Інформаційний анонс «Обпалені соняхи Іловайська»

 

Інформаційний анонс «Обпалені соняхи Іловайська»

(До Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України)

29 серпня День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Цей день встановлений «на підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам'яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві», відповідно указу Президента від 23 серпня 2019 року.

З нагоди відзначення Дня пам’яті захисників України Зіньківська публічна бібліотека для користувачів бібліотеки підготувала інформаційний анонс «Обпалені соняхи Іловайська».

Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення.

Бої за важливий стратегічний об’єкт Донбасу - місто Іловайськ - тривали з середини серпня. Українським військовим майже вдалося відвоювати місто, але тут втрутилася російська армія.

У ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулося наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. На момент вторгнення сили ЗС РФ складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів та 5 протитанкових ракетних комплексів.

Вже 24-25 серпня батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення ворога.

28 серпня становище наших військових стало критичним. Між керівництвом АТО та Генштабом ЗС РФ відбулися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення українських військових за узгодженими маршрутами.

Граючи роль миротворця, президент Росії Володимир Путін 29 серпня запропонував підконтрольним Росії незаконним збройним формуванням відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті, адже тоді загинуло чимало українських військових.

Упродовж цих років тривають дискусії та ведеться слідство щодо цієї трагедії. Дані про втрати різняться й сьогодні. Так, за офіційними даними, під час Іловайської операції і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинули, 429 - отримали поранення різного ступеня тяжкості, 300 - потрапили у полон.

Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни.

Саме тому офіційним символом Дня пам’яті загиблих захисників України є жовтогарячий соняшник. Адже Україна для кожного із загиблих воїнів це є сонце в його душі, яке зігрівало і надихало захищати свій дім. Тому сонях пам'яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов'язково проросте, бо українці і далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити.

Шановні користувачі! Запрошуємо Вас до нашої книгозбірні, щоб ознайомитися з книгами-спогадами, книгами-роздумами про неоголошену війну, про тих, хто поклав своє життя за мирне небо над Україною.

 

 

 

Інформаційний анонс «Він мав талант людяності»

 

Інформаційний анонс «Він мав талант людяності»

/До 60-річчя від дня смерті Григорія Тютюнника, українського прозаїка,земляка/

Я знаю одне, що треба писати хороші твори,

а хороші вони будуть тільки тоді,

коли писатимемо правду.

(Григорій Тютюнник)

Що означає бути письменником? Що означає бути письменником в Україні? А як це творити в добу суцільної заборони-зневаги-переслідування свого, національного, українського? Такі майже риторичні питання з’являються, коли проникаєш у долю і творчість Григорія Михайловича Тютюнника українського прозаїка,нашого земляка , який народився у селі Шилівка на Зіньківщині 23 квітня 1920 року. Цього року виповнюється 60 років від дня смерті талановитого письменника.

За 41 рік життя Григорій Тютюнник був військовим, педагогом та журналістом. Але більшість знає його як письменника й автора роману «Вир».

З 1938 року – студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Добровольцем пішов на фронт, двічі його тяжко поранено, двічі тікав з полону, брав участь у діях партизанських загонів – на території Кіровоградщини та Чехословаччини.

Після воєнних років працював учителем, співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну й напружену літературну діяльність.

Григорій Тютюнник писав і поезію, і прозу. У творчій спадщині письменника - збірка оповідань «Зоряні межі», повість «Хмарка сонця не заступить», поетична збірка «Журавлині ключі» (побачила світ уже після смерті митця), яку видрукували у Львові 1963. Віршовані рядки він присвячував власним роздумам, писав інтимну лірику. У деяких поезіях звертався до матері:

Не сумуй, не клич собі жалю.

Все ж повинна ти мене діждатись.

Бо я так тебе люблю, люблю,

Страднице моя, старенька мати.

 

Прозові твори Григорій Тютюнник друкував із 1950. Це були новели, оповідання та повісті. Але основним твором його життя, вершиною творчості є «Вир».   У цьому романі змальовано вир життя українського села навесні 1941р. та в роки Другої світової війни. Герої роману – місцеві мешканці – різні за світоглядом, з різними долями. Письменник звеличує людей працi i засуджує несправедливу вiйну – найбiльше зло, яке вiн пристрасно закликає вганяти в землю. Згадує Тютюнник про Зіньків, Опішню, Гадяч, а також рідне село Шилівка, яке називає у творі Троянівкою.  "В центрі села тече річка з дивною, мабуть татарською, назвою — Ташань. Весною вона скресає, і тоді селяни б'ють ломами кригу, щоб не знесло ветхого місточка", – пише у "Вирі" Григорій Тютюнник .                      Понад півстоліття тому Г.Тютюнник писав цей твір, виплескуючи свої хвилювання та біль, але й сьогодні читач переживає емоції автора, які змушують усвідомлювати, що не змінюється суть любові і людської гідності.

 За «Вир» письменник (уже посмертно) у 1963 році отримав Державну премію України імені Т. Г. Шевченка, адже він став одним з найталановитiших i найемоцiйнiших прозових творiв у повоєннiй украïнськiй лiтературi. Роман кілька разів перевидавався, проте жодного разу не був надрукований без скорочень.

За цей роман письменник посмертно став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка. А 1983 за твором зняли художній фільм «Вир».

Григорія Тютюнника іноді плутають із його молодшим братом Григором, теж письменником. У них спільний батько, але різні матері. 15 років брати майже не спілкувалися – бачилися рідко і мали значну різницю у віці. Зріднилися уже після того, як Григір повернувся зі служби на флоті. Про Григорія Тютюнника брат написав книгу спогадів – «Коріння».

Про Григорія Тютюнника його сучасники лишили багато спогадів. Пишуть, що він був освіченим, чесним і добри, був людиною великої щедрості, душевної чистоти. Григорій Тютюнник  до кінця життя пам’ятав про війну – лікарі так і не змогли видалити осколок біля серця. Від тих воєнних ран Григорій Тютюнник 29 серпня 1961 року помер у Львові.

Його іменем названа школа у Кам’янці-Бузькій на Львівщині, де викладав письменник. У цьому ж місті, на будинку, де мешкав наш земляк, встановили меморіальну дошку.

Ім’я братів Тютюнників присвоїли також школі у Шилівці на Зіньківщині. У цьому ж закладі створили кімнату-музей, присвячену Григорію та Григору. У ній – бюст старшого брата, особисті речі та фотографії.

Про Григорія Тютюнника, треба оповісти словами його молодшого брата, бо краще сказати про цього унікального письменника і його творчість не зміг би ніхто: «Він мав талант людяності, і вроджений, і вистражданий. Справжній талант не дається без болю і муки, як і саме життя. А ще життя не дається без любові… Мало – бачити, мало – розуміти. Треба любить… Бо любов, то найвищий дар, який коли небудь може отримати людина.. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові»…

Ретро виставка «Тридцять особистостей в історичному поступі України»

 

24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголосила незалежність країни та створення самостійної української держави – України.

Сотні років наша країна здобувала право бути вільними. Рівно 30 років, як наша країна відновила незалежність і свободу.

Велич кожної країни — в людях, які в ній живуть. І особливо — в тих, хто зробив значний внесок у розвиток історії, культури і науки, спорту. Багато видатних людей прославили нашу Україну.

Саме 30 – річниці від дня проголошення незалежності України і було присвячено ретро виставку «Тридцять особистостей в історичному поступі України», яку представили бібліотекарі Зіньківської публічної бібліотеки під час святкування на площі міста.

Для жителів нашої громади та гостей міста були підібрані книги нашої книгозбірні про видатних особистостей України, які жили в різні епохи й уславилися в різних сферах діяльності. Серед них — державні діячі та полководці, церковні ієрархи та підприємці, науковці та інженери, архітектори та художники, письменники та спортсмени, композитори та музиканти, діячі театру та кіно.

Увагу присутніх зацікавили сучасні нові книги, які надійшли від Українського інституту книги.

Всі бажаючі ознайомилися з літературою виставки та дізналися більше про Україну, її народ та його героїчний шлях до здобуття самостійності, познайомилися з ключовими подіями нашої історії та легендарними особистостями нашого минулого.

Шануйте тих, хто зберігав культуру

І мову солов’їну в тяжкий час,

Та пісню нашу, та літературу,

Щоб зараз мали націю ми в нас.

Шануйте й тих, хто згинув задля цього,

Та в пам'яті залишив слід навік,

Хто наше слово відтворив з нічого,

За що його на страту кат прирік.

Шануйте, бо без нашої поваги

Залишимось без пам'яті в ніде.

Це спогади нам нададуть наснаги,

Та й в забуття народ наш не піде.

 

Бажаємо всім миру в країні і в душі, міцного здоров’я, невичерпної енергії і впевненості у власних силах, безмежного щастя і затишку у родинах, а найголовніше – єднання заради досягнення найзаповітнішого – процвітання України!

З Днем Незалежності!

Бібліотечний бульвар « Уже ніхто не знищить Україну в тобі, в мені, у кожному із нас»

 

Бібліотечний бульвар

« Уже ніхто не знищить Україну
В тобі, в мені, у кожному із нас»

( до 30-річчя від дня проголошення Незалежності України)

    Напередодні чудового свята – 30-річчя від дня проголошення Незалежності України на майданчику біля бібліотеки зібралися користувачі книгозбірні, жителі та гості міста.

     Присутні мали можливість ознайомитися із виставкою – інсталяцією   «Україно! Ти – найкраща в світі, не знайти подібної ніде» , на якій представлені  книги, які надійшли від Українського інституту книги. Ці видання доносять до читачів той тернистий шлях, яким йшов народ України до своєї незалежності.

   А скільки  гордості відчувалося в учасників заходу за те, що вони  носять ім’я «українець», коли приймали участь у діалозі « Чи відчуваю я себе українцем?». Вони вірять в  непоборність країни, неспроможність розділити, роз’єднати її.

    Зануритися у перебіг подій та хронологію документів, які узаконили статус України як незалежної держави, допомогла учасникам заходу інтелектуальна гра « Історична мозаїка» .

   На бібліотечному бульварі пройшла і літературна зустріч з поетами рідного краю - Мариною Заставською із села Шилівка

 та Анастасією Хабаловою із села Бобрівник, які присвятили свої вірші Україні, рідному краю.

    Окрасою свята були і  пісні « Україночка» та « Сплять у лузі квіточки» у виконанні  учениці Зіньківської мистецької школи імені Порфирія Батюка Поліни Шапранової (викладач Ремньова Наталя Петрівна).

   Не обійшлось і без танцю під  мелодію української пісні « Україна – це ми».

   А яка чудова картина єдності поколінь українців – дорослих, молоді і дітей віддзеркалювалась у флешмобі  «Віночок зі стрічками».  

    Присутні цього заходу  виявляли свою єдність з Україною, в бажанні жити в мирі і злагоді.

   На бібліотечному бульварі звучали і побажання  Україні, її гордому і непереможеному народові, землякам :

    Здоров’я і щастя вам, рідні краяни.

Добробуту, миру на довгі роки!

         Єднаймося, браття! Хай чиста іскринка

Запалить любов’ю гарячі серця.,

  Й піснями наповниться вся Україна

Від щастя, якому не буде кінця!

Виставка – інсталяція «Щедрий Спас»

 

Виставка – інсталяція «Щедрий Спас»

(до Першого (Медового) Спаса (Маковія або Спаса на Воді)

 

Гарячий серпень, синій небокрай,

Духмяний запах меду і вощини…

Ми вдячні Господу за щедрий урожай,

Церковний передзвін у небі лине.

Спасителю, прийми від нас уклін

За соти у бурштиновому соці,

Прийми молитву. Спаський передзвін

Воздасть хвалу врожаю в цьому році!

 

Сонечко іскриться в кожній крапельці запашного меду. Солодкий аромат розноситься по всій окрузі. Чути дзвін з церковних дзвіниць. Тиха радість переливається від серця до серця. Усюди чути теплі привітання, люди пригощаються бурштиновим медом. Неспішної ходою прийшов Медовий Спас!

Три Спаси – Медовий, Яблучний та Горіховий – святкують українці у другій половині останнього літнього місяця. Три Спаси не лише нагадують нам про шанування релігійних звичаїв, а й натякають, що осінь зі своїми щедрими дарами уже на порозі.

До Першого Медового Спаса в читальному залі Зіньківської публічної бібліотеки оформлена яскрава виставка – інсталяція «Щедрий Спас». Користувачі бібліотеки мають чудову нагоду ознайомитись з літературою і періодикою, яка розповідає про серпневі свята та традиції святкування цих величних днів.

 

Медовий Спас — перший із трьох свят Спаса, який святкується 14 серпня.  В цей день пасічники вперше із вуликів дістають стільники з медом.

За давнім звичаєм на Медовий Спас віруючі приносять у храми мед для освячення і лише після цього досхочу його їдять, не дарма ж Спас Медовий.

Перший Спас ще називають «Маковія». Цього дня у храмах освячують букети з трав та квітів – «маковійчики», як символ красивого і корисного, а також плоди найяскравішої і найсильнішої з квіток - маківки.  За легендою квітка маку оберігала дівочу красу та силу колоса в полі.

У народі його ще називають Першим Спасом або Спасом на воді. За давніми переказами, князь Володимир саме цього дня прийняв хрещення, тому у стародавньому Києві 14 серпня освячували воду в Дніпрі і називали цей Спас «Спасом на воді».

   Від Маковія починається Успенський піст. Він так само суворий, як i Великий (триватиме до 28 серпня – свята Успiння).

Походження свята, прикмети, які існують у цей день та, що таке «маковійчики» дізнавайтесь з книг представлених на виставці-інсталяції: Олекса Воропай «Звичаї нашого народу», Алла Ковтун «Вода й вогонь», «Українське народознавство», Вікторія Ярош «Золотий колос Дажбога».

Про життя бджолиної сім’ї, вироблювані нею продукти, використання їх бджолами й людиною, пасічні поради початківцям та як визначити якість меду, пропонуємо прочитати в книгах: «Довідник пасічника», В. Поліщук «Пасіка»,  «Продукти бджільництва», журналах: «Бджоляр», «Дім. Сад. Город», «Садівник і городник».

Традиційно господині готували до Медового Спасу макові рулети, медове печиво, шулики, млинці з маком і медом та інші вироби, які включали посвячені інгредієнти. В основному - це були солодощі. Детальніше, про те, що приготувати на Спаса, читайте у книгах: Лідія Артюх «Звичаї українців у народному календарі», «Українське свято. Народні традиції та обряди», періодичних виданнях: «Добра кухня», «Порадниця», «Смачно!».

Тож, якщо ви хочете знати більше, завітайте до читального залу!

Сподіваємось, що у всіх відвідувачів бібліотеки залишаться позитивні враження від цікавого та пізнавального святкування.

Вітаємо всіх Вас з святом! Благодаті, світла і достатку вашому дому у радісний день величного Медового Спаса і Маковія!

Поетично-образотворчий конкурс «Квітне рідна сторона, ніби квітка весняна»

 

Завантажити положення про конкурс