Голодомор 1932-1933 років: сучасний погляд

 

«Голодомор 1932-1933 років: сучасний погляд»

(до Дня голодоморів та політичних репресій) Книжкова виставка

      Страшні сторінки історії України… Народу, який століттями вбивали, катували, знищували фізично та морально, народу, який прирекли на голодну смерть, але він не скорився, вистояв, вижив! Щороку  в останні дні листопада ми запалюємо поминальну свічку за тих, хто помирав однією з найстрашніших смертей – смертю від голоду! День пам’яті жертв голодоморів - це нагода згадати історію, вшанувати тих, чиє життя було зруйноване або знищене у ті страшні часи сталінського режиму.

    Для Сталіна українці були народом повстань. Саме це він хотів знищити - їхню волю до повстання. Саме тому і стався Голодомор. Це було не тільки бажання відібрати хліб. Це було прагнення викрасти душу і волю. І, незважаючи на мільйони жертв, це якраз те, що не вдалося Сталіну і його наступникам. Хліб вони забрали, а ось душу і волю - не змогли.

   Навіть після найстрашнішого випробування в своїй національній історії українці залишилися  нескореним народом. Події останніх десятиліть вітчизняної історії, обидва Майдани, боротьба з російськими окупантами свідчать про це з усією ясністю.

    Українці ніколи не були байдужі до цієї трагедії, зокрема, про акт геноциду писали свої твори українські письменники. Голодомор став темою багатьох  публіцистичних книг та мистецьких творів.

Щоб зрозуміти, через що пройшли наші предки, відчути, яку складну історію переживала Україна, ніколи не забути той страшний злочин кремлівських посіпак  пропонуємо вашій увазі книжкову виставку «Голодомор 1932-1933 років: сучасний погляд», яку можна переглянути на абонементі нашої бібліотеки. На виставці представлені документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.

   Заслуговує уваги книга  Роберта Конквеста «Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор». Це одна з найгрунтовніших праць, яка була написана тоді, коли не тільки в колишньому СРСР, а й на Заході не визнавався навіть самий факт голодомору.

   Усі свідчення книги Валентини Борисенко «Свіча пам᾽яті» доводять, що акція геноциду українських селян 1932 – 1933 роках  була чітко спланованою більшовицькою владою Кремля.

     Книга-меморіал «Лиха коса голодомору:1932-1933» та збірник Станіслава Кульчицького «Голод 1932-1933р.р. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків» допоможуть розкрити правду про штучність та спланованість голоду радянським тоталітарним режимом.

 

    Вважається, що роман «Марія» Уласа Самчука перший художній твір про Голодомор. Він був заборонений за часів радянської влади, адже розкривав жорстку правду про штучний голод, створеному для знищення української нації.

    Ще одним твором художньої літератури, присвяченим Голодомору 1932-33р., є роман «Жовтий князь» письменника Василя Барки. Він створив жовтого князя –  демона зла, який приносить лише спустошення, руйнування, біль і смерть. У своєму творі автор відобразив власні спогади про страшне горе, а також точні свідчення очевидців Голодомору, зокрема його рідного брата і сім’ї.

    Сучасна українська письменниця Світлана Талан пише твори в жанрі «реальних історій». Роман «Розколоте небо» присвячений темі колективізації і Голодомору в Україні.  Українське село, де були розкішні сади і родючі землі, спустошила голодна смерть. Справжні, невигадані жахи описує автор. «Розколоте небо» перевертає свідомість читача і відкриває для багатьох і до цього часу невідомі сторінки історії.

   Вважаємо, що зацікавить наших користувачів і видання краєзнавчого характеру «Книга скорботи Зіньківщини», в якій описано довголітні зусилля багатьох краєзнавців, істориків, голів, секретарів та депутатів рад і просто небайдужих людей щодо дослідження одного з найбільш тяжкого періоду в нашій історії Голодомору 1932-1933, політичних репресій 20-х початку 50- х років ХХ століття, голоду 1946 – 1947 років на Зіньківщині.

   Ці книги бентежать душу, наповнюють серця пекучим болем, адже в них показана жахлива картина голодомору, велика трагедія українських родин. Кожна книга з цієї виставки стане одним із місточків, що єднає нас з минулим.

    Сьогодні сила, яка творила геноцид проти українців і уникнула покарання за нього, наразі намагається знову чинити геноцидні дії проти нашого народу. Та руки дитини, яка вперше запалила свічу пам’яті, стали руками солдата, які тримають автомат і захищають рідну землю. Очі, які тоді вмивалися сльозами від розповіді про пережите у 1932–1933 роках, нині впевнено дивляться на ворога через приціл. Споконвічний ворог хоче «витерти» Україну зі списку існуючих держав і народів. Але Україна непереможна!

    Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть українському народу  силу та волю, мудрість і наснагу для  перемоги над рашиською навалою.

    Український народ завжди з вдячністю пам᾽ятатиме, що ще раніше уряди Австралії, Аргентини, Грузії, Естонії, Італії, Канади, Литви, Польші, США визнали: сталінський комуністичний режим вчинив свідомий, ретельно спланований геноцид українського народу.                                                                                          

   Запалимо ж свічку пам᾽яті та помолимося за всіх замучених голодомором українців!