ЛІТЕРАТУРНИЙ ЕКСКУРС
«
У ВИРІ НАРОДНОГО ЖИТТЯ»
(до
100 – річчя від дня народження Григорія Тютюнника).
Григорій
Тютюнник… Його поява в українській літературі стала спалахом великого таланту,
в якому аж «зашкалювало» від гіркої правди, щирості, доброти і людяності. Він
був людиною орлиного злету. Високочолий, з великими руками трудівника,
нерозтраченою ніжністю душі і сумовито замисленим поглядом. З далекого
дитинства, що пахло ожиною, з голубої ташанської юності він на все життя виніс
любов до землі-годувальниці.
Григорій Тютюнник народився 23 квітня
1920 року в селі Шилівка на Зіньківщині. Дитячі та юнацькі роки його припадають
на час, коли на селі відбувалося становлення нового колгоспного ладу. Семирічка
в рідному селі, Зіньківська середня школа, філологічний факультет Харківського
університету – такий шлях навчання Григорія.
Я згадую студентські роки, я
не забуду їх ніколи…
І нашу вулицю Артема, і серця
ніжного биття,
Де починалася поема мого
студентського життя.
Йому
виповнився 21 рік, коли почалася Друга світові війна. З війни Григорій
повернувся тяжко хворим, один з осколків був в його тілі поруч з серцем. В
тяжкому стані він закінчує університет і віддається вчительській роботі.
… Гранатою й ножем фашистську
бив гидоту
Я троє літ спалив без
повороту,
Гасаючи в лісах на змиленім
коні,
Навчивсь ненавидіть й любити
на війні.
Григорій
Тютюнник залишив нам лише кілька книжок, але вклав у них усі свої сили, весь
свій талант, свою велику любов до людей і життя. Шлях його у велику літературу
не був легким.
В наполегливій праці, палкому горінні
народжувався роман «Вир» - окраса української літератури та вершина його
творчості. Автор не встиг дописати його, роман обривається наприкінці другої
книги, але й незакінчений цей твір продовжує жити серед найкращих здобутків
нашої літератури. Григорій Тютюнник з великою майстерністю змальовує епічну
картину життя колгоспного села Троянівка до і під час Другої світової війни,
знайомить з людьми нелегкої долі, які мужньо захищали честь Вітчизни. За цей
твір письменник посмертно нагороджений Державною премією ім. Т.Г.Шевченка.
Окремим виданням вийшла його книжка
оповідань «Зоряні межі», яка не залишила помітного сліду в його творчості, але
підтримала бажання митця взятися за прозу.
Збірка віршів «Журавлині
ключі» - в основі яких велика любов до рідної землі, роман «Буг шумить», який
розповідає про перші повоєнні роки на Західній Україні, повість «Хмарка сонця
не заступить» - в якій автор виступив як чудовий пейзажист, передавши в
яскравих образах немеркнучі образи
природи рідного краю.
Вкраїно, як я снив тобою… я
рвавсь до тебе полем бою,
Душа, як море в час прибою,
знудьгувалась за тобою.
Тепер у тихі, мирні дні, ти
знову дорога мені…
Від
сторінки до сторінки, від романів до повісті виростав талант Григорія
Тютюнника. Талант мужній і ніжний, суворий і щирий. Щедра доля, яка дала
можливість розкритися могутньому тютюнниківському слову, стала безсилою перед
смертю, що безупину чатувала на свого улюбленця під час війни і наздогнала його
через п’ ятнадцять років опісля.
Григорій Тютюнник пішов з життя, коли
йому був лише 41 рік. Таким лишився він у пам’яті, тих хто знав його: молодим,
кремезним, з чорною чуприною, з вдумливим і трохи замріяним поглядом, невтомним
у праці життєлюбом.
Життя своїм потоком потече…
Та буде жаль до болю гірко,
Поезію недоспаних ночей
і недочитаних сторінок…
Немає коментарів:
Дописати коментар