Історичний круїз «Чарівний світ українського слова»

 

Історичний круїз «Чарівний світ українського слова»

(до Дня слов’янської писемності і культури)

Мова – це велике національне надбання, коштовний скарб із могуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об’єднаних в єдине ціле - народ.

         Українці разом з усіма іншими слов’янськими народами відзначають День слов’янської писемності й культури, яке символізує цивілізаційне торжество слов’янства, його національну самобутність, об’єднує суспільство та долучає кожного з нас до безцінної культурної спадщини. Це свято відзначається щорічно 24 травня, саме в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила й Мефодія - просвітителів, творців слов’янської писемності та абетки, перших пам’яток слов’янської писемності й старослов’янської мови, яка була створена в IX столітті, близько 862 року.

    Тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху наша рідна мова: витерпіла страшне лихоліття татарщини, нападки Московщини, які тривають і зараз. Вбивали її, терзали її, шматували рідну мову, та не знищили - звучить, гримить знову і знову. Вона чиста, як криниця, милозвучна, як пташиний спів, свята, як Божий дар. Історична доля української мови пройшла тернистий шлях від заборон, замовчувань та цькувань до повноправного існування в незалежній державі Україна. Адже мова - то душа народу, його калинове диво, без мови не існує нації.

     Багато наукових дискусій викликає питання про існування писемності в українських землях. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби.

     Перший твір у Київській Русі, в якій відображена історія держави та показано її розвиток на тлі світових подій славнозвісна праця Нестора «Повість минулих літ». Нестор був ченцем Києво-Печерської лаври, а також одним із учнів Кирила та Мефодія. У повісті книги названо «ріками, які напоюють всесвіт мудрістю незмірної глибини». «Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, - зазначив літописець,- то знайдеш користь душі своїй». Варто відзначити, що саме автора «Повісті минулих літ» Нестора Літописця вважають «батьком української словесності».

     У цілісності збереглася найцінніша книга давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім» - героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу пісня-заклик, що лине із сивих віків Київської Русі й гаряче відлунює в наших серцях.

Цінним є  видання «Пересопницьке  Євангеліє», написане у Києві 1056-1057р. Один з перших перекладів  українською мовою канонічного євангельського тексту. Видання супроводжується науковими дослідженнями. На ньому присягають на вірність Україні наші президенти.

     У середині 16 століття у східних слов’ян виникає друкарство та друкований алфавіт. Перша книга «Апостол» надрукована Іваном Федоровим у 1574 році у Львові.

     Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.

     Під пером великого Кобзаря українська мова не тільки заграла всіма барвами своїми, а й запалала гнівним вогнем. Шевченко своїм величним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і, як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова.

     Весь світ віддає шану великим володарям українського слова - Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Маркіяну Шашкевичу, Василю Симоненку, Василю Стусу, Миколі Хвильовому, Ліні Костенко та  багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

     Попри те, що ми сьогодні маємо страшну війну, стільки бід, випробувань, але маємо розквіт літератури, літератури живою мовою і саму живу мову, яка весь час набуває, то в одній ділянці, то в іншій яскравих перлинок і у своєму вираженні думок, емоцій, почуттів. Сьогодні ми маємо чудову нагоду освідчитись у любові до рідної української мови і вкотре належно вшанувати її. Бо українська – це мова свободи й волі, могутня зброя українського народу в боротьбі за нашу незалежність. Сила мови, сила культури і незламність українського народу не залишать російському агресору ніяких шансів. Слава українському народу - творцеві і носію величної мови!

Українське слово.

Ти - частка тих, що вже давно померли,

Їх кров живуща, їх жага нетлінна,

Безсмертне і величне,

Багате і дзвінке, як Україна.

Закоханим - ти лагідна, як мати,

А недруга - як постріл із гармати.

Беру тебе, як скарб, в пісенній вроді

З джерел, що не міліють у народі.