Інформаційний дайджест «Наш земляк Іван Посяда»

 Щедра обдаруваннями наша рідна зіньківська земля, не злічити видатних людей, що народилися, походили, чи якимось іншим чином пов’язані з нашим краєм. Багатьох з них ми знаємо, але є без ліку таких, про яких майже нічого не відомо. Особливо це стосується тих, хто жив у відносно віддаленому минулому.

     До таких видатних людей відноситься  і наш земляк Івана Посяда, громадський і культурний діяч, педагог, член Кирило – Мефодіївського товариства, уродженець міста Зіньків, якому  9 квітня виповнюється 200 років із дня народження (Пасяда, Посяденко;9.04.1823, м. Зіньків –24.10.1894, м. Коростишів) (нині – Житомирська область).

    Народився у міщанській родині. Дід і дядьки мали землю біля Зінькова. Навчався в Зіньківському повітовому училищі, потім у Полтавській гімназії, де був учнем поета Левка Боровиковського. У Полтавській гімназії навчався разом з Олександром Навроцьким, майбутнім учасником Кирило-Мефодіївського товариства. Вступив на філософський факультет Київського університету, одночасно слухав педагогічний курс при університеті. Тоді ж під керівництвом професора Ореста Новицького написав свій перший твір «Про суть мислення взагалі». Під час літніх канікул збирав на Полтавщині фольклор.

    Став членом Кирило-Мефодіївського товариства, належав до радикально-демократичного крила, очолюваного Тарасом Шевченком. Під впливом Шевченка став прихильником ідеї створення федерації слов'янських народів, серед яких належне місце посіла б Україна та  ліквідації кріпосного права. Через деякий час у нього було зроблено обшук і відправлено до в᾽язниці Третього відділу. Після арешту перебував на Полтавщині, під наглядом поліції, потім був призначений директором  Київської учительської семінарії.

    Звільнившись зі служби, став домашнім учителем дітей цензора Бекетова, із родиною якого виїхав за кордон. Провів там вісім років. Вивчав політичний лад Австрії, Швейцарії, Франції та Пруссії. Відвідав Єнський, Лейпцизький, Берлінський та Галльський університети. Слухав лекції, брав участь у педагогічних конференціях, давав зразкові уроки в елементарній школі. Серйозні знання, опановані нашим земляком за кордоном, дають підстави говорити про нього як про одного з найосвіченіших людей того часу.

    Після повернення  перейшов на викладацьку роботу у м. Коростишеві. Викладав методики рідної мови й математики. Дев᾽ять років подвижницької праці закріпили за ним репутацію видатного українського педагога – новатора. Залишив праці по творчості Миколи Гоголя та буквар для народних учителів.  

 Протягом усього життя Посяда підтримував зв'язки з Полтавщиною, бував у Зінькові, Полтаві. Намагався відкрити в Полтаві учительську семінарію на зразок Коростишівської та його ідея не знайшла підтримки з боку більшості земців. А за кілька років він знову клопочеться про місце директора Полтавської гімназії і знову безуспішно. Адміністративна влада не бажала переїзду Кирило – Мефодіївця на батьківщину. Через наклепи звільнений з роботи і змушений залишити Україну. Після виходу у відставку повернувся в Україну. Помер у Користишеві. Могила його не збереглася. В Коростишеві є вулиця Івана Посяди, яка знаходиться на окраїні міста біля самої річки Тетерів.