Книжкова виставка «Мій український народе! Ми - вистоїмо, ми - переможемо!»

Книжкова виставка «Мій український народе!
Ми - вистоїмо, ми - переможемо!»
(до Дня початку російської агресії проти України)

Ніхто й ніколи нас не зможе подолати,

Ми волелюбні, в нас щасливе майбуття.

День нинішній нарешті має стати

Днем, коли війни відійдуть у забуття.

Володимир Прислонський

    24 лютого 2022 року закарбований в пам’яті українців, як найстрашніший день, коли кожен з нас прокинувся від звуків повітряних тривог та вибухів. На всіх кордонах України з боку російської федерації відбулися повномаштабні наступи.

    Війна… Життя поділилися на «до» і «після». Ці події змусили кожного відчути свою причетність до долі своєї країни. Ніщо так не згуртовує людей, як біда і сьогодні вона на всіх одна. Ми всі об’єднані волею до Перемоги та саме зараз точаться криваві бої на сході України, де вирішується доля і майбутнє нашої з вами Батьківщини.
    Завдяки спротиву української армії та сил самооборони вже в перші дні агресії російська армія зазнала значних втрат у живій силі та техніці. У своїй новітній історії, за оцінками українських та міжнародних експертів, росія в жодній війні ще не зазнавала навіть приблизно таких великих втрат за такий короткий час. Швидке об'єднання країн світу для допомоги Україні, як і запровадження потужних санкцій проти терористів, стало несподіваним ударом для країни-агресора. Бойовий дух захисників і національна ідентичність українців лише зміцнилися на тлі невдач окупантів.
    Звичайно ж росія мріяла провести власний парад на День Незалежності і її бажання здійснилось – на Хрещатику стоїть купа спаленої та підбитої ворожої техніки. І на цьому герої нашої країни не зупиняться.
    Армія російської федерації завдає підступні удари по цивільним об’єктам, медичним закладам та школам, знищує вщент українські міста, обстрілює «зелені» евакуаційні коридори, регулярно нехтує нормами Женевської конвенції 1949 року (про захист цивільного населення під час війни) та скоює воєнні злочини, цинічно вбиваючи українців, крім того, російська влада веде активну інформаційну війну. Тисячі скалічених життів, закатованих та розстріляних людей, відчай і біль в очах українців з окупованих територій, звірські дійства які творять нелюди над українцями неможливо ні зрозуміти, ні пробачити!
    Наші поети-аматори Зіньківщини описують у своїх віршах свої почуття про пекло і тяжкі хвилини в містах Бучі, Маріуполі та Ірпіні. Одна з таких збірок Мельник Л. «А ти живи…», з якою можна ознайомитися в читальному залі нашої бібліотеки.
    В читальному залі Зіньківської публічної бібліотеки експонується книжкова виставка «Мій український народе! Ми – вистоїмо, ми – переможемо!», на ній представлені книги та періодичні видання, в яких розповідається про всі тяжкі часи нашої країни, етапи російсько-української війни та реалії сьогодення.

    Про волонтерськи фронт, який наближає нашу Перемогу читачі нашої бібліотеки можуть ознайомитися в статті «Суспільство» у газеті «Голос України» №183 за 2022р.
    Ми можемо допомогти нашим військовим наблизити перемогу. Кожен – на своєму фронті. Лікарі, коли надають допомогу тим, хто її потребує, стоячи годинами в операційних і майже живучи в медичних закладах цілодобово, рятуючи дорогоцінне життя. Про одну героїчну військову медикиню, яка пережила російський полон можна прочитати в статті «Я пишаюся, що була в найгарячішій точці світу – в бункері Азовсталі» в газеті «Урядовий кур’єр» №230 за 2022р.
    Не менш важливим є фронт рятувальників, що кожен день розгрібають завали руїн в надії на порятунок хоча б одного з постраждалих на війні. І звичайно ж політиків, коли правильно скеровують кошти платників податків і всіляко допомагають військовим. Зусилля кожного важливі. Ми – не наляканий тил. Ми – активний другий фронт!
    На жаль, збільшується сумний список наших мужніх земляків, які поклали своє життя, боронячи незалежність України і цивільних людей. Про їхні подвиги можна прочитати в статті «Військові з Полтавщини, які загинули в боях за Україну» в газеті «Вечірня Полтава» №9 за 2022р. Низько вклоняємося світлій пам’яті Героїв-захисників, що загинули у російсько-українській війні: Юрія Берлізова, Дмитра Бута, Антона Бутенка, Юрія Затворницького, Сергія Шатрави, Віталія Карася, Руслана Каптана, Станіслава Кратнова, Сергія Міщенка, Віталія Стаська, Вадима Харченка, Сергія Чирки, Євгенія Кулика та Марьєнкова Сергія. Нехай пам’ять про них та їх імена назавжди закарбуються у серці кожного жителя нашої громади. Але життя перемагає смерть, так само, як Україна неодмінно здолає рашистську орду.
    Напевно, наших воїнів ще попереду чекають найтяжчі бої, та й мирні міста ще не раз здригатимуться від ракетних «прильотів». Але вже сьогодні для більшості українців стало зрозуміло, що свобода насправді – найбільша цінність. Коли вона є, ми її фактично не помічаємо, а коли її забирають, втрачає сенс саме життя. Наразі ми захищаємо своє право на власну державу і поступово стаємо взірцем для інших. Змінилося ставлення до України й у нас самих. Тільки покинувши рідну домівку через війну, багато хто нарешті збагнув її переваги.
    Сміливий український народ й надалі буде протистояти ворогу та здобуде перемогу. Ми неодмінно побудуємо нову, могутню державу Україну, попри усі випробовування і вона стане прикладом для всього світу.

Все буде Україна! Ми вистоїмо! Ми переможемо! Ми – це Україна!