Весна
в розмаї. Двадцять шосте квітня.
Тривожна ніч. Здригнулася земля.
Невинно вишні чарували цвітом,
А вибух все навколо спопеляв.
Марія Яновська
26 квітня 1986 року Україна пережила смертоносну аварію на Чорнобильській АЕС. Відтоді цей весняний день став для всього цивілізованого світу втіленням скорботи за жертвами трагедії. Чорнобильська катастрофа стала попередженням усьому людству, наскільки крихким може бути наше майбутнє з неконтрольованою радіацією.
І зараз, коли Україна потерпає від російського вторгнення, коли агресор свідомо руйнує екосистему країни та загрожує екологічною катастрофою всьому світу, наші захисники віддають життя, щоб жахлива трагедія 86-року не повторилася. Їхній подвиг буде назавжди записаний у літопис людської мужності й навічно залишиться в пам’яті українського народу.
З метою привернення уваги до чорнобильської катастрофи та почуття вдячності і глибокої поваги до людей, які ціною власного життя та здоров’я захищали Україну від наслідків аварії на ЧАЕС Зіньківська публічна бібліотека підготувала історичний репортаж «Зона відчуження».
В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ сторіччя - аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), розташованої у м. Прип’ять Київської області.
В Україні буяла весна, тепла, сонячна, квітуча. І нікому й на думку не спадало, що цю красу, цю готову дарувати людям свою силу й багатства землю щось може знищити, вбити в одну мить.
Чорнобиль, розташований на річці Прип’ять, – одне із найстаріших українських міст, адже перші літописні відомості про нього датуються 1193 роком. Зараз важко сказати, чому саме Чорнобилем було назване воно. Історики вважають, що це від слова «чорнобильник», як в давнину називали полин. Як і гіркий полин, доля цього краю була нелегкою: зазнав він і литовського загарблення, і польського та російського поневолення, і війни не оминули його. Здавалось, минули лихі часи – живи і радій. Причепурені села (у Чорнобильському районі – 64 населені пункти) тонули в садах, зводились нові міста та велика всесоюзна будова – атомна електростанція. Сьогодні тут – «мертва зона», безкраї колись родючі землі тепер безлюдні, забруднені, мертві…Життя людей чорною трагедією розділилось на «до» і «після».
Страшне «після» сталось на ЧАЕС о 1год. 23 хв. – два зловісні вибухи, які знищили бар’єри і системи безпеки, що захищали навколишнє середовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі. Відбувся викид з реактора (на рівні мільйонів кюрі в добу), який продовжувався протягом 10 днів – з 26.04.1986 по 06.05.1986.
Масштаби цієї події набули характеру велетенської екологічної катастрофи, що зачепила життя десятків мільйонів людей в Україні та в сусідніх країнах. Прийшов ранок, пожежа палала, на станції – пекло, а в Україні – все спокійно, ніби нічого не сталось. Ніякого оповіщення населення про радіаційну загрозу, ніякого попередження. У 1986-му мало хто знав, що собою являє аварія на ЧАЕС. Це - пізніше. А тоді, у перші години і дні, працівники АЕС, військові строкової служби, медики, вірні своєму обов’язку, поспішили в «зону».
Їм, першим, було найважче. Про себе тоді ніхто не думав. Це завдяки мужності ліквідаторів вдалося нарешті приборкати смертоносну стихію. Вони були серед перших, і першими пішли із життя.
Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха… Українська і світова громадськості були вражені кількістю постраждалих від радіації людей – понад 3 мільйони.
Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв. км території, постраждало понад 3,4 млн людей, з яких 1,5 млн - діти. Смертоносна пляма накрила понад 1 000 українських міст і сіл, а на карті України з'явилась 30-кілометрова «зона відчуження».
Щоб запобігти подібним аваріям у майбутньому, наприкінці 1986 року четвертий реактор накрили спеціальним "саркофагом" і Чорнобильську АЕС знову ввели в експлуатацію. У наступні роки через великі пожежі відключили інші три реактори.
У 2019 році над станцією запустили новий "саркофаг", оскільки старий був уже непридатний. У наш час Чорнобильська АЕС готується до повного зняття з експлуатації.
Страшні наслідки Чорнобильської трагедії: смерті, хвороби, безлюдна пустеля навколо станції. 26 квітня - День національної жалоби. Про те, що сталось, не можна забувати.
Ми схиляємо голову перед пам’яттю про людей, які не зупинилися перед смертельною небезпекою, щоб подолати спільну біду. Герої тієї битви — пожежники, військовослужбовці, інженери, лікарі, рядові робітники добровільно стали ліквідаторами аварії, не задумуючись про власну безпеку, цілодобово робили усе можливе, аби запобігти ще більшому розповсюдженню радіації. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться в пам’яті українського народу.
Пам’ятаємо істoрію Чорнобильської трагедії та робимо усе можливе, щоб подібне лихо ніколи не повторилося!
Пропонуємо нашим користувачам взяти до рук книгу - щоб згадати, уявити і осмислити масштабні наслідки техногенної катастрофи, дізнатися правду про ті події, перейнятися людським болем, людськими стражданнями, запам’ятати своїх героїв-земляків.
І зараз, коли Україна потерпає від російського вторгнення, коли агресор свідомо руйнує екосистему країни та загрожує екологічною катастрофою всьому світу, наші захисники віддають життя, щоб жахлива трагедія 86-року не повторилася. Їхній подвиг буде назавжди записаний у літопис людської мужності й навічно залишиться в пам’яті українського народу.
З метою привернення уваги до чорнобильської катастрофи та почуття вдячності і глибокої поваги до людей, які ціною власного життя та здоров’я захищали Україну від наслідків аварії на ЧАЕС Зіньківська публічна бібліотека підготувала історичний репортаж «Зона відчуження».
В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ сторіччя - аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), розташованої у м. Прип’ять Київської області.
В Україні буяла весна, тепла, сонячна, квітуча. І нікому й на думку не спадало, що цю красу, цю готову дарувати людям свою силу й багатства землю щось може знищити, вбити в одну мить.
Чорнобиль, розташований на річці Прип’ять, – одне із найстаріших українських міст, адже перші літописні відомості про нього датуються 1193 роком. Зараз важко сказати, чому саме Чорнобилем було назване воно. Історики вважають, що це від слова «чорнобильник», як в давнину називали полин. Як і гіркий полин, доля цього краю була нелегкою: зазнав він і литовського загарблення, і польського та російського поневолення, і війни не оминули його. Здавалось, минули лихі часи – живи і радій. Причепурені села (у Чорнобильському районі – 64 населені пункти) тонули в садах, зводились нові міста та велика всесоюзна будова – атомна електростанція. Сьогодні тут – «мертва зона», безкраї колись родючі землі тепер безлюдні, забруднені, мертві…Життя людей чорною трагедією розділилось на «до» і «після».
Страшне «після» сталось на ЧАЕС о 1год. 23 хв. – два зловісні вибухи, які знищили бар’єри і системи безпеки, що захищали навколишнє середовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі. Відбувся викид з реактора (на рівні мільйонів кюрі в добу), який продовжувався протягом 10 днів – з 26.04.1986 по 06.05.1986.
Масштаби цієї події набули характеру велетенської екологічної катастрофи, що зачепила життя десятків мільйонів людей в Україні та в сусідніх країнах. Прийшов ранок, пожежа палала, на станції – пекло, а в Україні – все спокійно, ніби нічого не сталось. Ніякого оповіщення населення про радіаційну загрозу, ніякого попередження. У 1986-му мало хто знав, що собою являє аварія на ЧАЕС. Це - пізніше. А тоді, у перші години і дні, працівники АЕС, військові строкової служби, медики, вірні своєму обов’язку, поспішили в «зону».
Їм, першим, було найважче. Про себе тоді ніхто не думав. Це завдяки мужності ліквідаторів вдалося нарешті приборкати смертоносну стихію. Вони були серед перших, і першими пішли із життя.
Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв. км території, постраждало понад 3,4 млн людей, з яких 1,5 млн - діти. Смертоносна пляма накрила понад 1 000 українських міст і сіл, а на карті України з'явилась 30-кілометрова «зона відчуження».
Щоб запобігти подібним аваріям у майбутньому, наприкінці 1986 року четвертий реактор накрили спеціальним "саркофагом" і Чорнобильську АЕС знову ввели в експлуатацію. У наступні роки через великі пожежі відключили інші три реактори.
У 2019 році над станцією запустили новий "саркофаг", оскільки старий був уже непридатний. У наш час Чорнобильська АЕС готується до повного зняття з експлуатації.
Страшні наслідки Чорнобильської трагедії: смерті, хвороби, безлюдна пустеля навколо станції. 26 квітня - День національної жалоби. Про те, що сталось, не можна забувати.
Ми схиляємо голову перед пам’яттю про людей, які не зупинилися перед смертельною небезпекою, щоб подолати спільну біду. Герої тієї битви — пожежники, військовослужбовці, інженери, лікарі, рядові робітники добровільно стали ліквідаторами аварії, не задумуючись про власну безпеку, цілодобово робили усе можливе, аби запобігти ще більшому розповсюдженню радіації. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться в пам’яті українського народу.
Пам’ятаємо істoрію Чорнобильської трагедії та робимо усе можливе, щоб подібне лихо ніколи не повторилося!
Пропонуємо нашим користувачам взяти до рук книгу - щоб згадати, уявити і осмислити масштабні наслідки техногенної катастрофи, дізнатися правду про ті події, перейнятися людським болем, людськими стражданнями, запам’ятати своїх героїв-земляків.
Немає коментарів:
Дописати коментар