Виставка-пам’ять «Вогонь скорботи в серці навіки»

(до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні)

 

Серед полів в житах зелених,

Де бій жорстокий клекотів,

Лягло чимало хлопців юних,

Хоч кожний жити з них хотів.

Микола Лагода

Війна – жорстока і підла, безжальна і ненависна… Вона знову плюндрує українську землю, руйнує міста і села, вбиває найкращих синів і доньок, сіє смуток і печаль….

22 червня – день скорботи і вшанування жертв війни в Україні. Із болем у серці ми вшановуємо подвиги українців, які пройшли кривавими дорогами Другої світової війни.

Сьогодні мало залишилося живих ветеранів, які зі зброєю у руках в далеких 40-х роках ХХ століття захищали нашу країну, та пам'ять про їхній героїзм, жертовність і віддане служіння Батьківщині навічно залишиться в серцях нащадків.

Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України. В жахіття війни було втягнуто 67 держав. Друга світова тривала довгих 6 років. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також вперше використана в бою атомна зброя.

    Лихоліття Другої світової війни неоминуло й наше місто Зіньків. 6-9 жовтня 1941 року німецькі війська окупували район. Вороги встановили жорстокий окупаційний режим. Відбувалися розстріли, особливо цілими сім'ями євреїв. 6-19 вересня 1943 року частини 93-ї, 80-ї та 136-ї стрілецьких дивізій 52-ї армії звільнили район від німецьких військ. Під час визволення Зінькова загинуло 1175 радянських воїнів, яких поховали в двох Братських могилах. Можна по-різному ставитися до війни, по різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

Приклад мужності й героїзму показав уродженець Зінькова Антон Коник. Під час оборони села Максимівки на Карлівщині останньою гранатою підірвав себе й фашистів, які оточили його.

    За героїзм і відвагу в роки Другої світової війни близько 4,5 тисячі краян були нагороджені орденами та медалями. Звання Героїв Радянського Союзу присвоєно зіньківчанам: О.О. Баленку, A.M. Волошину, О.Л. Пшеничку, М.К. Саранчі.

У читальному залі Зіньківської публічної бібліотеки розгорнута книжкова виставка - пам’ять «Вогонь скорботи в серці навіки», де зібрано видання, які висвітлюють трагічні події історії нашої держави, славлять героїзм, силу українського народу; викликають скорботу за мільйонами загиблих та страчених у лихі часи Другої світової війни.

 

 У книзі Федора Людного «Дорогами війни» зібрано спогади ветеранів війни, нариси, біографічні матеріали про бойовий і трудовий шлях фронтовиків. Саме про таких простих і щирих душею людей, чия мужність і жертовність у роки війни здебільшого залишилася в тіні відомих історичних постатей і подій.

 

 Більш ніж дві сотні світлин видання Віктора Ревегука та Олега Безверхнього дозволять читачеві побачити, якою була Полтава під час німецької окупації й у перші повоєнні роки, які зберегли для прийдешніх поколінь трагічні й щасливі миттєвості найкривавішого, найбільш руйнівного збройного конфлікту ХХ століття, вони увічнили справжнє – страшне і жорстоке обличчя війни.

Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух. На жаль, наша війна за велику перемогу ще не завершилась. Ті, хто здійснив подвиг в ім’я народу, здобули моральне безсмертя, вічну вдячність і пам'ять нащадків. Ми чинимо волю наших прадідів, а це – святий обов’язок кожного покоління. Може, саме через це нація наша – незламна і осяяна оптимізмом. Ніхто незабутий і ніщо незабуте, бо без усвідомлення минулого немає майбутнього!