Перфоменс «Крути. Крути… Довік не забути»

 Перфоменс «Крути. Крути… Довік не забути»

(До Дня Героїв Крут)

«Ви стали прикладом усім,

Про Вас нікому не забути!

В понурій темряві віків

Світити будуть завжди Крути!...»

                                                                                                                                                                                                                  Леся Храплива

          Щоб наша держава жила, багатьом її патріотам прийшлося пожертвувати своїм життям. І надто вражає, коли на таку абсолютну самопожертву йдуть  молоді люди, які заледве тільки почали здійснювати свій життєвий проект.

Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть під залізничною станцією Крути молодих захисників Української Держави.

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році, відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу та незалежність. Уряд Української Народної Республіки, опинившись без війська, кинув на протистояння з російською армією, що йшла на Київ, кілька сотень погано озброєних українських студентів та гімназистів. Майже всі вони полягли у нерівному бою.

До Дня вшанування пам’яті героїв, подвиг яких став вічним символом незламності всіх захисників України, районна біблотека підготувала для користувачів перфоменс «Крути. Крути… Довік не забути» (До Дня Героїв Крут).

    Невеликий екскурс в історію...

22 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ.

       Вже через 7 днів, 29 січня 1918 року на підступах до Києва, під станцією Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ зустрілися в пекельному бою українські підрозділи Центральної Ради та більшовицькі війська, які йшли з Росії.

      Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці, створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б.Хмельницького та Студенського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.

 

 Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

На порох стерти, перебити!

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішитесь кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти.

 

Бій розпочався о 12 годині дня, фактично безперервно тривав до пізнього вечора. Юнаки мужньо відбивали атаку ворога, не залишаючи своїх позицій.

І грянув бій! Нерівний, лютий бій!

Неначе змії, кулі засичали,

Орда повзла, немов осиний рій,

А хлопці до загибелі стояли!

Червоний дощ тоді на землю впав,

Сніги від крові на полях розтали,

Ніхто із них життя не шкодував,

Бо Україну й волю захищали...

  Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади. Проте незабаром, скориставшись кількісною перевагою, наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини. Було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

Один із гімназистів учень 7-го класу Григорій Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла України…» і всі інші студенти підтримали спів. Та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси. І вже лежать тіла юнаків на снігу, политому їхньою кров’ю.

           Земля кипіла навкруги

 Вмирало юне покоління…

 Послухай, стогне як коріння,

 Котре зрубали вороги.

Деякий час після розстрілу юнаків місцевим жителям забороняли ховати тіла померлих. Пізніше селяни з навколишніх сіл забрали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм.

 

Після підписання Брестського миру, який замінив владу більшовиків на австрійців та німців. 19 березня 1918 року в Києві відбувся похорон 27 убитих вояків-студентів на Аскольдовій горі – аристократичному кладовищі в центрі Києва. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Він, зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!»

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих…

 

Крути ввійшли в історію України як символ національної честі. Ті, хто загинув у битві під Кругами назавжди залишаться в нашій пам'яті. Вони полягли, щоб ми сьогодні жили у вільній і незалежній Українській державі.

Про подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України читайте в книгах,  які  знаходяться в читальному залі нашої книгозбірні.

 Героїка трагедії Крут/ упоряд. Сергійчук В.І. – К.:Україна, 2008. – 464 с.

 

 Крути. Січень 1918 року: док., матеріали, дослідж., кіносценарій / Іст.-культурол. т-во «Герої Крут»; упоряд Я. Гаврилюк. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2008. – 840 с.: Іл.

 

    Крути: Збірка у пам’ять героїв Крут/ упор. О. Зінкевич., Н. Зінкевич. – К.: Смолоскип, 2008. – 422 с.

 

 Сорока Ю.В. Бій під Крутами / Ю.В. Сорока. – К.: Золоті Ворота, 2013. – 120 с.

Українська революція 1917 – 1921р.р.: Подвиг героїв Крут. Матеріали наукових читань (24 січня 2008р.) / Відпов. ред.: В.Ф. Верстюк. – К.: Вид. ім. Олени Теліги, 2008. – 176 с.