Поклик рідної далини

 Поклик рідної далини

 Книжкове дефіле  до 95-річчя від дня народження Федора Тютюнника, письменника, уродженця с. Шилівка

   Мальовниче село Шилівка, що знаходиться поблизу Зінькова, відоме широкому загалу як батьківщина двох відомих майстрів Слова – братів Григорія та Григора Тютюнників. Не тільки односельцем, а й представником тієї ж письменницької династії був і Федір Григорович Тютюнник -письменник, публіцист, краєзнавець, двоюрідний племінник двом Григоріям Тютюнникам.

  Народився він далекого 1929 року в простій селянській родині. У 1946 році, закінчивши семирічку, продовжив навчання в Зіньківській середній школі №1. Здобувши середню освіту, вступив до Київського, а потім перевівся до Харківського політехнічного інституту. Деякий час, маючи спеціальність інженера по хімічному устаткуванню, працював на заводах та в науково-дослідних інститутах країни.

  Проте дипломованого технаря тягнуло до художнього слова і Федір Тютюнник повернувся до рідної Шилівки. Рік завідував сільським клубом, потім три роки викладав естетику у Зінківському СПТУ-1. Літературну творчість Федір розпочав як учасник Всесоюзного конкурсу на кращий сценарій художнього фільму. В 1964 року новела «Кура», під псевдонімом Федір Лісовий, на сторінках газети «Літературна Україна» стала дебютом.

 Став членом Спілки письменників України у 1968 році. Його творчий доробок -  книги : «Співуче джерело», «Зелений легіт», «Осінь пахне криницею», «Перепелині дзвони», «На бистрині» та численні публікації в пресі.

                     

              Перша книга оповідань «Співуче джерело» вийшла у 1967 році. В ній відчувалося, що письменник добре знає життя, глибоко проникає в душі героїв. Кращі оповідання, що ввійшли до книги, «Кура», «Копитка»,«Дзвонар» - це зворушливий гімн чистоті найкращих людських почуттів. Сюжети цікаві, а мова творів образна та соковита.

      Далі у 1970 році вийшла збірка «Зелений легіт», в якій розміщувалося оповідання «Осінь пахне криницею» з посвятою Григорію Тютюннику-старшому. Багато творів Федора Тютюнника перекладалися іншими мовами. Псевдонім Лісовий поступився справжньому і вже відомому імені. В своїй книзі «Зелений легіт» Федір Григорович вивів колоритні образи сучасників, людей гордих, сильних із твердими переконаннями.

       В 1973 році вийшла книга Ф. Тютюнника «Осінь пахне криницею» - про  життя сучасних (1960-1970-ті) сiл Полтавщини, незвичайні, іноді з гумором історії .

        У 1976 році Федір Григорович став лауреатом Полтавської обласної премії імені Петра Артеменка за збірку нарисів та оповідань «Осінь пахне криницею». Письменника визнали не лише в Україні, а й за її межами .  Критики  відзначили його талант оповідача, який має свій стиль, «дуже точного в деталях спостерігача сільського життя».

        Чистий, нескаламучений духовний світ людини – провідний мотив творчості Ф. Тютюнника. У книзі «Перепелині дзвони» домінує добро, висока трудова напруга сьогодення, перше кохання та  незрадливість людських почуттів.

         В повісті «На бистрині» іде мова про ветерана праці, директора Полтавського турбомеханічного заводу Б. В. Шумейка та трудовий колектив цього підприємства.

        У 1992 році у Зіньківській друкарні вийшла брошура Федора Григоровича «Зіньківський район» із цінними статастичними даними про наш край. В ньому подані загальні відомості про наш регіон, про стан промислових і сільськогосподарчих підприємств, охорони  здоров’я, шляхів, річок, а також історичні дані 23-х населених пунктів.

      У 1989-1991 роках Федір Тютюнник працював у редакції Зіньківської районної газети, до останніх днів співпрацював із нею. Тут він організував літературну студію «Співуче джерело» (назва першої його книги) та довго керував нею. У дев'яності і на  початку 2000-х письменник і журналіст більшу частину своєї творчості присвячував краєзнавству. Входив до редакціонної групи з написання історії Зіньківщини. Був автором краєзнавчої праці «Село Шилівка», багатьох коротких нарисів та статей, які публікувалися у районній, обласній та республіканській пресі. Був у нього задум написати історію роду Тютюнників, але  не судилося.

   Окрім своїх літературних талантів Федір Григорович дуже любив грати на баяні, умів відпочивати та вмів і працювати, брав активну участь у громадському житті села.

             4 березня 2003 року, у день свого народження (!) Федір Григорович Тютюнник трагічно загинув. І трапилося це у рідній Шилівці, він потрапив під колеса автомобіля на сільській вулиці.

        Щоб не зміліла криниця пам’яті про нашого земляка в Шилівській школі в музеї письменників-земляків Тютюнників є і творчий доробок Федора Тютюнника: книги, рукописи, фото, особисті речі та інше.

            В бібліотеці постійно діє книжкова виставка творів Ф. Тютюнника, щороку проводяться години пам’яті, огляди творчості. Його багатий творчий доробок  став невід’ємною частиною літературного спадку Зіньківщини.