Почуй поезію…

 

Почуй поезію…

Літературно – краєзнавча мозаїка
  до Міжнародного дня рідної мови

      Шановні краяни! Зранку й до вечора навколо нас на вулицях, в крамницях, кав’ярнях, транспорті звучить рідна українська мова. Її ви чуєте з вуст своїх батьків. І всі ми так звикли до її звучання, що майже не помічаємо її значення. Та кожна людина має знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти. А ще відчувати своїм серцем її ніжність і ласку, осягати розумом її величезне, безцінне багатство. Знання рідної мови потрібне кожній людині в її повсякденному житті: без неї не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватися рідним словом.

    Українською мовою писали і пишуть художні твори наші поети і письменники. Під пером митців слова протягом багатьох століть шліфується і збагачується літературна мова.

    Тому сьогодні ми запрошуємо вас поринути у чудовий і прекрасний світ нашої рідної мови, насолодитися її багатогранною і вражаючою красою. Прислухайтеся до неї, до її надзвичайно чистого і мелодійного звучання у віршах небайдужих, щирих і по – справжньому закоханих у свою Зіньківщину поетів – земляків.

    В полі їхнього зору – птахи, кремезні дуби, білокорі берізки і тихоплинна річка. І коли ви читатимете вірші про все це, таке рідне, дороге і близьке до болю, то розумітимете як пов’язані поети з землею своїх предків, якою великою і неосяжною є їхня любов до всього живого. Як ось у вірші «Рідна земля» поетеси Ірини Жук, яка родом із села Дейкалівка

Поле безкрає, пшениця і жито,

  Жайвір у небі, край стежки рілля.

 Сонце сміється, колосся налите,

                                        Дихає свіжістю рідна земля.

Тиха роса, умиваються квіти,

 Яблука стигнуть, гороху поля…

Серце сміється, гойдаються віти,

Щедрістю дише Зіньківська земля!

Сьогодні ми також хочемо звернути вашу увагу, на нову книжку, яка надійшла до нашої бібліотеки – це енциклопедичний біобібліографічний словник  «Полтавщина літературна. Кн.1», в якому серед трьох тисяч довідок про авторів літературних, публіцистичних, критичних творів та спогадів вміщені дані і про Ірину Жук, авторку збірок віршів «Сім кольорів веселки», «Солов’їні трелі»,  «Білим по білому».

    «Не просто складати літери в слова, а бачити крізь рівненькі рядки букв  думки і віру письменника, читати не в книзі, а в його душі». Ці слова належать молодому автору прозових творів, зіньківчанину, Максиму Козаченко, лауреату обласного літературного конкурсу «Собори душ своїх бережіть»2008 року  

 І з цим не можна не погодитися.  З його творчістю ви можете познайомитися , розкривши  альманах молодих полтавських авторів під назвою « Острови -2».

     Поезія поетів – краян – це частинка душі і серця, перлина їхнього таланту. З - поміж творчих особистостей Зіньківщини помітно вирізняється поет Олександр Пушко.

 Його книга «Завтра» сповіщає нас про прояву поета талановитого, оригінального, з яскравим і небуденним баченням світу. Тому і народжуються в нього такі незвичайні, оригінальні вірші

      Хоче місяць соняхом стати,

 Хоче торкнутися руки,

       Свої думки з зернят дістати.

Свої думки…

                Я не полізу за місяцем в небо,

 Повну шукаю тишу.

                Тобі мої вірші, зізнайся, треба?

 Тобі мої вірші.

     А де ще можна прочитати такі чудові вірші, як у цієї  щирої, талановитої, відвертої і простої поетеса  із села Малі Будища  - Тетяни Кльокти

лауреата обласної премії ім. Панаса Мирного, літературно – мистецької премії ім.П.Куліша та імені Володимира Малика, члена Національної спілки письменників України, Полтавської спілки літераторів та Зіньківського районного літературно – мистецького об’єднання «Свічадо». Вона є автором поетичних збірок   «Намалюй мені день», «І знову поринаю в чебреці», «Між Богом і травою», «За порогом тиші і грому», «Неповторність».  Поетеса  пише :

        Упало медом на траву

Звабливе літо.

                   Відносить стежку польову

За хмари вітер.

           До неба руки простягла

 Липнева злива.

            Я повні  пригорщі тепла

 Беру сміливо,

                Несу у Ваш солодкий сад

 Листкам у жмені.

                    Троянди з радості тремтять:

 Дебют на сцені.

         Про неї вміщені дані в новому енциклопедичному   біобібліографічному словник у «Полтавщина літературна. Кн.2»

        Саме у неї у вірші «Слово» можете прочитати: «У кожнім слові – жива зернина. Завдячуй слову, що ти – людина», або «Поезія – це крик душі, але у ній життя реальне…» (вірш « Поетесі»).

    Все, що лине - від щирого серця…, про це пише  Лідія Педорченко. Тому і збірочка її віршів називається «Слова, освячені любов’ю».

    А Анастасія Голуб (Голубка) пише: «І я в’яжу зі слів вінок, із віршів кружева» у  збірці «З миром – у ваші душі…».

    Про те, яку силу  важить слово у житті людини говорить Світлана Муска із Бірок  у вірші «Спочатку було слово»

Велику силу має слово,

        Ним створене і небо, і земля.

            Є слово зле і слово від любові,

 І слово маєш ти і я.

 З її віршами ви можете познайомитися у збірці «Від душі і для душі».

     Вірші поетеси Валентини Матущак написані серцем і самим життям. Вона вважає, якщо ти живеш на Україні, то і розмовляти маєш українською мовою:

Якщо ти українець, то й душа

 У тебе має бути українська.

(« Рідна мова» із збірки « Моя душа захована у віршах»

       Поезія – то свято душі того, хто до неї доторкнеться. Тож всіх шанувальників поетичної творчості поетів – краян запрошуємо до бібліотеки, щоб почитати вірші, про які сьогодні ми не говорили, але збірочки їхніх віршів розміщені на книжковій виставці «Мова – перлина душі». Це вірші Володимира Прислонського, Ганни Литовець – Гайдаш, Ганни Яремко - Запорожець, Галини Редчук, Наталі Калатури, Марини Заставської, Тетяна Заможньої Анатолія Степ, Олександра Друмова, Петра Сахна, Юрія Пацули, Світлани Козаченко та  інших,  які стануть для вас тим промінчиком, який розтопить негаразди життя, увіллє в душі любов і надію.