Дарую людям пісню

 

Мене часто називають поетом ліриком,

поетом-піснярем, і я вважаю, що

це найвища оцінка моєї творчості,

бо в пісні — душа народу, а українець

без пісні, як круглий сирота

                                                               Дмитро Луценко.

Сто років тому, 15 жовтня 1921 року в селi Березова Рудка на  Полтавщинi у багатодітній селянській родині народився  Дмитро Луценко  -  видатний український поет-пісняр , котрий жив і працював в епоху золотої пори української естрадної пісні 1960-1980-х років, автор відомих та улюблених пісень «Києве мій», «Мамина вишня», «Осіннє золото», «Хата моя, біла хата» та ін.   У фондах українського радіо збереглося більше 300 пісень, написаних на слова Дмитра Омеляновича. Понад 30 вважаються народними, бо несуть до людей справжнi і зміст, і мелодію.      

Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії ім.Т.Г.Шевченка. Та все ж, мабуть, найголовніше його звання - Народний поет. Улюбленець народу. Співець Добра!

В його поезіях безмір тепла і любові до людей, до рідної землі, до історії нашого народу. Його пісні осяяні сонцем, чистотою і совістю поета і, звичайно, безмежною любов’ю до матері - України.  

Один із  поетичних шедеврів поета, пісню «Як тебе не любити, Києве мій» (музика Ігоря Шамо) співають українці по всьому свiту. З 2014 року рішенням Київради пiсня визнана офіційним гімном столиці України.

Всю силу свого поетичного таланту Дмитро Луценко передав у численних збірках: «Незакінчена соната», «Добрість», «Пахучий хліб», «За Березовою Рудкою», «Березовий дзвін», «Дороги спадщини».

За творчу діяльність був нагороджений орденом Дружби народів.

Помер Дмитро Омелянович 16 січня 1989 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

Любов полтавців до свого земляка переросла у щорічне мистецьке свято «Осіннє золото», яке відбувається на Полтавщині в його рідному селі Березова Рудка. Починаючи з 1990 р. це свято збирає справжніх шанувальників Луценкового слова не лише з Полтавщини, а й з усієї України.

11 вересня 2021 р. в Пирятинському краєзнавчому музеї відбулося урочисте відкриття кімнати поета-пісняра.

Дмитро Луценко залишив у спадок добірні зерна поезії, яким проростати ще через десятиліття, а то й століття. У них є майбутнє, є безсмертя, є вічність…

До пам’ятної дати видатного діяча мистецтв у публічній бібліотеці підготовлено перегляд літератури «Дарую людям добро», на якій представлено поезію Дмитра Луценка «Коли ти зі мною», «Усе любов'ю зміряне до дна», «А я люблю,люблю…», пісні на вірші поета «Пісня вірності», «Дарую людям пісню», «Криниця мого кохання», статті з періодичних видань, інтерв’ю, біографічні матеріали та фото з Інтернет-ресурсів.

         У збірці поезій «Коли ти зі мною» Дмитро Луценко звеличує найвище людське почуття – кохання.

                                                              

       У вибраних творах «Усе любов’ю зміряне до дна» автор розповідає про те, як народжувались незабутні поетичні тексти і пісні.

                                                            

    До пропонованої книжки Дмитра Луценко «А я люблю, люблю…» ввійшли відомі пісні на музику композиторів Ігоря Шамо, Олександра Білаша, Володимира Івасюка та ін.

                                                            

    Збірки пісень на вірші піснетворця «Пісня вірності», «Дарую людям пісню», «Криниця мого кохання» перш за все хвилюють прозорими чарівними мелодіями щирих почуттів. Ліричний пафос, високий обов’язок патріота, лірика, нев’янучий аромат народності вплелися в мережива слів і музики.    

                                                 

     Запрошуємо всіх завітати до бібліотеки та особисто ознайомитися з матеріалами про життя та  творчість визначного поета-пісняра.