Виставка – пам’ять «1933: тихі голоси свідків»

 «1933: тихі голоси свідків»
Виставка – пам’ять

/до Дня пам’яті жертв Голодомору/

День пам’яті жертв голодоморів — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Цього року ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років 28 листопада. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який  призвів до небачених безневинних жертв,   який  за механізмом творення і страхітливими наслідками слід занести до книги трагічних дат в історії людства.

Цей голодомор 1932-1933 років - «неопалима купина» - кущ, який ніколи не перестає горіти, рана, що ніколи не загоюється. З кожною жалобною річницею ця рана відновлюється й з’являються нові й нові документальні спогади свідків тих жорстоких подій, народжуються прозові й віршовані твори, які передають ті жахіття. З їхніх сторінок 7 мільйонів українських душ кличуть до кожного з нас.

Вшановуючи пам’ять жертв голодомору  українського народу пропонуємо вашій увазі виставку-пам’ять «1933: тихі голоси свідків».  На книжковій виставці представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.

Заслуговують уваги книги «Жнива Скорботи» Роберта Конквеста, який ще у ті роки не захотів брехати і сказав світові про те страшне винищення; В.Борисенко «Свіча пам’яті»; книга-меморіал «Голодомор 1932-1933 років в Україні. Документи і матеріали»; збірник Станіслава Кульчицького «Голод 1932-1933р.р. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків» та інші.

           Виставка - пам'ять допоможе Вам краще пізнати ті трагічні події в житті народу, вшанувати пам’ять  мільйони людей, які загинули мученицькою смертю від голоду, згадати українські села і хутори, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття.

  Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя.  Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом,  запалить свічку пам’яті.  

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.