Перегляд літератури «Берегиня народного співу»

 

Перегляд літератури «Берегиня народного співу»

(80 років від дня народження Раїси Кириченко)

       

У кожній квітці – своя чарівність, так само, як у кожній жінці. Треба лише вміти бачити, уміти дивитись. Коли природа вирішила обдарувати людину, то обдаровує всім: і вродою, і талантом, і щедрою душею. Такою була Раїса Опанасівна Кириченко, берегиня народного духу, яка не давала забути, хто ми і чиї ми діти!

Наша землячка без сумніву, жінка-легенда, без якої неможливо уявити історію української естради. Хоча, гастролюючи по всьому світу, вона так і залишилась простою і земною жінкою, що понад усе любила своє тихе село і батьківську хатину. Раїса Кириченко стала справжнім символом Полтави не лише в Україні, а й далеко за її межами. Пісні артистки і пам’ять про неї живуть у душах людей.

Її співом захоплювалися слухачі в Канаді й Алжирі, США і Тунісі, Болгарії , Польщі, Німеччині, - що вже й казати про Україну!

Раїса Кириченко народилася 14 жовтня 1943 року у селі Корещина Глобинського району на Полтавщині в родині Панаса Коржа та його дружини Марії.

Спеціальної музичної освіти в неї не було, лише талант та вміння вчитися у професіоналів. Вона таки закінчить Харківський інститут мистецтв, але пізніше, ставши уже народною артисткою і лауреатом Шевченківської премії.

Першу співочу практику Раїса Кириченко пройшла у Землянківській школі, в мистецькій самодіяльності якої приймала активну участь. Після закінчення семи класів цієї школи Раїса Панасівна працювала на фермі. Тут також співала у самодіяльному хорі.

Красива, ставна, співуча дівчина привернула увагу професійного музиканта Павла Оченаша, а свято пісні у с.Великі Кринки стало для Раїси відправною точкою у світ мистецтва.

Пісня стала для Раїси найбільшим випробуванням і найбільшою втіхою. Саме пісня в 1962 році, коли дівчина перейшла з хору до ансамблю «Веселка» при Полтавській філармонії, звела її з молодим баяністом Миколою Кириченком, який став її долею і ангелом-охоронцем на все життя.

Згодом її примітив Анатолій Пашкевич, на тоді керівник ансамблю «Льонок» і запросив молоде подружжя до колективу. Для Раїси ж він написав і один зі своїх шедеврів - «Мамину вишню».

Доходило до курйозів: Раїсу Панасівну по півгодини не відпускали зі сцени, просячи співати і співати на «біс», а це руйнувало програму концерту. «Мамина вишня», «Журавка», «Два кольори» у виконанні Кириченко одразу ж стали народними.

Але талантові співачки було вже тісно в рамках навіть такого відомого колективу, тому вона паралельно створює свій ансамбль «Росава», а потім переходить до Полтавської філармонії, де під неї організовується ВІА «Чураївна»

Раїса  Кириченко - берегиня пісенної душі нашої землі, найвідоміша козачка України. Вона гідно і красиво представляла Полтавщину, всю нашу державу в близьких і далеких світах.     У репертуарі співачки не було жодної пісні, яка б не знайшла свого шанувальника і не стала б популярною.
За життя Раїса Кириченко не була обділена увагою, її любив народ, визнавала держава -  лауреат Шевченківської премії, заслужена, а потім народна артистка, Герой України, повний кавалер ордена Княгині Ольги. Та є одна нагорода, що найповніше характеризує її життя і працю, це орден Миколи Чудотворця за примноження добра на землі.   Вона народна артистка не тільки за званням, але й по тому, що вросла всім  корінням у грунт нашого народу, українську народну пісню. 

З нагоди 80-ї річниці з дня народження видатної української співачки Раїси Кириченко, в читальному залі нашої бібліотеки оформлено перегляд літератури, де можна ознайомитися з творчістю та дізнатися, якою була «берегиня української пісні» у повсякденному житті та що ховалося за її тендітною постаттю.

У Полтаві в педагогічному університеті працює музей співачки, її іменем названо вулицю, школу мистецтв, відкрито меморіальну дошку на будинку, де жила Раїса Кириченко.

 

Встановлений пам’ятник-скульптура головної «козачки» країни Раїсі Кириченко в Полтаві.

Композиція  являє собою ніби невелике співоче поле. У центрі - вилита з бронзи у повний зріст фігура співачки, яка стоїть у своїй відомій сукні з крилами, широко розкривши обійми. З боків скульптури - знакові для її творчості символи України: калина, вінок зі стрічками, рушник, бандура та скрипка.

На постаменті - слова з пісні: «Дарую вам, люди, на свята і будні ту пісню, що в серце з дитинства взяла».

Востаннє на сцену Палацу культури «Україна» Раїса Кириченко вийшла 25 листопада 2004 року. Її сольний концерт називався «Раїса Кириченко благословляє друзів». Наче відчувала щось, хотіла виспіватися, висповідатися, передати свою любов і свій талант людям.

9 лютого 2005 року  не стало Раїси Кириченко! І  якби не важка і затяжна хвороба та передчасна смерть, скільки хороших і всеперемагаючих пісень заспівала б вона своїм прекрасним, як поцілунок Бога голосом! Раїса Опанасівна пісенний символ нашого народу, приклад високого служіння людям, мистецтву, державі!

Вона усім серцем любила свою землю і вірно служила Україні.