Історична хвилина пам’яті «Трагічна сторінка історії»

 

Історична хвилина пам’яті «Трагічна сторінка історії»

(до 90 роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні)

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Цього року ми вдруге вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам'ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття була присвячена історична хвилина пам’яті «Трагічна сторінка історії», яка відбулася в Зіньківській публічній бібліотеці напередодні четвертої суботи листопада, коли вся країна вшановує цю сумну дату. 

Ведучі заходу - бібліотекарі  Людмила Рибалка та Лариса Криштопа розповіли учням Зіньківського ліцею ім. Миколи Зерова про передумови виникнення голоду  на Україні, його перебіг, декламували  віршовані рядки, які викликали  біль і сум за невинно убієнними нашими земляками. 

Використовуючи мультимедійні засоби, запрошені мали змогу почути свідчення очевидців тих страшних подій, які можуть затьмарити сюжет будь-якого сучасного фільму жахів.

Про пекло, яке було в час Голодомору, крім віршів та історичної інформації, присутнім допомогли більше дізнатися й документальні сюжети з кадрами, які примушували здригнутися.

На вшанування світлої пам’яті жертв Голодомору учням була презентована книжково-документальна виставка «Голодне лихоліття», де зібрані історико-документальні та художні книги, які  символізують стражденний біль голодної країни в нашому краї та по всій ненці Україні. 

Сьогодні квітка незабудка використовується, як символ пам’яті жертв Голодомору, вона нагадує нам, що ми не маємо права забути мільйони жертв. Тож, кожен учень мав змогу прикріпити свою незабудку на панно, де позначено карту України, в знак шани та скорботи за загиблими в часи Голодомору.

На закінчення заходу була оголошена хвилина мовчання і запалена свіча пам’яті у пам’ять про тих хто помер, так і не скуштувавши омріяної скибки хліби. Це – знак нашої пам’яті… І нехай світло свічки буде нашою даниною тим, хто пішов від нас у 1933 році, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

Покоління XXI ст. мають чітко усвідомлювати масштаби втрат, що поніс народ України, адже саме йому доведеться робити висновки на майбутнє. І тому, сьогодні ми маємо докласти всіх зусиль, щоб у майбутньому житті українського народу це ніколи не повторилося. Ми повинні донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Україна пам’ятає!

Світ визнає!