Віртуальний перегляд літератури «На їхню долю випала війна»

 

Віртуальний перегляд літератури «На їхню долю випала війна» 

        (до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав)

Ти - вічний біль, Афганістан,

Ти - наш неспокій

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів,

дружин, дітей -

Не всі вернулися сини із тих ночей…

15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Цей день приурочений річниці виведення військ з Афганістану.

Афганська війна - одна з трагічних сторінок нашої історії, вона несла смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець. Минуло 33 роки відтоді, як вийшли з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать і досі, тому що її історія написана кров’ю солдат, сльозами та горем дружин, матерів, дітей. Вона

тривала більше 9 років і назавжди залишилася болем у серці нашого народу. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

    Віддаючи данину пам’яті героям афганської війни працівники публічної бібліотеки  підготували віртуальний перегляд, де увазі користувачів представлено книги про ті далекі події, фотографії учасників бойових дій – наших земляків, художні твори,  в яких відображено мужність і героїзм наших бійців та про війни в інших гарячих точках  світу.

 Однією з таких книг є книга Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики», на його сторінках якої розкрито правдиві реальні життєві сюжети про ту війну в спогадах тих, чиї життя розділилися на до і після, передано горе матерів «цинкових хлопчиків», які прагнули дізнатися правду про те, як і за що воювали та гинули в Афгані їхні сини.

         

В повісті Алексея Дмитренка “Аист”, яка відмічена Державною премією ім.Т.Г.Шевченка 1987 року, розповідається про долю Олександра Стовби, воїна і поета. Виконуючи інтернаціональний обов'язок на Афганській землі, лейтенант і четверо його солдатів Міша Литвинов, Володя Валишев, Альоша Ільїн і Славік Богомолов ціною своїх власних життів врятували товаришів. Олександру йшов двадцять третій рік…

Автор книги «Дерево в центрі Кабула» Олександр Проханов приділяє особливу увагу темі війни у ​​Афганістані (1978-1989). Він створив масштабну і детальну художню картину цього військового зіткнення, результат якого вплинув на історію нашої країни і всього світу.

Афганістан – пам'ятна сторінка у біографіях героїв документально-публіцистичної книги Валентина Кирьязова «Афганское эхо» – молодих робітників, колгоспників, студентів. Виконавши свій інтернаціональний обов'язок, вони повернулися на Батьківщину, до мирної праці. Натомість у них ще чимало проблем. Автор ставить ці питання, не згладжуючи гострих кутів, не обминаючи больових точок, розповідаючи про  різні людські долі.

Для кожного солдата, прапорщика, офіцера, медика слово «Афган» означає не тільки назву країни. Воно більш широке і вбирає в себе всю різноманітність почуттів і спогадів, що переплелись між собою  - біль і щем, мужність і боягузтво, військове братерство і зрада, жорстокість і співчуття. Усе це їм довелось пережити  в тій країні, на тій війні. Такою є справжня історія війни в Афганістані, одну із сторінок якої надзвичайно правдиво описав військовий лікар із м.Полтави Михайло Шик у своїй книзі «Афганістан очима хірурга».

  

Георгій Даценко – полковник у відставці, член Національної спілки журналістів України, заслужений працівник культури, наш земляк, учасник бойових дій в Афганістані опублікував книгу «Гартовані Афганістаном». На сторінках цього видання  знайдуть місце документи, нариси, спогади  про офіцерів, прапорщиків, сержантів, солдатів, які пройшли вогняними дорогами війни.

Георгій Григорович Даценко подарував свої книги «Жертовність» та збірку пісень «Лірика мужнього серця» нашій бібліотеці.

У цій війні брали участь близько 7 тисяч чоловік із Полтавщини, 86 із них загинули. Книга «Пам᾽ять живе…» про молодих хлопців з Полтавщини, які загинули в страшнім афганськім пеклі. Вони присягали на вірність Батьківщині, військовому братству і клятву свою дотримали.

Не оминула трагічного списку загиблих і Зіньківщина: два молодих життя було покладено на вівтар афганської війни: гвардії старший лейтенант Канівець Іван Дмитрович, уроженець с.Заїченці  та сержант Губарь Олександр Володимирович, уродженець селища Опішня Опішнянської громади, які посмертно були нагороджені орденом «Червоної Зірки».

Поет- аматор Зіньківщини, голова районної ради ветеранів, підполковник запасу Володимир Прислонський, присвятив подіям Афганської війни вірш «Афганістан, Афганістан…».

Окрім Афганістану, українці також несли службу в Лівані, Угорщині, Єгипті, Іраку, Анголі, С’єрра-Ліоне, Чехословаччині, Ефіопії, Югославії. Вони з честю виконали свій військовий обов’язок, стали гідним прикладом людської відданості, героїзму та мужності. Про них книга пам᾽яті України «Загиблі на чужині».

Здавалося б, війна скінчилась, а її жахіття лише нічними видіннями тривожитимуть серця тих, хто вистояв, хто переміг, та через понад тридцять років колишні афганці знову стоять на східних кордонах тепер уже рідної країни, боронячи її від ворога, жертвуючи власним життям задля нашого мирного сьогодення та майбуття.

  Нехай вічний вогонь пам’яті не згасне над загиблими воїнами -інтернаціоналістами. Він попереджає, він закликає: не місце війнам в житті людей! Хай чорну війну навічно переможе світлий, чистий, ясний мир! Адже щоб мати майбутнє, треба пам’ятати та шанувати своє минуле, бо пам’ять єднає покоління!