«Голос і душа пісенної України: Маруся Чурай»
(народознавчі
гостини до 395-річчя від дня народження
української
народної поетеси)
«Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа.
Коли в похід виходила батава,
Її піснями плакала Полтава.
Вона ж була, як голос України.
Є правдиві скарби,
що намертво лежать
у землі, є і живі скарби, що
йдуть по
землі, ідуть від покоління до
покоління, огортаючи
глибинними чарами людську душу. До
таких національних скарбів і належить
наша славнозвісна полтавчанка
Маруся Чурай. В
цьому році виповнюється 395 років від дня народження української народної
поетеси, авторки відомих пісень. Ім’я Марусі Чурай стало невмирущою легендою. Її образ виступає в єдності з образом України. Всі свої
найсвітліші почуття вона висловила в піснях.
Поза сумнівом, Маруся Чурай може вважатися
найколоритнішим жіночим персонажем України XVII століття. До наших днів
збереглися тільки деякі з прекрасних пісень Марусиних: «Засвіт встали
козаченьки», «Їхав козак на війну», «Грицю, Грицю до роботи», «В кінці греблі
шумлять верби», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Їхав козак за Дунай»
та інші.
Сюжет про легендарну співачку, яка навмисно або мимоволі
отруїла свого коханого, ліг в основу творів багатьох українських письменників,
поетів, драматургів. Серед них: А.Боровиковський, С.Руданський, М.Старицький,
В.Самойленко. За мотивами легенди Ольга Кобилянська написала повість «У неділю
рано зілля копала».
Про авторку пісень йдеться в поемі Бориса Олійника «До тієї Чураївни»
(«Парубоцька балада)», у повісті Валентина Чемериса «Засвіт встали козаченьки»,
у драматичній поемі Івана Хоменка «Марина Чурай» та інші.
Грандіозний
успіх мав історичний роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай», який вийшов у
1979 р і став епохальним в сучасній українській літературі. Його відзначено
Шевченківською премією, а пісня «Я козачка твоя» у виконанні Раїси Кириченко
стала однією із сторінок життєпису дівчини-легенди.
Як
символ української пісні у Полтаві було
побудовано і відкрито Співоче поле ім.Марусі
Чурай у 1987 році.
14 квітня 2006 року у Полтаві перед Полтавським
академічним обласним музично-драматичним театром ім.Гоголя на Театральній площі
було встановлено символічний монумент – пам’ятник Марусі Чурай
Три віки ходять пісні, приписувані
Марусі Чурай, по нашій землі, три віки любові вже подаровано людям. А попереду
- вічність, бо велика любов і велика творчість - невмирущі.
В районній бібліотеці організовано перегляд «Маруся Чурай
- дівчина з легенди». Погортайте сторінки сивих
віків, вчитайтеся в прості і
хвилюючі слова пісень - і вам
відкриється багато поетичних таємниць, ви
почуєте голоси великих творців, імена яких розгубила
історія. Запрошуємо вас відвідати
нашу книгозбірню.
Немає коментарів:
Дописати коментар