Історична мозаїка «Славетний творець Гімну України»

 

Історична мозаїка «Славетний творець Гімну України»

(185 років від дня народження Павла Чубинського,
автора тексту Гімну України)

Ще не вмерла України

Ні слава, ні воля,

Ще нам, браття молодії,

Усміхнеться доля.

 

Ось так, ніби слова клятви, звучать перші рядки священного Гімну нашого народу. Ось так, просто й мудро, слова Чубинського виражають споконвічну віру українців у щасливе майбуття. Саме ця урочиста пісня стала на передньому краї національно-визвольного руху, а потім удостоїлась бути музичним гербом духовного відродження народу. Гімн України об’єднує і надихає українців і сьогодні у цей важкий та нелегкий час.

 27 січня 2024 року виповнюється 185 років від дня народження видатного вченого-етнографа, фольклориста, правознавця, журналіста, громадського і просвітницького діяча, поета, автора тексту Державного Гімну України Павла Платоновича Чубинського.

З нагоди цієї пам’ятної дати в читальному залі нашої бібліотеки була презентована викладка літератури «Славетний творець Гімну України», де представлено творчі доробки та життєвий шлях автора.

Він жив і працював у надзвичайно складних умовах переслідування царським урядом української культури і за своє недовге життя встиг зробити стільки, що, за висловом етнографа Федіра Вовка, його заслуг вистачило б і на декількох професіональних учених. Один лише вірш «Ще не вмерла Україна» зробив його ім’я безсмертним навіки. Всі пам’ятають, наскільки складна була історія України, як довго вона боролася за незалежність, як багато людей загинуло в цій боротьбі, а лірична складова поетичного твору автора є досить патріотична.

Під час прослуховування Гімну кожного українця пробирає до глибини душі, йому віриться в силу своєї нації і хочеться добиватися для неї блага.

Немає жодних сумнівів у тому, що Павло Чубинський перебував під впливом тодішньої національно-визвольної боротьби і тому зміг написати настільки надихаючий і вселяючий віру в остаточну перемогу вірш.

Завидна доля випала написаним у вже далекому 1862 році Павлом Чубинським віршованим рядкам «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Без малого півтора сторіччя жили ці слова у серцях українців, щоб, врешті-решт, стати офіційним Гімном нашої незалежної держави. От лише чи багато з нас знають, ким був насправді для України Павло Чубинський - «скромний чиновник міністерства транспорту», як стверджують видані вже за часів незалежності енциклопедичні довідники, нарешті повертаючи із забуття надовго викреслене із історії ім’я...

Народився автор на хуторі поблизу Борисполя на Київщині. Навчався у Другій київській гімназії. Закінчивши у 1861 р. юридичний факультет Петербурзького університету, повернувся до Києва, працював учителем. У 1861-1876 рр. співробітничав у журналі «Основа» та київській Старій громаді (був одним з її засновників та найактивніших членів). Разом з іншими членами громади займався пропагандистською діяльністю серед селянства, працював у недільних школах. У жовтні 1862 р. за участь в українському національному русі був заарештований, звинувачений у належності до таємного товариства, метою якого було повалення революційним шляхом існуючого в імперії ладу, і висланий у селище Пінега Архангельської губернії.

Доля відвела Павлу Платоновичу Чубинському коротке життя, лише за один день до власного 45-річчя його не стало. Однак він устиг щільно наповнити його плідною працею й творчими здобутками. Внесок, зроблений Чубинським в народознавство, важко переоцінити. Його етнологічні і фольклористичні дослідження донині слугують важливим підгрунтям розвитку вітчизняної наукової думки. Та найголовніше, що в усіх його починаннях - як у наукових звершеннях, так і в громадській діяльності - виразно проглядає безмежна відданість українській національній ідеї. Тож і не дивно, що його вірш "Ще не вмерла Україна", цей концентрований вияв патріотичних почуттів, підкорив рідкісну для поезії вершину - став неперевершеним виразником загальнонаціональних устремлінь, символом нації.

Сьогодні державний Гімн закликає українців пам’ятати про минулу й сьогоденну славу Батьківщини, про високу жертовність її синів і дочок у боротьбі за волю й незалежність. Державний Гімн пробуджує найпалкіші патріотичні почуття, надихає нас на віру в щасливу долю рідної України. Павло Платонович залишив слід в історії України на багато прийдешніх поколінь.