Святкова мозаїка «Пахне Трійця чебрецем»

Святкова мозаїка«Пахне Трійця чебрецем»(до Дня Святої Трійці)

         Довгоочікуване літо вступає в свої права, воно дарує нам сонячний і радісний настрій, багато усмішок на кожен день! А головне, скрізь в повітрі чути аромати свіжих трав – пряний чебрець і запашний любисток, гіркий полин і терпкий аїр, освіжаюча м’ята і сонячна кульбабка… Коли природа, сягнувши зеніту квітування, ніби стверджує, що життя вічне і кожне серце в унісон з природою переймається цією вірою, до нас приходить свято Трійці.

Його відзначають у 7-му неділю після Воскресіння Христового і святкують три дні. Це свято на честь Бога – Отця, Бога – Сина і Духа Святого.

         В цьому році  дата святкування  Святої Трійці  припадає на неділю, 7 червня.    

         До дня Святої Трійці бібліотекарі читального залу Зіньківської районної бібліотеки підготували для користувачів віртуального простору святкову мозаїку «Пахне Трійця чебрецем». Тож, запрошуємо Вас святкувати це свято  разом  з нами, поринувши в чарівний світ українських традицій, звичаїв та обрядів святкування Трійці.

 

Трійцю шанують ще з дохристиянських часів – про це свідчать колядки про трьох голубів, які створили світ, веснянки про дзвіницю з трьома дзвонами, троїстий знак вогню на писанках і герб України – тризуб. Вважається, що саме у цей день Господь створив землю й уквітчав її зеленню.

Тиждень, перед Трійцею, називають Зеленим, Русальним чи Клечальним тижнем.

   У понеділок починався так званий Русальний тиждень, коли, за народними повір’ями, найбільшу активність і агресивність виявляла нечиста сила, зокрема — русалки. Протягом усього тижня дітям суворо заборонялося ходити в поле й купатися. Особливо це стосувалося четверга. Якщо ж хто насмілювався скупатися в ставку чи річці, то попередньо мав кинути у воду пучок полину. Щоб уберегтися від нападу русалок, дівчата й молоді жінки обов’язково тримали при собі жмуток полину чи любистку.

Вважається, що на Трійцю припадає найбільше буяння природи, розквіт її животворних сил. Тому в п’ятницю, до сходу сонця, жінки йшли в ліс збирати лікарські рослини: цвіт кульбаби, горицвіт весняний, чистотіл, звіробій, конвалію, грицики, листя берези, листя й квіти глоду. Ранковою росою, зібраною цього дня, промивали хворі очі.

  

 Особливо шанували Зелену суботу. У приготуванні до неї брала участь уся родина. Мили лави, столи, застеляли їх чистою скатертиною, чепурили піч і комин, підбілювали зовні стіни, підводили глиною призьбу. Домівки прикрашали свіжою зеленню: букетиками з чебрецю, м’яти, любистка, полину, материнки та гілками берези, липи, клена, явора, які застрикували за образи, розвішували по вікнах, стінах. Долівку встеляли татарським зіллям (лепеха або аїр) – травою, що росла, як казали, там, де проходили шляхи татарських набігів на Україну.  Подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням — зеленими гілками клена, липи, верби, акації, ясеня, горіха, дуба.

  

У суботу пекли книші, пиріжки та готували обрядові страви, до яких відносилися капусняк, холодець, печеня, обов’язково смажена яєчня, вареники, каша з молоком, локшина чи гречана каша з курятиною й коливо.

 

Після всіх ритуалів Клечальної суботи родина збиралася в хаті за вечерею, яка починалася з колива. Добрим словом згадували померлих родичів.

 

У неділю, на Трійцю, зранку йшли до церкви святити лікарські трави. Після святкового богослужіння кропили святою водою криниці. У Зелену неділю не можна було нічого робити: ні полоти, ні шити, ні худобу пасти. Після богослужіння та обіду йшли розважатися на толоку. Традиційним було вітання: «Добрий день, будьте здорові, зі Святою неділею!».

 

А ще на Трійцю дівчата рвали квіти й плели вінки, які тримали як обереги від русалок до Петрівки. У деяких регіонах юнки ворожили на вінках: кидала в річку вінок і дивилася, куди він попливе: якщо за течією – йти заміж, до берега приб’є вінок – ще рік у дівках сидіти, потонув вінок – милий розлюбив.

 

Під вечір Духового дня на Полтавщині відбувалося одне з найпоетичніших і урочистих дійств весняно-літнього циклу під назвою «Водити Тополю», коли дівчата обирали з-поміж себе «Тополю» – найкрасивішу дівчину. Вона мала ходити з піднятими над головою руками. Для зручності їх прив’язували до двох палиць, прикрашали стрічками, намистом та хустинами. Обличчя, щоб не впізнати «Тополі», закривали віночками, а стан – різнокольоровими плахтами. Під супровід пісень гурт обходив односельців. Господарі, до яких заходила віншувати «Тополя», щедро віддячував дівчатам. Після цього усі йшли в поле «розбирати Тополю».

       Про свято Трійці та головні українські свята – історію, традиції, прикмети, ритуали, а ще святкові страви з рецептами читайте в книгах, які знаходяться в нашій книгозбірні. Сподіваємося, що ці книги зацікавлять читачів різного віку, особливо тих, кому не байдужа духовна спадщина і культура українського народу. До вашої уваги ці книги:

  

Звичаї українців у народному календарі / Л.Ф. Артюх. – К.: Балтія – Друк, 2012.– 224 с.

Воропай О. Звичаї нашого народу:нар.календар. звичаї, укр.нар.одяг:етногр.нарис / Олекса Воропай. – К.:Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2012. – 632с.

Полтавський народний календар. Історико-етнографічні нариси'; Гавриш, П.; Гавриш, Р.; Копил, В.. - Полтава, 2002 г.

Капранови брати. - Київ: Зелений пес. - 2014. — 104 с.

Ярош В. Золотий колос Дажбога. Хліб в українських легендах та віруваннях. - К.: Успіх і кар'єра, 2013. - 112 с.

Вітаємо з святом Святої Трійці! Нехай цього дня у кожній оселі буде святково й зелено, і в кожній душі - радісно й сонячно!