Віртуальний круїз «Подорожуючи новорічною Європою

 

Перемога в конкурсі «Барви українського слова» в номінації «Краща креатив-виставка»

Нещодавно було підведено підсумки та визначено переможців обласного конкурсу «Барви українського слова», який проводився з липня по жовтень 2020 року серед бібліотек області за ініціативи Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.І.П.Котляревського та підтримки Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА.

В номінації «Краща креатив-виставка»  переможцем визнано Зіньківську центральну районну бібліотеку ім.В.Г.Короленка.

Вітаю завідувача відділу обслуговування користувачів Зіньківської ЦРБ Колошу Лідію Миколаївну та Крохмаля Віталія Олександровича, бібліотекаря Інтернет-пункту книгозбірні, з перемогою!

Дякую вам за високий професіоналізм та творчий підхід до популяризації рідного слова, плекання в користувачів та жителів громади любові та поваги до української мови та літератури, розуміння її значення в становленні незалежної та вільної держави.

P.S. Також колеги отримали Диплом ІІІ ступеня та цінний подарунок за перемогу в обласному конкурсі «Бібліотечний правовий НЕформат», ініційований Полтавською обласною бібліотекою для юнацтва ім.Олеся Гончара за підтримки Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА. 

На жаль, в зв’язку з карантином, призи та подарунки ми отримали дещо пізніше, ніж планувалося, але вони стали приємним доповненням в передчутті новорічних свят та гідним підсумком роботи нашої бібліотеки у 2020 році.

 

Директор Зіньківської ЦБС Наталя Тоцька

Книги для затишного зимового читання

      Чим пахне зима?.. Дивом!.. Адже в ній все казково! Зима - це сніг… такий білий, пухнастий… летять сніжинки… і так спокійно на душі. А ще зима це Новий Рік, Різдво і… дещо ще, що так дбайливо збережене у кожному серці.

         З наближенням зимових свят, в атмосфері святкового настрою зустрічає своїх користувачів наша бібліотека, де у відділі абонементу їх запрошує до зимової казки виставка-інсталяція «Книги для затишного зимового читання». Працівники бібліотеки спробували відтворити атмосферу гарячої кави, затишного пледа, гарних книг, щоб у кожного, хто завітає до нас, з’явилося відчуття домашнього затишку, тепла від каміну, муркотіння кішки на підвіконні.

 

         Тут кожен з вас зможе вибрати собі місце для душі: хтось сяде на канапу, вкриється старим пледом і помріє про щось своє; а хтось розгорне улюблену книгу і порине у світ краси та любові, а комусь припаде до душі наша красуня ялинка.

         Тож запрошуємо вас до нашої книгозбірні зробити новорічне селфі, взяти цікаву книгу і просто насолодитися передчуттям новорічного дива, яке обов’язково станеться, потрібно тільки вірити...

         Напередодні новорічних свят ми вітаємо вас з Новим роком та Різдвом Христовим, бажаємо вам миру і злагоди у ваших домівках, нехай для кожного з вас ця зима буде казково прекрасною. Нехай вона зігріває вас гарячим шоколадом, хорошими книгами і фільмами та приємними зустрічами.

Маруся Чурай - дівчина з легенди

 «Голос і душа пісенної України: Маруся Чурай»

(народознавчі гостини до 395-річчя від дня народження

української народної поетеси)

«Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа.

Коли в похід виходила батава,

Її піснями плакала Полтава.

Вона ж була, як голос України.

Є  правдиві скарби, що  намертво  лежать  у  землі, є і живі скарби, що йдуть  по  землі, ідуть  від  покоління до  покоління, огортаючи  глибинними  чарами людську   душу. До  таких  національних скарбів і  належить  наша славнозвісна полтавчанка  Маруся Чурай. В цьому році виповнюється 395 років від дня народження української народної поетеси, авторки відомих пісень. Ім’я Марусі Чурай стало невмирущою легендою. Її образ виступає в єдності з образом України. Всі свої найсвітліші почуття вона висловила в піснях.  

Поза сумнівом, Маруся Чурай може вважатися найколоритнішим жіночим персонажем України XVII століття. До наших днів збереглися тільки деякі з прекрасних пісень Марусиних: «Засвіт встали козаченьки», «Їхав козак на війну», «Грицю, Грицю до роботи», «В кінці греблі шумлять верби», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Їхав козак за Дунай» та інші.

Сюжет про легендарну співачку, яка навмисно або мимоволі отруїла свого коханого, ліг в основу творів багатьох українських письменників, поетів, драматургів. Серед них: А.Боровиковський, С.Руданський, М.Старицький, В.Самойленко. За мотивами легенди Ольга Кобилянська написала повість «У неділю рано зілля копала».  Про авторку пісень йдеться в поемі Бориса Олійника «До тієї Чураївни» («Парубоцька балада)», у повісті Валентина Чемериса «Засвіт встали козаченьки», у драматичній поемі Івана Хоменка «Марина Чурай» та інші.

          Грандіозний успіх мав історичний роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай», який вийшов у 1979 р і став епохальним в сучасній українській літературі. Його відзначено Шевченківською премією, а пісня «Я козачка твоя» у виконанні Раїси Кириченко стала однією із сторінок життєпису дівчини-легенди.

 

Як символ української пісні у Полтаві  було побудовано і відкрито  Співоче поле ім.Марусі Чурай у 1987 році.

14 квітня 2006 року у Полтаві перед Полтавським академічним обласним музично-драматичним театром ім.Гоголя на Театральній площі було встановлено символічний монумент – пам’ятник Марусі Чурай

​         Три віки ходять пісні, приписувані Марусі Чурай, по нашій землі, три віки любові вже подаровано людям. А попереду - вічність, бо велика любов і велика творчість - невмирущі.

В районній бібліотеці організовано перегляд «Маруся Чурай - дівчина з легенди». Погортайте сторінки сивих  віків, вчитайтеся в прості  і хвилюючі слова  пісень - і  вам  відкриється багато  поетичних  таємниць, ви  почуєте голоси великих творців, імена яких  розгубила  історія.  Запрошуємо вас відвідати нашу книгозбірню.

Пропусти Чорнобиль крізь серце своє

        Як частинкою пам’яті й подяки  учасникам  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС працівниками читального  залу Зіньківської ЦРБ була організована виставка – нагадування  «Пропусти Чорнобиль крізь  серце своє». 

   Серед книг, періодичних видань на виставці розміщені і матеріали про зіньківчан - чорнобильців. Це книги: «Обпалені зорею Полин», «Чорнобиль. Вічний біль» та «Книга слави і пам’яті. Полтавська область».

    Ми сподіваємося, що кожен, хто гортатиме сторінки цих книг, згадуватиме імена земляків, які ціною свого здоров’я, свого життя заплатили за наше  сьогодення.

                Тож хай набат по вас лунає без упину,

 Застерігаючи від нової біди.

В той день собою ви закрили Україну

І буде вдячна вам, сини, вона завжди.

Григорій Крутько

ВЕЛИЧНА ПІСНЯ КВІТАМИ

 ВЕЛИЧНА ПІСНЯ КВІТАМИ

Інформаційне досьє до 120-річчя від дня народження Катерини Білокур, української художниці

Творчість Катерини Білокур можна розглядати у різних ракурсах. Хтось побачить у її картинах буяння природи, квітів і трав, колосальну енергію, гімн життю, непідробної краси реалістичні пейзажі і натюрморти, велич буденності, натомість іншим імпонуватиме духовний досвід художниці. Зрештою, кожен віднайде у картинах Катерини Василівни щось своє, рідне і водночас незнане, те, що апелює до підсвідомості, найпотаємніших порухів душі та ментальних кодів українського мистецтва.

Катерина Білокур входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Народилася мисткиня 7 грудня 1900 року. Батько, Василь Йосипович Білокур, був заможною людиною, мав 2,5 десятин орної землі, тримав худобу. Крім Каті у сім'ї були два сини – Григорій та Павло.

У віці 6-7 років Катя навчилася читати. На сімейній раді було вирішено  не віддавати дівчину до школи, щоб зекономити на одязі та взутті. Малювати почала з ранніх років, однак батьки не схвалювали це заняття і забороняли ним займатися.

Катерина продовжувала малювати потайки від рідних, використовуючи для цього полотно та вугілля. Малювала декорації для драмгуртка, створеного сусідом і родичем Білокурів – Микитою Тонконогом. Пізніше Катерина також грала на сцені цього театру.

У 1922-1923 рр. Катерина дізналася про Миргородський технікум художньої кераміки. Вона вирушає до Миргорода, маючи при собі два малюнки: «копія з якоїсь картинки» і начерк дідівської хати з натури, виконаних уже не на полотнині, а на спеціально для цього придбаному папері.

У технікум Катерину не приймають через відсутність документа про закінчення семирічки. Вражена відмовою, вона повернулася додому пішки.

Малювати не покидала і згодом починає відвідувати драматичний гурток, організований подружжям вчителів  Калитів. Батьки погоджуються на участь доньки у виставах, але за умови, що драмгурток не заважатиме роботі по господарству.

1928 року дізналася про набір студентів у Київський театральний технікум і вирішує спробувати свої сили. Але ситуація повторюється: їй знову відмовляють з тієї ж причини.

Восени 1934 року робить спробу втопитися в річці Чумгак, внаслідок чого застуджує ноги. Після цієї спроби батько з прокльонами згоджується на заняття доньки малюванням.

Навесні 1940 року Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Звертається до співачки з листом, заадресувавши його: «Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко».

До листа додає малюнок калини на шматкові полотна. Малюнок вразив співачку. Порадившись із друзями – Василем Касіяном і Павлом Тичиною – вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами.

Богданівку відвідує Володимир Хитько, що очолював тоді художньо-методичну раду обласного Будинку народної творчості. Декілька картин він показує у Полтаві художнику Матвієві Донцову. 1940 року в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка художниці-самоучки з Богданівки, яка на той час складалася лише з 11 картин. Пізніше твори Катерини Білокур регулярно експонувалися на виставках у Полтаві, Києві, Москві та ін.

Три картини Білокур - «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі (1954). Тут їх бачить Пабло Пікассо. Він порівнює Білокур із іншою представницею «наївного мистецтва» - Серафіною Луїз. Це звучить тим дивовижніше, що в основному про сучасне йому мистецтво Пікассо відгукувався вкрай негативно.

У художниці з'являються численні друзі, передусім художники і мистецтвознавці, у колі яких вона знаходить розуміння та повагу. Крім зустрічей вона веде з ними тривале листування з Богданівки. Серед її адресатів – поет Павло Тичина і його дружина Лідія Петрівна, мистецтвознавець Стефан Таранушенко, директор Музею українського народного декоративного мистецтва Василь Нагай, художники Олена Кульчицька, Матвій Донцов, Емма Гурович та ін. У Богданівці в художниці з'являються учениці: Ольга Бінчук, Тамара Ганжа, Ганна Самарська.

Сьогодні в нашій пам’яті історія життя і творчості Катерини Білокур – це найчистіша пісня серед тих пісень, які витворив наш народ упродовж багатьох віків свого волевиявлення. Воістину народна – в творчості, думках, покликанні, стверджуванні й світовій шанобливості до її Таланту.

 

Література:

1.     Забужко, О. Катерина, або Філософія мовчазного бунту: конспект до ненаписаної біографії / О. Забужко // Планета Полин. Вибрані есеї [Текст] / О. Забужко. – К.: Видавничий дім «Комора», 2020. – С. 29-72.

2.     Катерина Білокур [Текст]. – К.: Мистецтво, 1972. – 70 с.

3.     Катерина Білокур [Альбом] / Н.Л. Розсошинська. – К.: Мистецтво, 2015. – 152 с.

4.     Катерина Білокур [Фотокнига]. – К.: Спалах, 2001. – 128 с.

5.     Чернов, А. Життя в обіймах квітів / А. Чернов // Вечірня Полтава. – 2020. – 18 листопада. – С. 14.

 

Виставка-інсталяція «Мистецтво творити добро»

          Доброта та милосердя… Це милість людського серця, розуміння, співчуття і любов до людей. Це не слабкість, а сила, тому що ці якості властиві людям, які в будь-який час здатні прийти на допомогу. Це звичайні люди поруч з нами, які іноді здаються справжніми атлантами, це ті, хто робить надзвичайне для бійців, поранених, сиріт, з ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги: збирають кошти на лікування, допомагають одягом та продуктами, знаходять житло для потерпілих. Це - волонтери. Мирні воїни світла.

         5 грудня світ відзначатиме Міжнародний день волонтера. В цей день прийнято вшановувати людей, які не шкодуючи часу, сил та здоров’я, за покликом серця приходять на допомогу в найтяжчі хвилини життя.

         Волонтерська діяльність має неоціненне значення. Завдяки їх старанням десятки, якщо не сотні тисяч людей отримують таку необхідну їм допомогу. Недарма кажуть: велике починається з малого. Не стоїть осторонь  і Зіньківщина. В районі діє Координаційний волонтерській центр при опорному закладі «Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ст. №1», до волонтерського руху приєдналися керівники різних рівнів, підприємці, учні, вчителі та просто небайдужі люди, яким болить чуже горе. 

    Напередодні свята абонемент районної бібліотеки для дорослих презентує для користувачів виставку-інсталяцію «Мистецтво творити добро», на якій використано фотоматеріали надані нашою землячкою Світланою Даценко, кавалером Ордена княгині Ольги ІІІ ступеня, головою підрозділу Всеукраїнського об’єднання  учасників АТО «Українці разом» в Полтавській області, волонтером, яка збирає і відвозить гуманітарну допомогу в найгарячіші точки прифронтової зони, відвідує наших воїнів в лікарнях та госпіталях, передає нашим захисникам на Донбасі частинку тепла кожного з нас, тих, хто завдячує їм можливістю жити і працювати під мирним небом.

         На виставці представлені фотографії, що відображають нелегку працю волонтерів, поїздки в зону АТО, участь учнівської молоді у волонтерському русі, збирання гуманітарної допомоги воїнам небайдужими жителями нашого краю.  Тут же ви можете переглянути книги, що розповідають про діяльність українських волонтерів, про події неоголошеної війни на Сході нашої країни - «Волонтери. Мобілізація добра»; «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту»; М.Слабошпицький «Велика війна 2014»; В.Волкова «Якби не війна», І.Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону «Донбас»; «Неоголошена війна. Невідомі факти і хроніки АТО»;  А.Курков «Війна»; «Шляхами неоголошеної війни».

          Запрошуємо всіх бажаючих відвідати книгозбірню,  переглянути виставку і відкрити для себе те, про що  можливо ви раніше просто не задумувалися.

         А напередодні свята хочемо привітати всіх волонтерів та небайдужих людей, які в наш нелегкий час знаходять сили допомагати іншим. Ви люди з великим серцем, готові завжди простягнути руку допомоги і не залишити в біді нікого. А ще ми звертаємося до всіх вас - будьте щедрі серцем в ім’я добра і милосердя… Нехай не зачерствіють ваші душі, нехай бажання творити добро стане вашою щоденною потребою.