Книжково – журнальна експедиція «Бути українським добровольцем»

 

Книжково – журнальна експедиція «Бути українським добровольцем»

(до Дня українського добровольця)

Український доброволець сьогодні - це вершитель справи козака, продовжувач національно-визвольної війни, в полум’ї якої гартується нація. І 2014-й та 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні - непоодинокі. Добровольчий рух - один з феноменів українського суспільства.

    Згідно з рішенням Верховної Ради, щороку 14 березня в нашій державі відзначають День українського добровольця. Споконвіку українці без зайвого вагання та за першим покликом вирушали на захист своєї Батьківщини.

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну кар’єру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і пам’ять-– це найменше, чим можемо їм віддячити!

Сьогодні ми поговоримо про справжніх патріотів, героїв, про яких повинне знати й пам’ятати кожне покоління, про героїзм та мужність українських добровольців, які з початку подій на сході України у 2014 році пішли на фронт і прийняли удар ворога на себе і у сьогоднішні дні продовжують боронити рідну землю від загарбників.

Проведемо нашу книжково-журнальну експедицію, мандруючи виданнями нашої книгозбірні, які містять інтерв’ю та героїчні історії добровольчих батальйонів, взірець наслідування для майбутніх поколінь.

 Серед літератури нашої бібліотеки є артпроект Андрія Котлярчука «Добровольці. Доба героїв», який автор присвячує історії війни, добровольцям та  волонтерам АТО. Фотозйомка здійснювалася на нульових кілометрах. У виданні репродуковано великий масив світлин, через які ми побачимо, як поступово відроджувалася могутність української армії.

 

 

Інтерв’ю з відважним добровольцем з Полтавщини можна прочитати в журналі «Країна» № 22 від 16 червня 2022 року, який регулярно надходить до  нашої ї бібліотеки.

Віталій Запека доброволець в складі батальйону «Полтава» говорить: «Нас не сприймали серйозно, бо ми самі себе так не сприймали… кщо на твою країну напали, маєш іти і її захищати. Розумів, що не буду себе поважати, якщо не візьму до рук зброї. А потім було дивно повертатися у рідне місто з фронту. Люди безтурботно гуляють, п’ють каву, годують голубів. А за 300 кілометрів – війна, такі самі люди гинуть. Ну як так можна? Потім зрозумів: ми воюємо, щоб люди жили так, як вони хочуть»

 Про Героїв нашого Зіньківського краю, на жаль ще не написано книг, та все ж серед газет нашої бібліотеки є спогади та історії про мужніх добровольців Зіньківщини, зокрема, Сергія Міщенка,  його бойові заслуги та біографія, а також про всіх загиблих героїв зіньківчан та їх життєвий шлях.

«Головна книга про війну, якої не мало бути та про героїв, які хотіли жити, але помирали», – так Сергій Лойко написав про свій роман «Аеропорт» у передмові. «Аеропорт» – це роман-сповідь, це крик, що виривається у людини від розпачу та від болі, це книга для людей, які готові до правди, які не закривають очі на реальність і знають, що війна - це не «десь там далеко». Війна поруч. Про смерті та втрати, про зради та дружбу, про біль та ненависть, злість і любов, про події, які ділять життя на до та після. А ще про те, де брехня, а де правда на цій війні. 242 дні Донецький аеропорт обороняли сміливі військові та відважні добровольці, яких називають «кіборгами». П’ять діб боїв описує у романі Сергій Лойко, а також частково події до цього та після.

Не просто читати такі книги, бо вони про страшну реальність, про жорстоке сьогодення, про смерті найкращих людей (а на війні саме такі й гинуть) та про тих, хто пережив пекло війни.

Болить сьогодні зранена душа нашої держави України. Болять рани мужніх воїнів захисників, котрі захищають єдність нашої країни. Болять серця матерів, котрі виховали мужніх та відважних людей, болять наші душі, переживаючи за них – захисників та захисниць, які зупиняють терор.

В результаті бойових дій в Україні загинуло неймовірно багато людей, тисячі поранених, солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас. Багатьом з них, на жаль, не судилося повернутися живими. Ми з великою шаною та з глибокою вдячністю схиляємо голови перед  подвигами героїв сучасності.

Дякуємо за те, що мужньо захищаєте міста, села,  кожен метр нашої землі й кожну частинку нашого серця. Українського серця. Української душі.

Вся Україна молиться за життя тих, хто в цей момент тримає міцно автомат, бинтує поранених, копає окопи, йде в розвідку чи переводить дух, після важкої неспокійної ночі. Усім бійцям добровольчих формувань бажаємо здоров’я, любові близьких людей, а всім нам – перемоги та настання миру на нашій землі!