Хай Сила й Воля вічного Шевченка і Віру, й Правду в хаті береже.

 

      Хай Сила й Воля вічного Шевченка
І Віру, й Правду в хаті береже.

 ( до дня народження Великого Кобзаря)

     Історія світової культури знає мало прикладів, коли в одній особі так блискуче поєднуються поетичне і художнє обдарування. До таких феноменів належить Тарас Шевченко.

   Поетичний геній Тараса Григоровича Шевченка здобув найвищої світової слави, а на рідних теренах увічнився божественним іменем Пророк.

      Та чи знаємо ми Шевченка, як академіка гравюри, що  міг би стати модним художником, прожити успішне життя у колі петербурзької богеми.

   Як художник Т.Г.Шевченко менш відомий і на Батьківщині, і поза її межами. Хоча він - автор справжніх  живописних  шедеврів (понад два десятки полотен) та графічних (понад 1200 аркушів). Тарас Шевченко, коли перебував на засланні, пробував себе і в скульптурі. Звісно, роботи не збереглися, тож маємо тільки спогади про них.

    Тарас Шевченко - епоха в українському мистецтві, де впродовж кінця ХІХ – початку ХХІ століть розгортається справжня Шевченкіана. Кожне покоління митців сприймає образ Т.Г.Шевченка по-своєму: від канонічного Великого Кобзаря, як народного співця, до живого, багатогранного - характерного для нашого часу. 

    Роботи Тараса Григоровича дивують і вражають донині. Репродукції картин  «Катерина.1842»,  «Портрет Маєвської.1843»,   На пасіці.1843»,  зберігаються в Київському державному музеї імені Т.Г Шевченка.  Про це ви дізнаєтесь  із  книги  «Український живопис. Сто вибраних творів. Альбом ».

   До музейної колекції Національного художнього музею України увійшло живописне полотно «Тарас Шевченко. Автопортрет», створене у 1860 році. Твір сприймається, як пронизлива сповідь людини про її виповнене страждань життя, як звернення до нас, тих хто крізь віки загляне  у сповнені болю і скорботи очі художника, який з гідністю пройшов свій тернистий шлях і до останніх днів залишився чесним перед собою, людьми та долею. Читайте в книзі «Український живопис ХІХ – початку ХХ століть».

     

Книга «Український живопис ХХ – початку ХХІ століття. З колекції Національного Художнього музею України» вміщує репродукцію картини Георгія Меліхова  «Молодий Т.Шевченко в майстерні К.П.Брюллова» 1947 р. Михайла Божія «Думи мої, думи…».

 

   Альбом «Тарас Шевченко. Мистецька спадщина», виданий у 2013 році репрезентує малярську  спадщину Тараса Шевченка (1814-1861), яка є набутком не лише українського народу, а й світової культурної спільноти. Живопис майстра, його малюнки та акварелі – гармонійно поєднані з поетичним словом Кобзаря. Портретний живопис, краєвиди, жанрові композиції та ілюстрації художника втілюють глибинну філософію українського народу. Репродукції творів супроводжуються науковими коментарями

 

      

 Перебування Т.Г.Шевченка на Полтавщині, давно привертає увагу дослідників, адже зв’язки Великого Кобзаря з полтавським краєм тісніші, ніж із будь-яким іншим куточком України. Шевченко провів на Полтавщині близько півтора роки (1843 – 1846, 1859). Та твори, написані і намальовані тут, говорять нам про інтенсивне його життя в ці роки. Хочемо звернути вашу  увагу, на видану у 2005 році  у 2-х книгах Петра Ротача  «Полтавську Шевченкіану».  

      В ній подаються відомості про місця, які Шевченко відвідував на Полтавщині, людей, з якими зустрічався, присвячував свої твори; про полтавців, які працювали над увічненням образу поета і його літературних персонажів; про митців і мистецькі колективи, що торкалися Шевченківської тематики.

 

  Мистецька Шевченкіана – скарбниця творчої спадщини українського народу, невичерпне джерело енергії для відродження та розвитку української культури та мистецтва.