30 вересня всі працівники бібліотек, наші відданні користувачі, поціновувачі книги святкуватимуть Всеукраїнський день бібліотек.

Максим Рильський свого часу сказав «Книжка, можливо, найбільш складне і велике чудо з усіх чудес, створених людством на шляху до щастя і могутності майбутнього» і тому свято бібліотек – це свято інтелекту і гуманізму, одвічного людського потягу до глибин книжкової мудрості, до глибин пізнання.

Історично виконуючи роль духовних скарбниць Зіньківського краю, бібліотеки Зіньківської територіальної громади свою виховну та просвітницьку діяльність органічно поєднують з багатствами національної та світової культур, з цінностями, без яких неможливий подальший повноцінний розвиток людської цивілізації.

Бібліотекарі Зіньківщини щодня освоюють нові знання та вміння, самовдосконалюються у наданні нових інформаційних послуг своїм користувачам.

Звичайно, робота бібліотечної галузі територіальної громади не була б такою плідною та насиченою без підтримки органів влади - Зіньківської міської ради, депутатського корпусу, відділу культури, спорту та інформаційного забезпечення виконавчого комітету Зіньківської міської ради. Ми вдячні кожному з них за надану можливість забезпечувати якісне бібліотечне обслуговування для наших користувачів.

Щороку бібліотеки Зіньківщини приймають участь у Всеукраїнських та обласних конкурсах і проектах.

Цього року переможцями І (відбіркового) етапу обласного конкурсу «Найкращий читач-2021» стали юні користувачі відділу обслуговування дітей КЗ «Зіньківська публічна бібліотка ім.В.Г.Короленка», Власівської, Лютенськобудищанської, Бобрівницької та Проценківської бібліотек-філій. В ІІ (обласному) етапі конкурсу серед учнів 6 класів третє місце отримала користувачка відділу обслуговування дітей Віра Джувага.

Почесне третє місце виборола і відеоробота користувачки відділу обслуговування дітей Дмитрусь Владислави у обласному етапі Всеукраїнського конкурсу «Лідер читання -2021».

    Єлизавета Півень (Дамасківська бібліотека-філія) здобула перемогу в першому (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості "Незалежна і єдина - моя Україна" до 30-річчя незалежності України. 

      Переможцями обласного етапу Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу «Творчі канікули» стали користувачка відділу обслуговування дітей Кривобік Марина та користувачка Власівської бібліотеки-філії Шпіка Аня.

Бібліотекарі нашої громади завжди творчо, з неабиякою фантазією підходять до проведення того чи іншого бібліотечного заходу, вони є постійними учасниками та співорганізаторами заходів до Дня міста, проведення Днів села, святкових заходів до Міжнародного жіночого дня, Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги, Свята вишиванки та Дня незалежності України і безлічі літературних, поетичних та музичних свят.

Кожен з моїх колег заслуговує на визнання та повагу за відданість улюбленій справі, незгасаючий ентузіазм та служіння читачам та книзі. Кращими серед них є колектив працівників Зіньківської публічної бібліотеки міста, завідувачі: Бірківської бібліотеки-філії Ніна Величко, Бобрівницької – Юлія Гавриш, Великопавлівської – Тетяна Тетерятник, бібліотекар Шилівської книгозбірні Олександра Влох, Дейкалівської – Галина Добряк, Лютенськобудищанської – Ніна Немченко, Проценківської – Валентина Дахно, Пірківської - Наталія Нерозя.

Завжди у пошуку нових форм бібліотечної роботи, які б зацікавили користувача, молоді бібліотекарі Юлія Півень (Дамасківська б/ф), Церковна Аліна (Великопавлівська), бібліотекар Ступківської бібліотеки – Ніна Козидуб, Загрунівської -  Людмила Подоба, Пишненківської - Валентина Правденко, Довжицької – Катерина Киричко, Покровської - Ганна Бублик, Ставківської  - Валентина Шевченко.

Зі словами поваги та вдячності ми сьогодні згадуємо ветеранів бібліотечної галузі, дякуючи їм за неоціненний вклад у підтримку та розвиток бібліотечної спільноти краю.

Висловлюю слова вдячності всім вам, мої дорогі колеги, за вашу кропітку щоденну працю, натхнення, незгасимий ентузіазм та любов до книги. Кожного дня ви ведете їх, своїх улюблених читачів – маленьких і дорослих - стежками історії, зберігаєте та примножуєте скарбницю народної творчості та ремесел, популяризуєту старі та нові звичаї свого народу та народів світу, виховуєте патріотизм та любов до рідної землі, культивуєте та плекаєте невичерпну любов до друкованого слова!

Бажаю всім вам з оптимізмом дивитися у майбутнє і вірити що БІБЛІОТЕКА - як все красиве і вічне - буде завжди поруч і допоможе нам здобувати перемоги, плекати найкращі людські риси – освіченність, мудрість, терпіння і любов до книги, знань, розвитку.

Миру, щастя і добробуту в кожну вашу родину! Зі святом!

Директор КЗ «Зіньківська публічна бібліотека ім. В.Г.Короленка» Наталя Тоцька

Розтоптана доля – нескорена душа

 

Розтоптана доля – нескорена душа

Інформаційний дайджест до 70-річчя від дня смерті Остапа Вишні (П.М.Губенка), українського письменника, сатирика, гумориста

 

«Мабуть, з часів Котляревського не сміялася Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялася знову у прекрасній творчості Остапа Вишні», – писав Олесь Гончар. Справді Остап Вишня – гуморист і сатирик для мільйонів читачів, один із найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури.

Павло Михайлович Губенко (літературний псевдонім – Остап Вишня) народився 15 листопада 1889 року на хуторі Чечві поблизу містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині у незаможній багатодітній родині. Михайло Кіндратович, батько майбутнього письменника, довго ніс осоружну царську службу-муштру. Нарешті звільнився. Але де ж притулок знайти? У пошуках роботи опинився аж тут, у хутірці з химерною назвою Чечва. Найнявся служити в маєток поміщиці-німкені фон Рот. Зустрів таку ж, як і сам, роботящу та дотепну на слово дівчину – невдовзі Параска Олександрівна Балаш стала Михайловою дружиною. Обоє любили жарти, щиро кохались у піснях.

Діти в родині Губенків з малих літ привчалися до роботи, знали, як видно із спогадів самого письменника, і нестатки, і злидні. Родина Губенків жила дружно, гумором переборювала негаразди, яких немало випадало на долю простих, малограмотних, а частіше зовсім не грамотних селян-хліборобів. Старші допомагали меншим у проходженні всіх перипетій селянського життя.

Павлові належало пройти навчальні класи наприкінці XIX століття. Десь за три роки хлопець закінчив місцеву початкову школу, потім батько віддав його до двокласної школи в містечку Зіньків. Зіньківську школу Павло закінчив у 1903 році, отримавши свідоцтво, що давало право зайняти посаду поштово-телеграфного чиновника. Але куди там до чиновництва, коли, як мовив Остап Вишня, йому тоді «тринадцятий минало»? І мати повезла «Павлушу до Києва, у військово-фельдшерську школу, де вже рік вчився найстарший брат Василь». Учились тут хлопці на казенний кошт, тому що батько був старий солдат-унтер. Неохоче складав іспити Павло в цю школу, але склав їх блискуче… Закінчивши у 1907 році військово-фельдшерську школу, Павло Губенко працює фельдшером, активно займається самоосвітою. А 1917 року вступив на історико-філологічний факультет Київського університету.

І ось 22 липня 1921 року в газеті «Селянська правда» №334 була надрукована гумореска «Чудака, їй богу!». Під нею вперше стоїть підпис: Остап Вишня. А після цього, як згадує письменник, «пішло та й пішло».

Та в грудні 1933 року Остапа Вишню спіткало велике лихо. За брудними наклепами його було звинувачено в «українському буржуазному націоналізмі», оголошено ворогом народу і на 10 років вислано в сталінські табори. І Остап Вишня зник у таборах Печори.

3 грудня 1943 року Остап Вишня повернувся із небуття і продовжив літературну діяльність. Важко було Остапові Вишні продовжувати свою іскрометну творчість, не було сил ні фізичних, ні духовних. Та все ж 26 лютого 1944 року в газеті була надрукована усмішка «Зенітка». У 1944-1956 роках Остап Вишня створює «Мисливські усмішки», у яких розкрита краса людської душі та природи. З великою любов’ю письменник змальовує пейзажі – живі, чарівні, сповнені руху, змін, оновлення, іноді сумних настроїв.

28 вересня 1956 року перестало битися серце письменника. Але з життя він пішов тільки фізично, навічно залишившись у ньому своїми безсмертними творами. На творчій спадщині з вишневого кореня Остапа Вишні виросла ціла плеяда відомих гумористів-сатириків: Олександр Ковінька, Дмитро Білоус, Павло Глазовий, Юрій Кругляк.

Бренд – автор – шоу «Знайомтесь, Макс Кідрук»

 

  Ми  живемо у часі, коли існують книжки, про які значно більше говорять, ніж їх читають. І саме з такими книгами я хочу сьогодні вас познайомити, точніше з людиною, яка їх пише. Отже, знайомтесь – Макс Кідрук.

                                     

Він трішечки програміст, трішечки науковець, трішечки мандрівник…Ну і письменник теж трішечки, твори якого перекладено польською, німецькою, чеською мовами. Він побував більш ніж у 30 країнах. Його романами захоплюються далеко за межами України.

         Переповідати сюжети романів Макса Кідрука – невдячна справа. Адже автор працює в різних жанрах: від пригодницько – детективного до технороману. Та все ж я спробую вас не тільки зацікавити, а й заінтригувати.

                 

Ця книга не про ядерну зиму, тотальне винищення людства чи якийсь інший апокаліпсис. Це просто збірка різних історій у якій є все: горор, техно, містика, гостросоціальні та гумористичні оповідання. Не раз упродовж читання у вас паморочитиметься голова від зміни настрою та темпу оповіді. Та на мою думку такою і повинна бути хороша книга.

                  

Чи знаєте ви, на що здатен батько заради порятунку сина, якого поглинає примара, що оселилася у снах? Мирону Белінському доведеться шукати відповідь на це запитання самому.

                   

Якби київський програміст Тимур устиг прочитати лист із попередженням від незнайомки, то не став би вбивцею мимоволі, тікаючи від хлопчиків-ботів з кривавими очима. Не він випустив джина з пляшки в чилійській пустелі, та й узагалі не дуже знався на нанотехнологіях і заборонених експериментах над людьми…

                   

Ніякі жертви не варті спроб виправити минуле, адже безжальний світ завжди знайде спосіб примусити за них розплачуватися.

                   

Багато поколінь намагалися розгадати загадку загубленого міста інків Паїтіті. Згідно з легендами, саме в ньому старовинні племена заховали найбільші запаси золота. 5 друзів вирушають на пошуки таємничого міста і як не дивно знаходять його. Та чи вони перші, хто доклав зусиль для того, щоб легко розбагатіти.

               

Книга написана на основі мандрівок автора до Мексики. Вона написана з гумором, зі здоровою самоіронією і самокритикою. Така манера оповіді сприймається дуже легко, автору віриш, хочеться скласти йому компанію в подорожі.

                   

Уявіть, що на Землі існує місце, яке ніби застигло в часі. Місце, здатне сховати будь – кого, хто прагне втекти від реальності. Уявіть, що для того, аби туди потрапити, достатньо не озиратися й мовчати. Є лише одна проблема: в такому місці часом з’являються речі, страшніші за те, від чого ховаєшся.

                    Макса Кідрука рекомендувати до читання – чи не рекомендувати – дуже складно. Складніше хіба, що – про нього взагалі нічого не знати. І як говорить сам автор: « Просто перегорніть першу сторінку і почніть читати. А я, поки ви читатимете, піду працювати над новим романом…»

Закарбований у пам’яті

 17 вересня в інтернет-залі Зіньківської публічної бібліотеки був проведений бібліофреш, присвячений 180-річчю від дня народження Михайла Драгоманова – українського публіциста, історика, філософа. Бібліограф Микола Гриценко коротко розповів про значення цієї особистості для нової історії України, а також про основні віхи його творчості. Присутні на заході дізналися про книги, які наявні у нашій бібліотеці, що так чи інакше стосуються постаті Михайла Драгоманова.

Запрошуємо всіх наших читачів ознайомитися з літературою про цю видатну особистість, нашого земляка.

Чай - здоров’ю кращий друг

 

 «Чай – кращий засіб,

щоб зігріти душу,

розслабити тіло й розрадити розум».

Китайська мудрість

     Більшість із нас розпочинають свій день з приготування духмяного та насиченого чаю: індійського, цейлонського, грузинського. А чи уміємо ми обирати його для себе, щоб отримувати і задоволення, і користь. Не випадково працівники бібліотеки в читальному залі під відкритим небом організували чайне асорті

    Присутні на цьому заході дізнавалися про те, що є 4 види чаю: чорний, зелений, червоний, жовтий; що це найпоширеніший напій в Україні, який з’явився у нас 300 років тому.  Багато хто споживає чай в пакетиках або додає цукор до нього. Та чи вірно це? І чи не шкодить  це смаку і запаху чаю? Відповіді на ці запитання шукали у ході проведення чайного асорті.

      Цікавились жителі міста та користувачі бібліотеки критеріями вибору чаю, чи є в чаєві кофеїн. Щоб отримати відповіді на ці питання бібліотекарі пропонували ознайомитися з матеріалом, надрукованим в журналі «Лиза» №19 за 2019 рік «Может, чайку?».  

     Знайшлися знавці чаю, які змогли дати правильну відповідь за запитання: «Скільки чашок чаю в день в середньому випивають українці:  три чашки».

     Більшість присутніх говорили, що п’ють чай в пакетиках. Бібліотекарі розповіли про історію створення одноразових пакетиків.

     Вчились читати маркування на упаковці  чаїв, виставлених на організованій виставці  «Чай -  здоров’ю кращий друг».

 Знаходили абревіатуру, в якій зашифрована інформація про якість продукту. Так, для листового чаю  букви ОР означають, що використані кращі його сорти. FP – якість чаю дещо нижча, ніж у ОР. Абревіатура PS  - чай із грубого листя.  Буква F означає висівки і такі сорти чаю продаються в пакетиках і містять найменші частинки чайного листя.

     Про чаї, які допомагають  схуднути або не мати проблем із лишньою вагою знайомилися в статті «Чрезвычайное удовольствие» в журналі «Лиза» 2020 року.

    Робили дегустацію зеленого байхового чаю від Lipton.

     Говорили і про збір трав для чаю  та опубліковані матеріали в журналі  «Дім. Сад. Город», у газеті «Здоров’я і довголіття», «Добре здоров’я» та «Травник».       Як правильно заварювати і пити чай дізналися із книги «Все о чае».

       Учасники чайного асорті отримали в  подарунок одноразові пакетики чаю з з добрими побажаннями: «Чай з ароматом радощів», «Хороше тільки починається», «Чашечка гарячого чаю   зігріє душу», «Розділи зі мною це чаювання». Кожне побажання було вкладене в маленький кольоровий конвертик.

Тож нехай кожне ваше чаювання буде приємним та затишним!

Дивовижний, Зіньківський мій краю!

 

Дивовижний, Зіньківський мій краю!

 

Зацілований сонцем розмаю,

Заколиханий в танці вітрів

Дивовижний, Зіньківський мій краю,

Ти колиска моїх поколінь.

 

Саме такий неповторний вірш подарувала до Дня міста Зінькова – Анастасія Хабалова - юна, талановита поетеса, наша землячка, учасниця поетично-образотворчого конкурсу «Квітне рідна сторона, ніби квітка весняна», який з ініціативи КЗ «Зіньківська публічна бібліотека ім.В.Г.Короленка», відділу культури, спорту та інформаційного забезпечення виконавчого комітету Зіньківської міської ради та за підтримки Зіньківської міської  ради було проведено з нагоди святкування Дня міста.

 Конкурс проводився у двох номінаціях: поезія - «Наше місто – рідний серцю дім» і малюнок - «Стежками творів письменника-земляка Григора Тютюнника» (на кращу ілюстрацію до творів Григора Тютюнника «Ласочка», «Дивак», «Три зозулі з поклоном»).

В конкурсі взяли участь 64 учасники: діти та молодь віком від 6 до 30 років, жителів міста та населених пунктів нашої громади. На розсуд журі було представлено 7 поетичних творів та 59 малюнків.

У номінації «Поезія» І місце за рішенням журі виборола Хабалова Анастасія, жителька с.Бобрівник, учениця 10 класу Зіньківського ліцею ім.М.К.Зерова, ІІ місце у Гудько Альбіни, з с.Велика Павлівка, ІІІ - у Сивокінь Ані, з с.Шилівка, студентки Полтавського державного аграрного університету.

У номінації «Малюнок» І місце здобула робота Кулібаби Аделіни, жительки м.Зіньків, вихованки художньої студії «Da Vinci», почесне ІІ місце у Дахно Анастасії, з м.Зіньків, вихованки художньої студії «Первоцвіт», ІІІ - у Дебелої Євгенії, з с.Дейкалівка, учениці 9 класу Дейкалівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зіньківської міської ради.

 

 

Рішенням журі, оскільки в номінації «Малюнок» було представлено велику кількість робіт, відзначено заохочувальними призами ще трьох учасників: Лобач Мар’яну, жительку м.Зіньків, вихованку художньої студії «Da Vinci», Тараско Софію, з с.Бірки, ученицю 5 класу Бірківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. ім.І.Цюпи та Залужну Вікторію, з с.Власівка, ученицю 6-А класу Зіньківського ліцею ім.М.К.Зерова.

Величезне задоволення отримали зіньківчани та гості міста, переглядаючи чарівні шедеври створені маленькими та юними учасниками конкурсу.

Святковою родзинкою на святі був і подарунок улюбленому місту від книгозбірні – книжковий «торт» «З днем народження, Зінькове!», виконаний вмілими руками художниці Інни Лисак та бібліотекарів Зіньківської публічної бібліотеки.

 

 

Бібліотечна фотозона користувалася великим попитом, як дітей, так і дорослих учасників святкового дійства.

Бажаємо зіньківчанам добра, любові і злагоди. Нехай довіку зачаровує небайдужі серця таємнича краса рідного краю, нехай славиться його просте ім’я у багатьох поколіннях і ніколи не пересохне джерело, яке наснажує талановитих людей Зіньківщини жагою творити!

Розквітай же, як райдуга в небі

Рідний краю, Зіньківська земля,

Я всім серцем горнуся до тебе,

Батьківщино маленька моя!