Обереги нашого дому

 

       Україна! Рідний край! Земле наша, рястом уквітчана, любистком закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, роду, його мову, звичаї. До Вашої уваги година народознавства «Обереги нашого дому».

Рідна домівка! Вона оспівана в піснях, оповита легендами, зігріта теплом материнської любові. Дім захищав не лише від негоди, але й від зла, беріг чистоту людської душі. Тобто сама українська хатина вже була оберегом.

Дедалі більше віддаляється від нас біленька хата у вишневому садку. "Садок вишневий коло хати” хто з вас не пам’ятає ці рядки? Адже у таких хатах – наш корінь роду, щось одвічне, як життя, і святе, як мамина пісня.

         Важливою спорудою в  хаті була піч, але  вона поступово відходить в історію. У печі пеклися паляниці духмяного хліба з шишками, весільний коровай. Як символ добробуту, чулися запахи борщу, каші. В печі не тільки готували їжу. Вона створювала особливе родинне тепло. Господиня охайно білила піч, а в окремих регіонах України її розмальовували.

Особливу роль у хаті відігравав стіл. Тут народжувалося шанобливе ставлення до батька як до голови роду – він займав почесне місце за столом. Стіл завжди накривався скатертиною. На столі завжди лежав хліб на вишитому рушникові.

Оберіг вірності й любові – рушник. У горі і у радості він завжди поряд. Рушник передавався із роду в рід, ним перев’язували кумів, хлібом-сіллю на рушнику зустрічали і зустрічають зараз дорогих гостей.

          Щоб у домі панувала злагода, мали у господарстві глиняний посуд. Кожен з нас знає повір’я, що вдома не варто зберігати надбитий посуд. Таке твердження виникло тому, що посуд вважали живим. Надщерблений, розбитий глечик чи тарілку прийнято було закопувати в землю.

           Підкова має одне значення - символ удачі, щастя, достатку і оберіг від злих сил. Кріпити підкову над дверима повинен господар будинку разом з господинею. Знайти підкову - було знаком, що зовсім скоро вам неабияк пощастить.

Найсвятішим місцем у хаті є покуть, де розміщували ікони. Їх прикрашали вишитими рушниками, які господині вишивали власноруч. Вони берегли домівку від всього лихого, несли мир і спокій. За іконами на покуті клали священні реліквії: свячену вербу, шматочок свяченої паски, громничу свічку, свячену воду.

 

Хорошим оберегом для житла є дзвін. Він означає захисний купол небес. Дзвін може не тільки відганяти від будинку зло, але і знищувати біду що вже зайшла в будинок. Ритмічні і водночас мелодійні удари дзвону символізують час що минає, бій дзвонів пов’язують з весіллям, перемогою або молитвою..

Хата надавала людині не тільки притулок від непогоди, але й створювала їй умови для повсякденного існування, де відновлюються сили, визріває натхнення. Тут віками формувалися родинні стосунки, створювалася своєрідна психологічна атмосфера, свій мікроклімат, де людина відпочиває, працює, харчується, осмислює своє буття та взаємини з навколишнім світом.