Експрес-інформація «Микола Міхновський: Життя і Слово»

 Експрес-інформація «Микола Міхновський: Життя і Слово»

(150 років від дня народження Миколи Міхновського,
політичного і громадського діяча, учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті)

 

    Єдина й неподільна від Карпат до Кавказу самостійна, вільна Українська демократична республіка – це національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина втямить, що вона народилася на світ для того, щоб здійснити цей ідеал, - таким був перший постулат Миколи Міхновського. Він проголошував мету боротьби українців за свою незалежність.
    Міхновський Микола Іванович народився у сім'ї сільського священика у селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині належить до Київської області) 31 березня 1873 року. Коли вступив на юридичний факультет Київського університету, він не лише вивчав право, а й став активним діячем міської патріотичної організації, її члени проповідували необхідність вільного розвитку української культури й не торкалися політичних питань. Микола одразу ж зрозумів, що йому не по дорозі з цими людьми, бо він хотів бачити Україну самостійною державою. 1891 року група молодих націоналістів створила Товариство тарасівців. Вони проголосили своєю метою боротьбу за самостійну суверенну Україну.
«Українська нація мусить добути собі свободу, хоч би захиталася ціла Росія!» — ці слова Міхновського, сказані 1900 року, винесені в епіграф книги Романа Коваля, Юрія Юзича «Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи»(2021).
    І сьогодні, у час жорстокої війни з росією, ми повторюємо їх. Але зараз ми під захистом ЗСУ, Національної гвардії, США і 50 країн Європи, а за спиною в Міхновського в 1900 році нікого не було. Та все ж він із невеликою кількістю однодумців кинув виклик росії в час її розквіту.
    Гасло «Україна для українців» трактувалося таким чином, що саме український народ має бути господарем на своїй землі. Багато хто перелякався, засудив гасло самостійної України як антидемократичне, антиросійське. І все ж він запалив національне багаття в душах мільйонів українців, виплекав героїчне покоління 1917-1920-х років, бо апелював «до людей віри, чести і характеру».
    З усіх сил він намагався донести свої ідеї до людей: заснував україномовний журнал, друкував свої дописи у пресі, видавав книжечки, в судах захищав українських активістів. Велика Олена Теліга ставила Миколу Міхновського в один ряд з Тарасом Шевченком, Оленою Пчілкою, Іваном Франком і Лесею Українкою, бо вважала, що Міхновський мав «цивільну відвагу».
    На роки життя Міхновського випало піднесення українського національно-визвольного руху, який переріс в Українську революцію і привів у січні 1918 р. до проголошення незалежності України. Але, разом з тим, в останні роки свого життя Міхновський став свідком поразок Української революції, в результаті яких була втрачена державність.
    Майже усе своє життя він був приречений йти «проти течії». Робив це гаряче, безкомпромісно. Багато разів був розкритикований, осміяний, відторгнутий. Ці поразки, зрештою, стали причиною його передчасної смерті. Він пішов із життя у віці 51 рік, для політичного діяча ХХ століття це досить рано. Але зроблено було ним стільки, що вистачило б на декілька біографій. У 1924 р. Микола повернувся до Києва, де трагічно загинув 3 травня, у садибі свого друга Володимира Шемета, він був знайдений повішеним. Обставини смерті видатного політика і громадського діяча України наразі залишаються до кінця не з’ясованими.
    Міхновський був не лише учасником бурхливих подій, але й сучасником, однодумцем чи опонентом видатних українських політиків, військових, мислителів, діячів національної культури, вчених, які діяли на авансцені національно-політичного життя на початку ХХ ст. У кожного з них був власний життєвий шлях і своя дорога до національної ідеї, кожен з них у міру розуміння життя і своїх можливостей боровся за визволення українського народу.

    
    До 150-річчя від дня народження Миколи Міхновського - громадського та політичного діяча, юриста, публіциста, учасника боротьби за незалежність України у XX столітті в Зіньківській публічній бібліотеці оформлено експрес-інформацію, де можна більш детально ознайомитися з його життєвим шляхом та громадсько-політичною діяльністю.
    В України немає іншого шляху, як тільки перемогти. І ми повинні вірити в це кожного дня. Це має надихати нас і давати сили.

Майстриня петриківського розпису

 

    Кожен українець знає, або, принаймні, чув про незбагненний колорит петриківського розпису. Яскраві вогненно-сонячні пелюстки можуть прикрашати дерев’яний посуд, скриньки для коштовностей, дитячі іграшки, писанки чи навіть стіни домівок! А ці чудернацькі жар-птиці, райдужні ягідки калини, різнобарвні пелюстки райських квітів назавжди закарбуються у вашій пам’яті, варто вам лише один раз поглянути на диво справжніх майстрів цього декоративного мистецтва.

   Ім’я Марфи Тимченко займає особливе місце в історії української культури. Все своє життя вона свято зберігала традиції українського народного мистецтва та зробила величезний внесок у його розвиток. Роботи всесвітньо відомої майстрині петриківського розпису — це не просто окремі візерунки, це повноцінні смислові композиції, із яскраво прописаними народними характерами та образами.

    В актовому залі  Зіньківського центру соціальних послуг для пенсіонерів - членів бібліотечного клубу «Леді Позитив» спільно з працівниками відділення соціальної роботи було проведено вітраж творчості «Майстриня петриківського розпису», присвячений диво-жінці й чудо-мисткині Марфі Тимченко, народній художниці України.

    Ведуча заходу,  бібліотекар Зіньківської публічної бібліотеки Валентина Зеленська, ознайомила з творчою біографією мисткині , яка народилася в славнозвісному селі Петриківці на Дніпропетровщині, що славиться народними майстрами декоративного розпису. Вона українська художниця, знана майстриня петриківського розпису, перший лауреат Премії імені Катерини Білокур. ЇЇ самобутня, високомайстерна, багатогранна творчість заслужено займає одне з чільних місць серед великої чисельності майстрів пензля. Художниця присвятила близько сімдесяти років свого творчого життя різним мистецьким інтересам, зокрема народній станковій графіці, декоративному та монументальному живопису, розписам на порцелянових і дерев’яних виробах, художній поліграфії, текстилю.

    Бібліотекар підкреслила, що птахи та квіти були найулюбленішими сюжетами Марфи Тимченко, причому всіх птахів вона обов’язково подає в профіль і обов’язково сидячими на квітучій гілці. І все ж це не повторювання, яке дозволяє сприймати кожен твір як щось абсолютно нове. В цьому і полягає сила творчості народного майстра.

    Присутні переглянули відео: «Марфа Тимченко і її петриківський розпис», «Марфа Тимченко: «Моя квітуча Україна…», «Райські птахи Марфи Тимченко», «Онлайн-виставка картин петриківського розпису Марфи Тимченко» та інші.

    Її справу сьогодні продовжують рідна донька Олена Скицюк і онука Оленка Кулик, які є членами Національної спілки художників України.

    Такі митці як Марфа Тимченко народжуються не часто. Вона прийшла в життя, щоб виявляти красу народної душі й щедроти людського серця, щоб утверджувати й збагачувати духовну традицію свого народу. Вона є своєрідним Божим даром української нації

     На захід був запрошений начальник відділу «Зіньківського бюро правової допомоги» Сергій Корнійко , який надав присутнім юридичну консультацію по питаннях, зокрема, таких як: приватизації майна, житлове та податкове законодавство, права безробітних, порядок звернення до суду, нарахування та переоформлення пенсії, контрактна форма найму та інші. 

Діалог-зустріч «Сила української землі»

 Салон «Світ рукотворного дива»

Діалог-зустріч «Сила української землі»

(корисні поради досвідченої садівниці-городниці)

                                                      

       Весна – пора квітів і радощів, пора засіву, надій і сподівань. ЇЇ приходу радіє все живе: від травинки, бджілки і пташини – до людини. Господаря кличе земля, вселяючи радісні надії на врожай, на добробут, на життя.

             З давніх часів українці були працьовитою нацією, адже наша земля найродючіща. Бажання та вміння на ній господарювати виплекали в рідного народу працьовитість та любов до рідної землі.

             На сьогодні, не зважаючи на швидкий розвиток технологій у світі, люди потребують спілкування з природою. Дедалі більшого поширення набуває захоплення любительським городництвом, садівництвом та квітникарством.

           Саме з такою творчою, трудолюбивою і цікавою зіньківчанкою – Надією Чиж, в затишному читальному залі  бібліотеки було проведено діалог-зустріч «Сила української землі». Керівник салону «Світ рукотворного дива» Лариса Криштопа та бібліотекар Людмила Рибалка познайомили краян, постійних учасників та внутрішньо переміщених осіб з гостею.

        Коли заходиш на подвір’я цієї жінки, враження таке, ніби потрапляєш у райський сад. Розмаїття рослин вражає, як і їхня розкішність. Це захоплення вона поєднує з основною своєю професією – вчителя образотворчого мистецтва, в гармонії виходить така неземна краса.

         Гостя розповіла про своє улюблене захоплення і всі присутні мали змогу поринути у дивовижний світ квітів, саду і городу, переглянувши відео-слайди підготовлені нею.

           Чудовий вірш Володимира Прислонського «Така весна з мого вікна» зачитала чарівна Тетяна Кошлата - майстриня, учасниця салону «Світ рукотворного дива». 

           Прикрасою зустрічі стало звучання українських пісень у виконанні тріо вокалісток, учасниць ансамблю «Вербиченька» - Уляни Шкицької, Анастасії Некраш та Катерини Теслі. До речі, прозвучала і авторська пісня Уляни Шкицької «Життя прекрасне».

           Для учасників салону та гостей заходу була підготовлена інсталяція.

 Зустріч пройшла у приємній дружній атмосфері. Сподіваємось, що кожен з присутніх взяв для себе багато цікавого і корисного.

           Українська земля – це наша земля по праву, яка не тільки годує, а й дає нам силу і наснагу у цей важкий для нашої країни час. Це чи не найбільша цінність для кожного українця. Тож попри смуток і розпуку, дбаймо про свою землю, доглядаймо її, бережімо кожен клаптик!

            І нехай квітують наші сади, нехай сміється веселкою небо, нехай кришталево чисте повітря п'янить нас ароматом весняних квітів і пташиним дзвінким щебетом, а земля дарує нам всім  щедрий урожай!

Сила землі для українців полягає у неймовірній здатності до відродження, яке неодмінно настає після будь-яких випробувань. Наша земля є нашою силою!

             Разом до Перемоги! Бережіть себе і Україну!                       

            Слава нашій землі українській! Героям Слава!

Нарада бібліотечних працівників по змінах у веденні облікових документів

         24 березня п.р. відбулася нарада бібліотечних працівників, на якій розглянуто зміни в порядку ведення первинної документації в публічних бібліотеках громади у 2023 році, згідно Наказу Міністерства культури  та  інформаційної політики України.  

         Зроблено також аналіз роботи за минулий рік, відзначено подяками користувачів-учасників ІІ Всеукраїнського екологічного конкурсу дитячого малюнку «Майбутнє планети у наших руках».  

На тлі викликів сьогодення акцентована увага на продовженні роботи з актуалізації бібліотечних фондів, проведенні соціокультурних заходів з усіма групами користувачів, в т.ч. із користувачами з числа ВПО, зокрема, у місцях їх компактного проживання.

       На питаннях, які розглядалися на нараді детально зупинилися директор КЗ «ЗПБ ім.В.Г.Короленка» Наталя Тоцька, завідувач відділу комплектування і обробки літератури Віра Твердохліб та Зінаїда Максименко, завідувач відділу методично-бібліографічної роботи та інформаційних технологій.

      

Правовий лекторій «Захист прав споживачів»

          Чергове заняття клубу «Феміда», яке пройшло в читальному залі Зіньківської публічної бібліотеки, було присвячене формуванню правової культури учнів, як споживачів. На цьому заході були присутні учні 10- А класу Зіньківського ліцею імені Миколи Зерова разом із учителем права Володимиром Чикалом.

          Що потрібно знати про продукти харчування, які ми купляємо у магазинах, розповіла Вікторія Шкіль, головний спеціаліст відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Полтавського районного управління Головного управління  Держпродспоживслужби в Полтавській області. 

         З’ясувати, які мають права споживачі, гарантовані Конституцією України та законом України «Про захист прав споживачів» допоміг присутнім Сергій Корнійко, начальник відділу «Зіньківське бюро правової допомоги».

         В обговоренні цієї теми прийняли участь учні ліцею - Чемерис Владислав, Ольхова Марина, Онищенко Іван, Бутузова Карина, Рудь Єгор.

         Говорили про товари, які  не підлягають обміну, чи варто робити покупку не розглядаючи етикетку та упаковку, що ми дізнаємося із цифрового коду на упаковці товару, яке цифрове позначення товару, виробленого в Україні, чому присвоюється штрих код товару  та  інше.

Акцентувалась увага присутніх на необхідності знати  свої права, як споживача у разі отримання неякісного товару.

 Сподіваємося, що такі зустрічі принесуть користь учнівській молоді міста.

Володимир Прислонський «Борозни життєвого поля»

          До Всесвітнього дня поезії працівники читального залу Зіньківської публічної бібліотеки організували для любителів і шанувальників поезії цикл виставок однієї книги  «Книга дня», до якої увійшли поезії поетів-земляків. 

         Хтось із вас буде вперше відкривати для себе поета і його поезію. А хтось матиме можливість погортати вже знайомі сторінки віршів, розкриваючи для себе нові грані таланту поета – краянина.

         Ці поети – люди незвичайні: талановиті, наділені Божою іскрою, з образним, багатобарвним сприйняттям світу, з очима, широко відкритими для всього прекрасного. Поети не схожі між собою. У кожного з них свій стиль, свій «почерк».

Розпочинаємо знайомство краян із поетом, якого знають, як підполковника в запасі, голову районної ради  ветеранів, автора збірок віршів  «Село -  моє життєве джерело» (2012 рік), «Бельгія – поетичні замальовки»  (2013 рік), « Пори  року птахами летять»  (2014 рік), «Борозни життєвого поля» (2020 рік), які  принесли нашим читачам мудре слово. Знають Володимира Прислонського і як автора слів «Гімну міста Зіньків» на музику Володимира Найди. Його вірші увійшли до поетичної збірки «Звеличимо Зіньків прадавній».

«Борозни життєвого поля» -  книга Володимира Прислонського, яка свідчить, що все написане словами не лише лягло на папір, а пройшло через його серце, почуття і пам’ять. Він уміє спостерігати за всім навколишнім, придивлятись, прислухатись і оцінити те, що відбувається. «Те, що пишу, мені потрібно пережити, в думках перевернути кілька раз», - пише автор.

         Син лемків-переселенців пише про рідну землю, про земляків, про  село, про людей праці, про природу рідного краю, про духовність і патріотизм.

   Активний користувач бібліотеки, Володимир Петрович закликає: «Читайте з користю для вашого життя».

    Ми ж  запрошуємо всіх бажаючих прихилитися до поетичного слова Володимира Прислонського, оцінити талант і обдарованість поета.  

Подорож країною привітань

Кожна людина своєрідна. У кожної своя вдача, захоплення, смаки. Щодня кожен з нас вітається при зустрічах з друзями, знайомими. Вітання є невід’ємною частиною життя кожного з нас.

         У Зіньківській публічній бібліотеці, в рамках роботи клубу «У світі прекрасного»  під час проведення естетичної мозаїки «Подорож країною привітань», відзначили день привітів і побажань.

Бібліотекар Ольга Житник разом з учнями Зіньківського ліцею ім.М.Зерова, внутрішньо переміщеними особами та представниками Міжнародної організації «Intersos», у формі діалогу та ігор дізнавалися, що таке привітання, як правильно вітатися в тій чи іншій ситуації, а також як вітаються в різних країнах світу.

 Разом розібрали ситуації, в яких одне й те саме привітання може звучати по різному. 

І не важливо, яке саме привітання виберете ви при зустрічі, найголовніше обдарувати людину масою позитивних емоцій.

Бажаючі мали змогу написати вітальні листівки, а всі присутні залишили свої привітання та побажання миру та процвітання нашій Україні.

Книжково – ілюстративна виставка « Доброволець – це поклик душі ( До Дня українського добровольця)

 

  «У листі рідним і в його лісах
Зосталася тому душі моєї
Частина найдорожча, повнозвучна
І повноцвітна!»

/ поетична замальовка до 55 р. пам яті Михайла Ореста (Зерова), поета, перекладача української діаспори, брата Миколи Зерова, уроженця м.Зіньків/

 

 

Всім народитися в своїй отчизні дано,

Та даром є одно: духово бути в ній.

Михайло Орест

      

Давно відомо, яка велика сила впливу поезії на почуття людини. Інколи чотири рядки талановитого автора можуть змінити  сторінки нашого життя. Поетичне слово здатне проникати у таємниці людської душі, закликає людину мислити образами, не дає нашій душі зачерствіти.

         Зіньківщина здавна славиться талановитими людьми. Не цураючись наболілих тем, поети і прозаїки в усі часи намагалися показати життя з усіх сторін, щоб збагатити світову скарбницю духовності дещицею краси нашого краю, розповісти світові про геніальних своєю простотою людей, які жили і живуть поряд з нами.

         Одним з таких славних земляків, майстром поетичного слова був Михайло Орест(Зеров), який народився 1901 р. у м.Зіньків на Полтавщині, в родині педагога. Був на одинадцять років молодшим від свого брата Миколи Зерова.

         Михайло закінчив Київський інститут народної освіти, вчителював. З 1924 р. жив у Києві. Ще замолоду цікавився східною філософією, буддизмом, що відбилося в настроях його поезії. За життя в Україні оригінальних віршів не публікував, хоча писав їх із студентських років. Двічі заарештований, був у таборах та на засланні. Саме тоді Михайло Зеров написав цей сонет:

Враз барви щастя гаснуть. У пітьмі

Квадрат вікна біліє. Чорні ґрати,

В залізні двері. Тиша. Я — в тюрмі…

         Під час війни потрапив у полон, опинився у Вінниці, потім у Львові, далі в таборі біженців у баварському місті Авгсбурзі. У 1963 р. 12 березня наш видатний земляк помер у тому ж таки Авгсбурзі. Нащадків у нього не залишилося. Архів письменника зберігається у Вільній українській академії наук у Нью-Йорку. 1994 року перепохований у Києві на Байковому кладовищі – поруч із братом Дмитром. Того дня збулися пророчі слова Справжнього Поета:            

«Я вернувся до тебе, отчизно моя...»

         Із власного серця Михайло Орест видобув рецепт щастя: самозаглиблена праця розуму, оригінальна творчість заради розвитку національної культури, відповідальність за збереження пам’яті і спадку великих українських митців. За майже два десятиліття він написав п’ять збірок самобутніх за змістом і довершених за формою віршів - «Луни літ» (1944), «Душа і доля» (1946), «Держава слова» (1952), «Гість і господа» (1952), «Пізні вруна» (посмертна - 1965 року). Поет був упевнений у доцільності й важливості своєї літературної діяльності в еміграції, вважаючи її роботою «для «української вічності», бо вірив у нашу національну невмирущість і постання держави.

Дві перші збірки - «Луни літ» та «Душа і доля» - складаються переважно з віршів, писаних у тридцяті роки . Тиша, самотність, порожнеча, осінь, холод, зима, нерухомість, горе - реалії його творів.

Прийдешнє -

пуща, в пітьмі вся німа;

Стежки слова, та слів у ній нема.

Ти йдеш: навколо тьма і тьма.

Одне ти знаєш: тиха і смутна

Тебе по той бік пущі жде труна.

         Поет саме був тим, хто писав про «добро і зло» і вважав вірш моральною проповіддю. Третя і четверта книжки Ореста «Держава слова» та «Гість і господа» увібрали  старі та нові ліричні поезії.

І я зберу з дерев душі погідних

І до тієї, що її привіт

Колись гасив скорботу і тривогу,

Любові спілої скерую літ.

         Через десять років ті ж теми зазвучать у «Пізніх врунах». Це вірші 40-х, 50-х і 60-х років, а з них багато про «душу». І не лише про загальну світову душу, а про одну-єдину, свою власну, яку мучать спогади минулого.

Оподаль від людей, злочинства і пороку

                              Плекай душевний мир і тишину глибоку –

І чисті помисли, постали в тишині,

Надійно проростуть у нетутешні дні.

         Не менш важлива частина його спадку - переклади, які робив з німецької, французької, англійської, італійської, іспанської, португальської, польської мов. Водночас мав високий талант і мужній голос, свою неповторну мову для творення самобутнього поетичного світу.

         Світ природи (Космосу, ладу, добра) в Орестовій ліриці протистоїть хаосу, породженому людством. Абсолютне зло - тоталітарні держави, дві світові війни, повномасштабна війна в Україні, знецінення людського життя й занепад культури, - ось спричинені самим людством апокаліптичні останні часи, пророком яких виступає у своїх віршах Михайло Орест. Проте у людства є порятунок - свобода вибору добра:

З серця, людино, свого, з глибин його щонайглибших

Владаря світлого клич! В сяєві слав, молодий,

Зло із престолу він скине, покаже тобі, о людино,

Сонячне небо - і мир з ним процвіте на землі.

 

Виставка-портрет «Борімося! Поборемо!»

 Виставка-портрет 

«Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

У ці березневі Шевченківські дні, вшановуючи Великого Кобзаря, ми щоразу пов’язуємо його образ із боротьбою нашого народу за волю і незалежність рідної України. Сьогодні в такий складний час не можна стояти осторонь подій, які відбуваються навколо нас, і свою життєву позицію не потрібно боятися декларувати. Не може осторонь залишатися й наша бібліотека, яка усіма силами прагне допомогти нашому народові, нашим людям, адже наше слово – це, упершу чергу, підтримка в складну хвилину.

У зв’язку з тим, що в нинішній непростій ситуації неможливо згадувати про поета окремо від героїв, які віддають своє життя у смертельному двобої з агресором, з нагоди пам’ятної дати в читальному залі експонується виставка-портрет «Борімося! Поборемо!»,  присвячена світлій пам’яті Тараса Шевченка.

Запрошуємо Вас на нашу книжкову сповідь…

У своїх творах, які представлені на виставці, геніальний Пророк України – Тарас Шевченко передав трагічний стан народу, а запальним Словом покликав до боротьби за перемогу Правди, за вільну Україну, за її духовне відродження, за суверенну Державу.  

Серед видатних мислителів та літераторів завжди виділяється постать, велич якої виходить за межі мистецтва: ця людина стає духовним наставником, і символом нації. І, справді, багато з того, що писав митець, здійснюється. Три десятиліття ми жили у вільній, незалежній, спокійній державі, про яку Шевченко міг тільки мріяти і писати. Однак справдилася й пересторога Кобзаря про те, що «Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…». Мов у воду дивився пророк, пишучи ці слова, серце України палає вогнем, а найкращі сини та доньки жертвують найдорогоціннішим – своїм життям, щоби захистити та зберегти цілісність та недоторканість своєї Батьківщини.

Геніальний поет цілком справедливо посідає перше місце серед Великих Українців, був і залишається духовним батьком нашого народу. Автор безсмертного „Кобзаря” все своє життя присвятив боротьбі за визволення українців від соціального і національного поневолення.

 «Він був селянський син і став князем в царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи росії, ніж десять побідних армій. Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри – в розпуку. Доля не щадила йому страждань, але не стримала  його радості, що била здоровим джерелом життя.

Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому по смерті – невмирущу славу і вічну нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець».

І. Я. Франко

Шевченко прагне згуртувати націю і пише послання до всіх поколінь українців «і мертвих, і живих, і не народжених». Це було послання в майбутнє, яке й досі не втратило своєї актуальності. Слова докору, застереження, прохання стосуються багатьох наших сучасників та й нас самих. Історія, ніби повторюється знову і знову, поет майже 209 років тому переконував українців, що доля наша у наших руках. Тож потрібно дбати і про себе, і про Україну, вчитися на помилках історії та думати про майбутнє.

У долі Шевченка важливою є кожна дрібниця. Черпати інформацію про нього можна з розповідей самого поета: автобіографії, повістей, зі щоденника та його епістолярної спадщини, також зі спогадів сучасників. Про біографію Шевченка та його твори є написано безліч статей та наукових праць, які зберігає наша книгозбірня.

Сьогодні, 9 березня, у 209-ту річницю з дня народження Тараса Шевченка, вірші поета підтримують вільний дух і незламну волю українського народу у боротьбі з окупантом. Боротьба проти загарбника триває. Стоїмо за Україну, за наші мрії, за мову, за наше майбутнє.

«І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…», — таким є Шевченкове слово через століття.

Віримо у ЗСУ, підтримуємо вільний дух та незламну волю українського народу.

Смійся, лютий враже!

Та не дуже, бо все гине —

Слава не поляже;

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово

 

І сьогодні, як ніколи, актуальні пророцтва великого генія України Т.Г.Шевченка. як ніколи в жилах українців оживає козацька кров, козацький дух, патріотизм і любов…

Народе наш, у тяжку хвилину ми завжди будемо з тобою…

Шевченкові слова «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!» наближають сьогодні нашу перемогу.

З днем народження, Тарасе!

Слава Україні!

Героям Слава!