Історичний хроноскоп подій «Голокост : дзвони пам'яті і остороги»

 Історичний хроноскоп подій «Голокост : дзвони пам'яті і остороги» 

    (до Міжнародного дня пам'яті жерт Голокосту)

      27 січня – скорботна дата. У цей день Україна разом зі всією світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв Голокосту , однієї з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя.

     Пройшовши через страхіття Голодомору 1932-1933 років, українці як ніхто інший, розуміють біль єврейського народу. Це наш спільний біль, який щемить у серцях українців, ятрить рани нашої багатостраждальної землі…

      Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року. Її співавторами  виступили 100 держав. Україна приєдналася до Резолюції у 2012 році. Дата обрана невипадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті «Аушвіц-Біркенау». Трагедія мала стати пересторогою людству. Мала, але не стала... Сьогодні знову в самому центрі Європи відбувається геноцид українського народу.

     Голокост (всеспалення) - переслідування і масове знищення євреїв і ромів нацистською Німеччиною протягом 1933-1945 років. До влади в Німеччині прийшов Гітлер, який затвердив режим, що грунтувався на расовій доктрині. Згідно з нею німці належать до вищої арійської раси. Планомірне знищення євреїв - це була спроба знищити цілий народ. За роки війни нацисти знищили близько 6 млн. євреїв, з них 1,5 млн. дітей.

     Нацисти ідентифікували євреїв за звичайними записами. Вони використовували записи перепису населення.Їм наказали носити позначку на одягу – так звану "жовту зірку Давида". Їх виселяли з власних будинків та переселяли у гетто, де вони мали жити ізольовано від іншого населення..

      Влада створювала на окупованих територіях концтабори, де ув’язнювала євреїв та інші народи. Ув'язнені в концентраційних таборах перебували в нелюдських умовах і піддавалися тортурам, голоду, а в деяких таборах — медичним експериментам. Перший з цих таборів був відкритий в Дахау, неподалік від Мюнхена в Баварії, в березні 1933 р. Потім були відкриті табори у Треблінці, Освенцимі, Вестерборку  та інші.

       Табір у Освенцимі був єдиною установою, де ув’язненим систематично робили татуювання з їхніми тюремними номерами, щоб полегшити їх ідентифікацію після смерті від голоду, хвороб або жорстокості в таборі.

       Більша частина фактичних вбивств євреїв під час Голокосту відбувалася в таборах смерті в окупованій Польщі, переслідування євреїв, їх виселення у гетто і депортація з їхніх будинків відбувалися на очах у їх неєврейських сусідів в містах та селищах по всій Європі.

     Нацистський смерч понад три роки душив Україну. На українських землях загинуло близько 1,5 млн. євреїв та понад 4 млн. українців і представників інших національностей. За роки окупації  Полтавщини знищено більше 22 тисяч громадян єврейського походження – майже половина всього єврейського населення області. Багато українських сімей, ризикуючи життям, рятували від фашистської розправи приречених євреїв, передавали продовольство і одяг до гетто, надавали притулок.

     Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 тисяч київських євреїв. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік, за різними оцінками, становить від 70 000 до 100 000 людей.

     Утім, війна Росії проти України виразно засвідчила, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення. Ключові місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку рашизму.

     Бабин Яр. Символ Голокосту від куль у Східній Європі. Через вісім десятиліть після масових розстрілів, скоєних нацистами в цьому урочищі, а потім спалення ними тіл, щоб замести сліди своїх злочинів, – світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру. Цього разу – внаслідок російської ракетної атаки.

      Дробицький Яр у Харкові. Це – відоме місце масових розстрілів цивільного,        населення. За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент меморіалу – менору влучили російські снаряди.

     Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу Росії на Україну стали жертвами рашизму. Єврейка  Ванда Об’єдкова була однією з тих людей, які вижили в окупованому гітлерівцями Маріуполі . Її життя обірвалося через 80 років, коли вулиці й будинки міста перетворювали в пустку російська артилерія й авіація.

      Борис Романченко був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини — Бухенвальду. Він опікувався збереженням пам'яті про нацистські злочини. Його життя обірвалося не в нацистській в’язниці, а у власній харківській квартирі, в яку влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років.

      Водночас російська армія проти України змушує констактувати , що ідея фашизму не зникли з порядку денного. Кривавий терор росіійських військових у Бучі,бомбардування критичної інфраструктури Києва, обласних центрів України, знищення житлових масивів Маріуполя, Бахмута, Соледара та багато інших міст, змушує цивілізований світ до згуртування, проти державного тероризму в особі російської федерації.

      Уроки Голокосту мають бути глибоко усвідомлені кожним із нас. Ніщо не може бути вищим за право людини на життя. Україна пам’ятає трагедію Голокосту й нині на полі бою відстоює ідеї гуманізму, толерантності, захист прав і свобод людини, її культурних цінностей.

На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто став жертвами Голокосту,увійшовши в безсмертя, схилімо голови і вшануймо їх…