четвер, 5 листопада 2020 р.

Кращої, ніж рідна, мови не буває…

 Кращої, ніж рідна, мови не буває…

Виставка-розповідь до Дня української писемності та мови

         Мова – своєрідна візитна картка кожної людини, за якою судять про її освіченість, ерудицію, начитаність. Знання мови потрібні кожній людині в її повсякденному житті. Без неї не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватися рідним словом.

       Щоб навчитися вміло користуватися мовними скарбами, якнайточніше і якнайглибше висловлювати думки, збагнути її самобутність, красу, багатство, милозвучність працівники читального залу Зіньківської ЦРБ до Дня української писемності та мови організували книжкову виставку-розповідь «Кращої, ніж рідна, мови не буває…». 

      Тут розміщені матеріали про писемні знаки, що давали можливість зберігати й передавати істинне знання, про творців  слов’янської абетки – Кирила і Мефодія – просвітників, проповідників християнства, перших перекладачів церковних книг із грецької.

      В розгорнутій виставці її користувач націлюється на те, що потрібно цікавитися й осмислювати кожне слово української мови, кожне речення, вчитися відчувати милозвучність мови, її красу, читати невмирущі твори Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана  Франка, Лесі Українки. Знайомитися  із новими творами українських авторів, які опубліковані на сторінках літературно-художніх журналів. Акцентувалась увага і на  «Дебют – газеті», яка надійшла в бібліотеку з редколегії. В ній  дебютують твори, які ще не були надруковані українською мовою на папері.

     Працівники бібліотеки пропонують її користувачам подорож у країну української книги, що протягом десятиліть живуть своїм життям, ставши літературною класикою. Це знакові художні твори Ірен Роздобудько, Сергія Жадана, братів Капранових, Оксани Забужко, Гаськи Шиян та ще багатьох імен, які з’явилися в українській літературі.  Це письменники, що набули популярності серед користувачів бібліотеки. 

            Вклоняюсь Слову, бо воно – ті крила,

Що піднімають душу в небеса.

Воно рятує, бо воно – Краса.

            Вклоняюсь Слову, бо воно – зернина,

    Що проростає крізь віків пітьму.

 Із мови починається Вкраїна –

                                           Тож тричі уклоняюся йому!

  Катерина Степчин

Немає коментарів:

Дописати коментар