середу, 25 листопада 2020 р.

Виставка – пам’ять «1933: тихі голоси свідків»

 «1933: тихі голоси свідків»
Виставка – память

/до Дня памяті жертв Голодомору/

День пам’яті жертв голодоморів — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Цього року ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років 28 листопада. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який  призвів до небачених безневинних жертв,   який  за механізмом творення і страхітливими наслідками слід занести до книги трагічних дат в історії людства.

Цей голодомор 1932-1933 років - «неопалима купина» - кущ, який ніколи не перестає горіти, рана, що ніколи не загоюється. З кожною жалобною річницею ця рана відновлюється й з’являються нові й нові документальні спогади свідків тих жорстоких подій, народжуються прозові й віршовані твори, які передають ті жахіття. З їхніх сторінок 7 мільйонів українських душ кличуть до кожного з нас.

Вшановуючи пам’ять жертв голодомору  українського народу пропонуємо вашій увазі виставку-пам’ять «1933: тихі голоси свідків».  На книжковій виставці представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.

Заслуговують уваги книги «Жнива Скорботи» Роберта Конквеста, який ще у ті роки не захотів брехати і сказав світові про те страшне винищення; В.Борисенко «Свіча пам’яті»; книга-меморіал «Голодомор 1932-1933 років в Україні. Документи і матеріали»; збірник Станіслава Кульчицького «Голод 1932-1933р.р. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків» та інші.

           Виставка - пам'ять допоможе Вам краще пізнати ті трагічні події в житті народу, вшанувати пам’ять  мільйони людей, які загинули мученицькою смертю від голоду, згадати українські села і хутори, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття.

  Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя.  Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом,  запалить свічку пам’яті.  

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.

Григір Тютюнник. «Мануйлівський записник»

 Цікава книга в бібліотеці

Григір Тютюнник. «Мануйлівський записник»

 

Так писати вмів лиш Ти,

Талант самобутній!..

Серце щедро дарував

Нащадкам майбутнім…

 

Олександр Клубук,

«Світлій пам’яті Григора Тютюнника»


Районна бібліотека поповнилась цікавою книгою письменника-земляка, лауреата премій імені Лесі Українки та Тараса Шевченка Григора Тютюнника «Мануйлівський записник». 

Мануйлівка – це село Козельщинського району. В ньому знаходиться родинна садиба покійної дружини Григора Тютюнника. Тут Григір мешкав улітку з сім’єю, відпочивав, творив, зустрічався з багатьма відомими письменниками.

На сьогодні це справжня літературно-меморіальна садиба з музейною кімнатою, де зібрані його книжки, фотографії, побутові речі і неабияку цінність має частина архіву Григора Тютюнника. 

Текст підготував, упорядкував і написав передмову та біографічно-текстологічний нарис професор-переселенець з Луганська, лауреат багатьох престижних премій в галузі літератури, надзвичайно прискіпливий та скрупульозний дослідник творчості Григора Тютюнника Олексій Неживий (на жаль, у 2019 він відійшов у вічність). 

До книги увійшли раніше невідомі твори Григора Тютюнника, а також оповідання «Деревій», новела «Три зозулі з поклоном», основний текст визначено за автографами письменника. 

Книга надрукована за кошти обласного бюджету. Щоправда невеликим накладом – лише 500 примірників, три з яких надійшло до Зіньківської ЦБС (районні бібліотеки для дорослих та дітей, Шилівська бібліотека-філія).

Письменник продовжує жити у своїх творах. Кожне посмертне видання видатного земляка є жаданим для читачів. Він назавжди увійшов у літературу як митець. 



Іван Білик – майстер української кераміки

 

Іван Білик – майстер української кераміки

Краєзнавча година до 110-річчя від дня народження І.А. Білика з селища Опішня

Іван Архипович Білик народився 26 листопада 1910 року в Опішні. З малих років навчався у батьків спеціальності гончаря, водночас навчався у школі. Упродовж 1923–1924 років відвідував Опішнянський гончарський навчально-показовий пункт. Далі гончарства продовжив навчатися у свого дядька, відомого хижняківського гончаря Якова Пічки. З 1929 року працював на заводі «Художній керамік». На цьому підприємстві трудився аж до 1984 року.

1944 року отримав поранення на фронтах війни. Півроку перебував у військовому шпиталі в Сочі. 1945 року повернувся в Опішню. Спершу працював токарем — підточував денця посуду, згодом став майстром — виготовляв сувеніри (баранчики, посудини, куманці тощо). Пізніше почав працювати у творчій лабораторії й навчати новачків.

Іван Білик, працюючи на підприємстві, опанував своє ремесло гончаря на відмінно. Виготовляв різну продукцію, але більше всього — традиційні посудини у вигляді тварин і звірів, зокрема: «Лев», «їжачок», «Баран», «Світлоносний кінь», «Лев, що співає», «Лев на чатах», «Космічні леви» та інші.

Він виготовляв також дуже цікаві декоративні вази на різні теми, зокрема, присвячені Т.Г. Шевченку: «Думи мої думи», «Реве та стогне Дніпр широкий. 1814—1861», які були подаровані Шевченківському заповіднику в Каневі. До речі, за свій цикл Шевченкіани він одержав Державну премію імені Т.Г. Шевченка у 1999 році.

У 1974 році йому було присвоєно звання Заслужений майстер народної творчості України, і водночас він був нагороджений дипломом міжнародної виставки кераміки у м. Фаєнці (Італія).

У 1995 році Білик став лауреатом премії ім. Щербаківського. І. Білик — учасник близько 30 виставок, серед них 8 міжнародних, — зокрема: Монреаль, Брюссель, США, Венесуела, Болгарія, Угорщина, Марсель, Німеччина, де отримав заслужену славу митця за свій орнаментований посуд: куманці, вази, тарілки, а також його зооморфна скульптура у вигляді «левів», «баранів», «биків» тощо. У Опішні прийнято, що гончар виготовляє виріб, а малювальниця оздоблює його. Але Іван Білик робив усе сам: і гончарював, і декорував, і ангобував, і поливав поливою.

Його твори зберігаються у Національному музеї заповіднику гончарства в Опішному, заповіднику-музеї М.В. Гоголя в Гоголевому, Лубенській галереї образотворчого мистецтва, а також в Державному музеї народного українського мистецтва, музеї етнографії та художнього промислу Національної АН України, Полтавському краєзнавчому музеї, музеї етнографії в Петербурзі та інших. Остання персональна виставка його робіт була представлена в Державному музеї Українського народно-декоративного мистецтва, який знаходиться на території Києво-Печерської Лаври.

Стихією Івана Білика була скульптура малих форм — леви, барани, коники. Також виготовляв вази з рельєфним орнаментом та декоративні тарелі.

Білик І.А занесений до «Всесвітньої енциклопедії кераміки».

Виховував Іван Білик трьох синів. Двоє з них — В'ячеслав та Павло — теж стали гончарями.

1985 року вийшов на пенсію, проте, майже до самої смерті ходив на завод. Помер Іван Білик 28 грудня 1999 року. Похований на опішнянському кладовищі.

До 100-річчя від дня народження Івана Білика Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному на будинку, де мешкав майстер, розмістив Меморіальну дошку на честь гончаря, а в Гончарській Книгозбірні України була організована виставка публікацій про відомого гончаря.

2010 року кіностудією «Відродження» було знято фільм про Івана Білика.

 

Література:

1.     100 років від дня народження кераміста, майстра народної скульптури Білика Івана Архиповича // Край. – 2010. - №79. – С. 21-22.

2.     Власенко, І. Опішненський патріарх кераміки / І. Власенко // Край. – 2005. - №19. – С. 21.

3.     Петрова, Н. Леви, що родом із Опішні / Н. Петрова // Голос Зіньківщини. – 2010. – 27 листопада. – С. 1.



пʼятницю, 20 листопада 2020 р.

Революція Гідності – революція свободи

 Революція Гідності – революція свободи
Виставка - подіум

       Як данину пам’яті і шани учасникам Євромайдану, які стояли за Україну у 2013-2014 роках, працівники читального залу Зіньківської ЦРБ організували виставку-подіум «Революція Гідності – революція свободи», на якій зібрані  книги і журнали, які розповідають про Євромайдан, спогади людей, які опинилися у вирі подій, які згодом назвуть Революцією Гідності і Свободи. Це розповіді громадян України, які прагнуть жити у цивілізованій європейській державі, зберегти і передати нащадкам правду про події, настрій, трагедії і перемоги того часу.

   Книги розповідають і про дух Майдану, який залишився у бійцях добровольчих батальйонів, які першими стали на захист нашої держави проти російського агресора на Сході України, у численних волонтерських і громадських організаціях.

Уже ніхто не знищить Україну

В тобі, в мені, у кожному із нас

стверджує поетеса Тетяна Домашенко у вірші «Освячені господньою любов’ю».

 


четвер, 12 листопада 2020 р.

Життєдайні дари лісу. Сторітелінг.

    В осінню пору року кожен із нас прагне побути в лісі, щоб отримати задоволення, подихати свіжим повітрям, зібрати гриби, ягоди. Все це щедро пропонує нам ліс, не вимагаючи відповідної подяки за свої дари.
    Книги та журнали про гриби, що зростають на території України, розміщені в читальному залі Зіньківської ЦРБ на книжковій виставці «Життєдайні дари лісу».


 
     А я хочу запропонувати вам сторітеліг про гриби, тобто історії про них. Запрошую погортати журнал « Дім. Сад. Город». І ви дізнаєтесь у №11 за 2018 рік про найдорожчі гриби у світі – трюфелі. Ціна їх одна тисяча євро за кілограм! Чому такі дорогі трюфелі? Їх висока вартість обумовлена і коротким терміном зберігання – їх вишуканий аромат випаровується за декілька днів і складністю збору гриба, що виростає під землею. Ці гриби, схожі на невеликі картоплини, ростуть під землею на глибині до 30 сантиметрів і знайти їх дуже важко. Грибники – тартуфайо збирають трюфелі за допомогою дресированих собак або свиней.




    Трюфель став грибом королівським у прямому сенсі слова. Справжнє визнання трюфеля прийшло за часів французького короля Людовика ХІV. На стіл страви з трюфеля подавалися прикрашені живим квітами.
    Трюфелі полюбляють рости в світлих дубових лісах. Тому у ХІХ столітті у Франції спеціально насаджували дубові дерева, щоб збирати більше дорогоцінних грибів.
    У 2007 році собака на ім’я Рокко знайшов у провінції Тоскана в Італії білий трюфель вагою 1,5 кг. За нього на аукціоні мільярдер Стенлі Хоу виклав
    330 тисяч доларів. Цей трюфель увійшов до Книги рекордів Гіннеса як найдорожчий. А у 2014 році в Італії був знайдений білий трюфель вагою 1, 89 кг.
    Зростає цей один із найдорожчих грибів в світі також в Хорватії і навіть у нас в Україні. Гриб залежить від дерев в корінні яких він живе, але при цьому він допомагає їм добувати вологу і захищає свого годувальника від мікробних захворювань. Ось такий він гриб трюфель.
    Саме на честь цих грибів назвали трюфелями шоколадні цукерки, а також картоплю ( тартуффо).
    Найдивніший гриб планети носить, можна сказати, поетичну назву «плазмодій», проживає він і у нас, в Україні, і в середній смузі. Плазмодій уміє ходити! Переміщається, звичайно, повільніше за равлика, але за декілька днів може підійнятися на пень і причаїтися на ньому. Живе він буквально у нас під ногами, але відразу його не помітиш, він чимось нагадує медузу, така ж драглиста маса, таке ж напівпрозоре слизисте тіло грибів-міксоміцетів. По лісу ходить перекочуючись-перевалюючись з боку на бік.

    Гриби є найрізноманітнішими і загадковими живими істотами на планеті. Вже вивчено близько 100 тис. видів грибів.
    Рекордсмен України – порхавка гігантська. 16 вересня 2001 року біля села Березня Воля у Волинській області було знайдено цей неймовірний гриб вагою

    Унікальною властивістю грибів є і те, що вони можуть засмагати як ми. Гриб під сонцем виробляє вітамін Д за рахунок якого шапка гриба темніє.
    А бліда поганка настільки просякнута отруйними речовинами, що всього одного гриба вистачить, щоб вбити чотири людини.

    Гриб – це друга аптека Бога. Кількість білка у сушених грибах сягає 30%, тобто більше ніж в м’ясі. Крім того гриб багатий на клітковину, вуглеводи, амінокислоти, жирні кислоти і ефірні масла. Тому гриби ефективні при багатьох захворюваннях.
    Світ грибів дивовижний та розмаїтий. Щоразу, приходячи до ліс, ми захоплюємося їхньою красою, отримуємо естетичну насолоду, споглядаючи їх.
    Та щоб орієнтуватися у загадковому світі грибів пропонуємо вам атлас – довідник « Гриби України», в якому наведено детальну інформацію про гриби, що ростуть на території України та їх фотографії.

 
     Шановні краяни! Їдьте у вихідні дні за місто, в тишу зеленого царства. Їдьте, щоб хоч трохи доторкнутися до матінки Природи, подихати запахом хвої, відпочити, назбирати грибів, терну, шипшини.
    Хорошого вам відпочинку!І повні корзини грибів !

вівторок, 10 листопада 2020 р.

Нагороди до свята

 Бібліотечна спільнота Зіньківщини отримала чергове визнання своєї споджвижницької праці.

З нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва за високий професіоналізм, впровадження інноваційних форм бібліотечного обслуговування користувачів, вагомий особистий внесок у літературно-краєзнавчу скарбницю рідного краю, популяризацію української та світової літературної спадщини, залучення жителів краю до активного читання грамотами Зіньківської районної державної адміністрації, сектору культури, молоді та спорту Зіньківської райдержадміністрації, Зіньківської міської ради відзначені:

-         Колоша Л.М. – завідувач відділу обслуговування Зіньківської

центральної районної бібліотеки ім.В.Г.Короленка;

-         Житник О.Д. – бібліотекар ІІ категорії Зіньківської  центральної

районної бібліотеки ім.В.Г.Короленка;

-         Крохмаль В.О. – бібліотекар Інтернет-пункту Зіньківської

центральної районної бібліотеки ім.В.Г.Короленка.

-         Зеленська В.В. – провідний бібліотекар Зіньківської центральної

районної бібліотеки ім.В.Г.Короленка;

-         Гриценко М.М., бібліограф ІІ категорії Зіньківської центральної

районної бібліотеки ім.В.Г.Короленка;

-         Добряк Г.М. - бібліотекар Дейкалівської сільської бібліотеки-

філії;

-         колектив Великопавлівської сільської бібліотеки-філії.

Вітаємо колег і бажаємо подальших професійних досягнень та

здійснення всіх задумів та бажань!

четвер, 5 листопада 2020 р.

Кращої, ніж рідна, мови не буває…

 Кращої, ніж рідна, мови не буває…

Виставка-розповідь до Дня української писемності та мови

         Мова – своєрідна візитна картка кожної людини, за якою судять про її освіченість, ерудицію, начитаність. Знання мови потрібні кожній людині в її повсякденному житті. Без неї не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватися рідним словом.

       Щоб навчитися вміло користуватися мовними скарбами, якнайточніше і якнайглибше висловлювати думки, збагнути її самобутність, красу, багатство, милозвучність працівники читального залу Зіньківської ЦРБ до Дня української писемності та мови організували книжкову виставку-розповідь «Кращої, ніж рідна, мови не буває…». 

      Тут розміщені матеріали про писемні знаки, що давали можливість зберігати й передавати істинне знання, про творців  слов’янської абетки – Кирила і Мефодія – просвітників, проповідників християнства, перших перекладачів церковних книг із грецької.

      В розгорнутій виставці її користувач націлюється на те, що потрібно цікавитися й осмислювати кожне слово української мови, кожне речення, вчитися відчувати милозвучність мови, її красу, читати невмирущі твори Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана  Франка, Лесі Українки. Знайомитися  із новими творами українських авторів, які опубліковані на сторінках літературно-художніх журналів. Акцентувалась увага і на  «Дебют – газеті», яка надійшла в бібліотеку з редколегії. В ній  дебютують твори, які ще не були надруковані українською мовою на папері.

     Працівники бібліотеки пропонують її користувачам подорож у країну української книги, що протягом десятиліть живуть своїм життям, ставши літературною класикою. Це знакові художні твори Ірен Роздобудько, Сергія Жадана, братів Капранових, Оксани Забужко, Гаськи Шиян та ще багатьох імен, які з’явилися в українській літературі.  Це письменники, що набули популярності серед користувачів бібліотеки. 

            Вклоняюсь Слову, бо воно – ті крила,

Що піднімають душу в небеса.

Воно рятує, бо воно – Краса.

            Вклоняюсь Слову, бо воно – зернина,

    Що проростає крізь віків пітьму.

 Із мови починається Вкраїна –

                                           Тож тричі уклоняюся йому!

  Катерина Степчин