понад тисячу років державотворчому досвіду українців, нашій культурі, нашій самобутності, українському характеру.

Історичні факти свідчать, що у 838 році вже існувала високорозвинена рання українська держава Русь, яка була однією з найбільших і наймогутніших держав Європи, одним із центрів не лише східнослов’янської, а й усієї європейської культури.

Спадкоємицями Київської Русі стали Галицько-Волинська Русь, Козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та сучасна Україна.

За сотні років, відбиваючи ворожі напади, потерпаючи від війн і нападів, насамперед, наших північних сусідів, нам вдалося зберегти свою ідентичність. Але ворог ніколи не знищить нашу націю, нашу велику та неподільну Україну.

Зараз у багатьох подвигах наших воїнів, у мудрості наших людей у боях, навіть просто в розмовах звичайних українців про те, що відбувається, ми можемо побачити, ми можемо почути і зрозуміти приклади таких же характерів, як сотні років тому. Можемо побачити приклади такої ж хоробрості, такого ж ставлення до життя, і, найголовніше, – ставлення до України й до ворога.

З нагоди відзначення цієї дати в читальному залі Зіньківської публічної бібліотеки оформлено інформ-сеанс «Українська державність – мій Символ, моя Віра, мій Вибір», де користувачі зможуть переглянути матеріал про історичні етапи українського державотворення упродовж майже півтора тисячолітнього періоду нашого минулого до сьогодення, проаналізувати важливі в цьому процесі історичні факти, події та документи, ознайомитися з шляхом боротьби, випробувань, розвитку української держави та її багатомільйонного народу.

    

Після всього, що пройшов наш народ, після всього, чого ми навчилися за століття, українці ніколи не віддадуть своєї незалежності. Берегти єдність зараз, працювати разом на перемогу – це найважливіше національне завдання, яке всі ми обов’язково виконаємо. А отже, захистимо країну в цій війні за незалежність та підтримаємо Збройні Сили України. Нам дістане сил перемогти агресора та побудувати ту Україну, про яку ми всі мріємо. Така наша історична місія. У кожного з нас. Слава Україні! Вітаємо зі святом!

Інформаційний мікс «День Хрещення Київської Русі: цікаві факти та історичне значення»

Інформаційний мікс
 «День Хрещення Київської Русі:
 цікаві факти та історичне значення»

  28 липня - весь християнський світ вшановує пам'ять рівноапостольного великого князя Володимира. З нагоди цієї дати, починаючи з 2008 року, в Україні відзначається державне свято - День Хрещення Київської Русі - України. Завдяки Володимиру у 988 році Київська Русь отримала хрещення. Повернувшись з Візантії, Володимир хрестив своїх синів, двір і бояр.

Дізнатися більше про історію цього свята, легенду, пов’язану з цією подією, а також про традиції та святкування річниці хрещення Русі   пропонує користувачам інформаційний мікс «День Хрещення Київської Русі: цікаві факти та історичне значення», підготовлений бібліотекарями Зіньківської публічної бібліотеки.

Прийняття Київською Руссю християнства стало подією вселенського значення, що на віки визначила духовну долю нашої Церкви й українського народу та донині має великий вплив на життя суспільства і держави.

Християнство було затверджене в нашому народі та стало справжньою основою, навколо якого сформувалася її духовність, виховалися десятки поколінь, народ достойно ніс свої традиції, серед яких – повага до ближнього і любов до Бога.

За легендою, ця подія сталася під час правління князя Володимира Святославовича. Він був визначною постаттю, яка розуміла важливість релігії в житті народу та її роль у формуванні держави. Володимир шукав нову релігію для свого народу, щоб зміцнити його єдність та забезпечити йому місце серед інших європейських народів.

Першою правителькою на Русі, що офіційно прийняла християнство, стала вдова князя Ігоря, княгиня Ольга.

 Під час її перебування у 957 р. В Константинополі було докладено чимало зусиль, щоб здобути найвищий державний титул «дочки» імператора. Тоді Ольга приватно приймає хрещення. Після повернення з Константинополя княгиня починає проводити лінію на обмеження впливу язичництва у державі, будує дерев’яну церкву святої Софії.

Продовжив справу своєї бабусі – хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією – зміг лише князь Володимир Великий.

Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир за для їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояв ідол Перуна, з’являються шість різноплемінних богів – Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош. Але трохи згодом Володимир, переконавшись, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра, вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.

Після розгрому заколотників у Візантії, влітку 988 р. великий князь Володимир Святославович був охрещений в церкві св. Іакова в Херсонесі, де й одружився з Анною. Володимир у перший по хрещенні день наказав скидати ідолів, рубати й палити, а статую Перуна прив’язали коневі до хвоста й тягнули до Дніпра. На місцях, де стояли ідоли богів, побудували християнські церкви бобожниці, як їх часом називали.

Після офіційного хрещення киян, християнство стає державною релігією Київської Русі. Для унормування церковного життя у своїй державі Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства. На чолі церкви стояв київський митрополит. У великих містах перебували єпископи, які вирішували всі церковні справи своїх єпархій.

Тисячу років тому хрещення Русі означало великий крок країни у сучасне суспільство. Майже всюди панувало моновірування, тож Русь без цього просто не змогла б стати настільки ж поважною державою. Крім того, завдяки церкві у ті часи розвивалася писемність та грамотність народу. Було відкрито багато шкіл та бібліотек, розвивалося мистецтво та культура.

На честь тисячної річниці хрещення Русі було випущено святкову монету номіналом у 25 карбованців. Пізніше, у 2000 та 2008 роках, НБУ було випущено ще по одній монеті з зображеннями хрещення. Номінал обох монет — 100 гривень.

                   

Хрещення Київської Русі-України стало поворотним для нашої історії. Рівноапостольний князь Володимир Великий приніс на київські землі християнство, що стало основою наших духовних та культурних традицій. Ця знаменна подія задала вектор розвитку нашого народу на тисячоліття вперед.

Нехай і багато років пройшло з тих пір, як князь Володимир хрестив Русь. Та ми, як люди православні, й нині шануємо цей день. Успіху й терпіння! Удачі та везіння! Добра та щастя! Усіх вітаємо із цим святом! Давайте дорожити тим, що маємо, та вірою! І якщо наші думки та дії дійсно будуть добрими та світлими, ми обов’язково переможемо все зле й лихе!

 

Бажаємо, щоб духовна міць ніколи не згасала й наповнювала всіх нас незламною вірою в мирну та непереможну Україну!

Завітайте до нашої книгозбірні ознайомитися з книгами і підібраним матеріалом по даній темі.

 

Один – на один з рядком Василя Барки

Один – на один з рядком Василя Барки

(виставка – календар до 115 років від дня народження поета, 

прозаїка українського зарубіжжя)

         Для шанувальників художнього слова, творчості вітчизняного  письменника, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки  Василя Барки працівники читального залу Зіньківської публічної бібліотеки оформили виставку – календар « Один – на один з рядком Василя Барки».  Справжнє його прізвище - Василь Очерет. 

         Василь Барка наш краянин. Він народився 16 липня  1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині.

          Його літературна спадщина  складає, крім рукописів, -  понад 20 книг поезій, романів, повістей, есе, перекладів, літературної критики.

               Прізвища  Василя Барки немає в Українській радянській літературі. Тоді про нього замовчували . На жаль, широке коло українців відкрили для себе Василя Барку тільки після здобуття Україною незалежності, коли було надруковано його всесвітньовідомий роман «Жовтий князь».

          В цьому романі він один із перших заговорив про голод 1932- 1933 років на Україні, який дав широкому читачеві реальну картину нечуваного в історії людства штучного голодомору. Барка створив у своїй книзі символічний образ Жовтого князя,  демона зла,  який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть.

       Василь Барка відомий також як дуже талановитий поет, в цьому шановні наші користувачі  переконаєтесь, перегорнувши сторінки книги поезій  «Океан», яка теж є в нашій бібліотеці.

     Ви прочитаєте там такі рядки:

Прошу: черешні в червоному намисті, ждіть

отут – за дверцятами залізними!

І вони стоять… Коралові разки перебирають…

Прошу: берези в мережаних мантіях, отам –

під фарбованими хмарами – ждіть!

І вони стоять, зелені оповіді шепчуть…

         Про нього ви можемо прочитати в Енциклопедії Сучасної України т. 2 на 260 сторінці. Це  видання створює  Національна академія наук України спільно з Науковим товариством імені Шевченка

 

       А ще в довіднику «Українські письменники. Біографії. Огляди творчості. Літературні напрямки і течії».  

     Біографічну довідку про Василя Барку можна знайти і в «Універсальному літературному словнику-довіднику».

           І це не весь перелік літератури, яка містить інформацію  про  життєвий та творчий шлях письменника-земляка.  Запрошуємо вас  в читальний зал  нашої бібліотеки і ви більше дізнаєтесь про нього.

Довга дорога до світла і волі

 

Довга дорога до світла і волі

16 липня 1990 року Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України, зробивши перший крок до відновлення історичної справедливості, відродження української державності, як ідеї соборності українського народу та його земель.

         Декларація визначила основні політичні, економічні та соціальні перспективи розвитку нашої країни, відкривши новий етап в історії нашого народу.

         До річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України, та з метою формування у майбутнього покоління національної свідомості та патріотизму у Зіньківській публічній бібліотеці розгорнуто перегляд літератури «Довга дорога до світла і волі». 

         До уваги користувачів представлено історичні нариси, збірники наукових праць, хрестоматії, в яких висвітлені основні державотворчі події становлення незалежної України: М.Поровський «Тільки рухом життя і обіймеш», В.Червінський «Історія України: джерельний літопис», В.Семененко «Історія України з прадавніх часів до сьогодення», В.Остафійчук «Історія України: сучасне бачення», М.Грушевський «Ілюстрована історія України» та багато інших.

Інтерес читачів викликали книги присвячені історичним особистостям:  М.Главацький «Пилип Орлик», І.Коляда «Отаман Сірко», О.Наумова «Володимир Великий», В. авченко «Нестор Махно» - це не просто книги, це щемкі історії постатей, що підняли Україну з колін та стали людьми свободи.

         Прийняття Декларації про державний суверенітет України стало важливою віхою в здобутті незалежності нашої країни. Цей історичний факт ми завжди повинні пам’ятати. Берегти єдність зараз, працювати разом на перемогу – це найважливіше національне завдання, яке всі ми обов’язково виконаємо. А отже, захистимо країну в цій війні за незалежність.

Навчання цифровій грамотності продовжується

 

Зіньківська публічна бібліотека є офіційним Хабом цифрової освіти, в якому кожний бажаючий може скористатися послугами платформи «Дія. Цифрова освіта» та опанувати чи поглибити свої знання з цифрової грамотності.

Так, нещодавно представники дошкілля та бібліотекарі відділу обслуговування дітей ЗПБ на уроці відповідального батьківства «Я і моя дитина + Інтернет» пройшли навчання за освітнім серіалом «Безпека дітей в Інтернеті для батьків». Учасники тренінгу розбиралися як впливає на дітей час проведений в Інтернеті, чим може зашкодити дитячій психіці віртуальний контент, як запобігти кібербулінгу та як в мережі проявляється сексуальне насильство, чому віртуальні друзі часто стають маніпуляторами  та чому батьки повинні контролювати, що переглядає ваша дитина у соцмережах. По завершенню навчання кожен учасник отримав сертифікат.

А ми нагадуємо, що навчання населення цифровій грамотності проходить в рамках другого етапу проєкту «Розвиток спроможності бібліотек-Хабів цифрової освіти», який здійснюється ВГО Українська бібліотечна асоціація за підтримки Програми розвитку ООН в Україні у межах «Проєкту підтримки Дія» (https://www.undp.org/uk/ukraine/projects/digital-inclusive-accessible-support-digitalisation-public-services-ukraine-dia-support-project),  що реалізується за фінансування Швеції, та Міністерства цифрової трансформації України.

Літературний пікнік

 Літературний пікнік

Останнім часом вийшла значна частина книг, присвячених нашому Зіньківському краю та місту, його письменникам і поетам, які оспівують красу рідного краю, розповідають про видатних діячів, які боролися за вічне буття. І не випадково бібліотечні працівники в читальному залі під відкритим небом в дитячому парку міста організували краєзнавчу імпрезу «Літературний пікнік», щоб познайомити користувачів бібліотеки та гостей міста із літературним надбанням.

    Відвідувачі знайомилися з цікавою історією та мальовничими краєвидами міста Зіньків, гортаючи книгу «Зіньків та зіньківці у світлинах та нарисах», яка нещодавно з’явилася на книжковій полиці бібліотеки.  

       Дізнавалися цікаві факти з історії нашого краю,  про його славних жителів: купця  Івана Воздвиженського, земського лікаря Івана Петровського, полковника Василя Шимона та інших із сторінок книги Олександра Сірого «Моя Грунщина», в якій є розділи: «Дещо про історію Зінькова та Зіньківського району з найдавніших часів»,  «Діяльність земства в Зіньківському повіті». 

     Познайомилися з невичерпним багатством творчого потенціалу Полтавщини і Зіньківщини, перегорнувши трьохтомний біобібліографічний словник  Ротачів  «Полтавщина літературна». На його сторінках можна знайти багато нової інформації про наших земляків:  Миколу та Михайла Зерових, Тетяну Кльокту, Анатолія Малька, Павла Сухораду, Павла Сердюка, Марію Романівську, Олександра Пушка, Ольгу Кондратенко, братів Івана, Якова та Степана Майстренків.

      Про незвичайну людину, яка внесла вагомий внесок у розбудову міста - купця Івана Воздвиженського, життя та смерть якого оповиті не одною таємницею, дізнавалися учасники заходу з книги Олександра Терещенкова  «Трагічна доля на межі століть».

 Відвідувачі мали можливість тримати в руках не просто книгу, а справжній щоденник життя науковця, лікаря Володимира Мосієнка, нашого земляка, хірурга. Дізнавалися про його родинні цінності із  книги  «Серед пройдених шляхів у цьому світі – один і мій». 

Батьки та діти, які відпочивали в парку, мали можливість прийняти участь у літературній грі «Відгадай письменника».

      В «літературних родзинках» знайомилися з цікавими фактами з життя письменників-краян, а саме Миколи  Зерова, лідера «неокласиків», талановитого оратора, ерудита, перекладача, історика та літературознавця, автора 100 сонетів.

А ще про Дмитра Нитченка, автора книг «Від Зінькова до Мельборну», «Під сонцем Австралії», який 47 років прожив в Австралії, але все життя пам’ятав та любив ззіньківські простори, його дочку  Лесю Богуславець (Ткач), авторку книги «На прощу до рідної землі» та інших.

         Знайомилися зі скарбами нашого краю на сторінках книги Миколи Гриценка «Історичні скарби Зіньківщини», в якій, до речі ви знайдете, цікавимй словничок прізвищ зіньківчан. 

         Тож гортайте сторінки краєзнавчих видань, які має наша бібліотека і ви дізнаєтесь багато цікавого.   Пишайтеся, тим, що виросли на землі незалежних вільних козаків, яка дала світові видатних зіньківчан: поетів, письменників, літературознавців, гончарів і музикантів, вчених і аграріїв.

 

 

Народознавчий вернісаж «Ти пливи віночку, водою пливи…»

 

Народознавчий вернісаж «Ти пливи віночку,

 водою пливи…»

      З нагоди свята Івана Купала на літньому майданчику біля книгозбірні для користувачів бібліотеки  був проведений народознавчий вернісаж «Ти пливи віночку, водою пливи…». Ведуча заходу, бібліотекар відділу обслуговування Валентина Зеленська, ознайомила присутніх із релігійними звичаями та народними традиціями відзначення Дня Івана Купала, що припадає на 7 липня. Багато таємниць  розкриє  ніч на Івана Купала… Вважається, що в цю ніч ходить щастя людське по землі. Зілля-квіти, роса і вода набирають цілющої сили. Тільки цієї ночі зацвітає папороть – квітка щастя. Невідомо, чи комусь вдавалося знайти ту квітку, але шукали її вічно…

      Вона підкреслила, що це свято є одним із найдавніших і найбільш улюблених в народі. Після прийняття християнства, Свято Івана Купала переплелося з православним святом Народження Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, що, однак, майже ніяк не позначилося на традиціях його відзначення. Народ має свої уявлення про це свято. За народним повір’ям, саме у цей день Іоанн Хреститель освятив воду та прогнав злі сили. Особа Івана Хрестителя особлива, незвичайна, визначна. Він - пророк, мученик, хреститель… Про хрещення і покаяння в гріхах оголосив, про появу Месії - Ісуса Христа - прорік, якого в ріці Йордані охрестив. Він віддав своє життя служінню Богові, своєму народові: проповідував і навчав.

       В цей день існує багато цікавих традицій і ритуалів, пов’язаних із природою, травами і квітами, одна з яких – плетіння вінків із живих квітів. Як зробити собі найкрасивіший і ніжний віночок із квітів, які хитрощі і тонкощі потрібно для цього знати, розповіла користувачам бібліотекар. 

     Ведуча наголосила, що в основі купальських обрядів лежать культи вогню, води і рослинності. За народним звичаєм, цього дня молодь зі співами й жартами прямує до річки, розкладає вогнища й танцює навколо них. Важливий момент свята – стрибання через вогонь попарно – хлопець з дівчиною. Це своєрідний ритуал очищення, щоб бути сильними та здоровими. Обрядові ігри та вірування супроводжуються купальськими піснями, веселими забавами, хороводами, плетінням вінків та гаданнями. Свою розповідь бібліотекар пересипала цитатами із книг про це свято, зокрема, про один з найпоетичніших звичаїв нашого народу – пускання вінків на воду, Ольга Кобилянська писала: “…вдивлялися всі дівчата на веселі хвилі, куди й як несуть вони вінки. Понесуть їх далеко чи близько? До милого чи до чужого? І пливуть вінки з золотистими вогниками, віщуючи дівочу долю, а дівчата співають: ”Пливи віночок за водою, пливе доля за тобою”.

     Учасники заходу з цікавістю розглянули книжкову виставку «Дива купальської ночі».  Представлена література знайомить присутніх з культурою побуту українського народу, з історією виникнення свята Івана Купала, пов’язаними з цим днем звичаями, обрядами, прикметами, повір’ями та традиціями святкування.

     Окрасою виставки стали книги: «Свята, традиції, звичаї», «Народні обряди і свята», «Українська міфологія», «Українське народознавство», «Етнологія для народу», «Усна народна творчість», «Світогляд українського народу». В них розкривається суть вабливої магії купальської ночі з її чарами, обрядами та несподіваними перетвореннями. Завдяки народному обряду з’явилися найрізноманітніші літературні шедеври: «Вечір проти Івана Купала» М. Гоголя, «На Івана на Купала» М. Черемшини, «Ніч на Івана Купала» А. Тесленка, «Ніч на Івана Купала» М. Бажана, «Ніч під Івана Купала» М. Старицького, «На Івана Купала» М. Стельмаха, фольклористична праця Л. Українки «Купала на Волині» та інші..

      Щиро вітаємо всіх зі святом Івана Купала! Бажаємо добрих надій і світлої любові, великої радості та  удачі, міцного здоров’я і хороших людей на шляху! Перемоги і Миру!