Бабин Яр.Трагедія людства на українській землі.

 

Бабин Яр відомий усьому світу. 29 вересня 1941 року в Бабиному Яру почалися масові розстріли, які тривали протягом двох років. Ця київська місцина, що стала мовчазним свідком злочину нациської Німеччини та її репресивної машини, перетворилася на один з всесвітніх символів Голокосту.  Кожного дня тут розстрілювали євреїв, росіян, українців…

      І сьогодні ми пропонуємо Вам перегорнути сторінки книги Анатолія Кузнєцова «Бабиy Яр», яка присвячена пам’яті всіх загиблих від рук нацистських окупантів  у Бабиному Яру, щоб ще  і ще раз нагадати всім про ті стращні події, які відбувалися на Україні.

     Про цю книгу краще за все сказати словами самого автора: « Я пишу так, начебто присягаюся за юридичне свідчення на найвищому чесному суді і відповідаю за кожне своє слово. У цій книзі оповіджено тільки правду – так як це було».  «Ми не сміємо забувати цей крик. Це не історія. Це сьогодення. А що завтра?...». «Чи будемо ми розуміти коли - небудь, що найдорожче на світі – життя людини і її свобода? Або варварство ще чекає нас у майбутньому?». Цими словами закінчує свою книгу автор.

    З метою відспівування, умиротворення, заспокоєння душ безневинно загиблих писався Кадиш-Реквієм «Бабин Яр» Євгена Станковича, але у цього твору була ще одна місія – застереження й нагадування про трагедії, які не повинні повторюватися. Автор вокально – симфонічного твору акцентує увагу на відомій філософській мудрості, яка прорікає, що на Земній кулі існує тільки одна національність – люди, тільки одна держава – Земля, тільки одна релігія – Бог, і тільки одна мова – мова любові…

З матеріалами про жахливий злочин нелюдів у нацистській формі ви можете ознайомитися у Зіньківській публічній бібліотеці.

    Бабин Яр, це символ Голокосту і спільна могила жертв нацистського терору, загальноукраїнське місце пам’яті, трагедія, яка немає права бути забутою, особливо сьогодні, коли нога нового окупанта топче багатостраждальну українську землю. Пам’ятати, щоб знати, пам’ятати, щоб перемогти!