Подорож країною привітань

Кожна людина своєрідна. У кожної своя вдача, захоплення, смаки. Щодня кожен з нас вітається при зустрічах з друзями, знайомими. Вітання є невід’ємною частиною життя кожного з нас.

         У Зіньківській публічній бібліотеці, в рамках роботи клубу «У світі прекрасного»  під час проведення естетичної мозаїки «Подорож країною привітань», відзначили день привітів і побажань.

Бібліотекар Ольга Житник разом з учнями Зіньківського ліцею ім.М.Зерова, внутрішньо переміщеними особами та представниками Міжнародної організації «Intersos», у формі діалогу та ігор дізнавалися, що таке привітання, як правильно вітатися в тій чи іншій ситуації, а також як вітаються в різних країнах світу.

 Разом розібрали ситуації, в яких одне й те саме привітання може звучати по різному. 

І не важливо, яке саме привітання виберете ви при зустрічі, найголовніше обдарувати людину масою позитивних емоцій.

Бажаючі мали змогу написати вітальні листівки, а всі присутні залишили свої привітання та побажання миру та процвітання нашій Україні.

Книжково – ілюстративна виставка « Доброволець – це поклик душі ( До Дня українського добровольця)

 

  «У листі рідним і в його лісах
Зосталася тому душі моєї
Частина найдорожча, повнозвучна
І повноцвітна!»

/ поетична замальовка до 55 р. пам яті Михайла Ореста (Зерова), поета, перекладача української діаспори, брата Миколи Зерова, уроженця м.Зіньків/

 

 

Всім народитися в своїй отчизні дано,

Та даром є одно: духово бути в ній.

Михайло Орест

      

Давно відомо, яка велика сила впливу поезії на почуття людини. Інколи чотири рядки талановитого автора можуть змінити  сторінки нашого життя. Поетичне слово здатне проникати у таємниці людської душі, закликає людину мислити образами, не дає нашій душі зачерствіти.

         Зіньківщина здавна славиться талановитими людьми. Не цураючись наболілих тем, поети і прозаїки в усі часи намагалися показати життя з усіх сторін, щоб збагатити світову скарбницю духовності дещицею краси нашого краю, розповісти світові про геніальних своєю простотою людей, які жили і живуть поряд з нами.

         Одним з таких славних земляків, майстром поетичного слова був Михайло Орест(Зеров), який народився 1901 р. у м.Зіньків на Полтавщині, в родині педагога. Був на одинадцять років молодшим від свого брата Миколи Зерова.

         Михайло закінчив Київський інститут народної освіти, вчителював. З 1924 р. жив у Києві. Ще замолоду цікавився східною філософією, буддизмом, що відбилося в настроях його поезії. За життя в Україні оригінальних віршів не публікував, хоча писав їх із студентських років. Двічі заарештований, був у таборах та на засланні. Саме тоді Михайло Зеров написав цей сонет:

Враз барви щастя гаснуть. У пітьмі

Квадрат вікна біліє. Чорні ґрати,

В залізні двері. Тиша. Я — в тюрмі…

         Під час війни потрапив у полон, опинився у Вінниці, потім у Львові, далі в таборі біженців у баварському місті Авгсбурзі. У 1963 р. 12 березня наш видатний земляк помер у тому ж таки Авгсбурзі. Нащадків у нього не залишилося. Архів письменника зберігається у Вільній українській академії наук у Нью-Йорку. 1994 року перепохований у Києві на Байковому кладовищі – поруч із братом Дмитром. Того дня збулися пророчі слова Справжнього Поета:            

«Я вернувся до тебе, отчизно моя...»

         Із власного серця Михайло Орест видобув рецепт щастя: самозаглиблена праця розуму, оригінальна творчість заради розвитку національної культури, відповідальність за збереження пам’яті і спадку великих українських митців. За майже два десятиліття він написав п’ять збірок самобутніх за змістом і довершених за формою віршів - «Луни літ» (1944), «Душа і доля» (1946), «Держава слова» (1952), «Гість і господа» (1952), «Пізні вруна» (посмертна - 1965 року). Поет був упевнений у доцільності й важливості своєї літературної діяльності в еміграції, вважаючи її роботою «для «української вічності», бо вірив у нашу національну невмирущість і постання держави.

Дві перші збірки - «Луни літ» та «Душа і доля» - складаються переважно з віршів, писаних у тридцяті роки . Тиша, самотність, порожнеча, осінь, холод, зима, нерухомість, горе - реалії його творів.

Прийдешнє -

пуща, в пітьмі вся німа;

Стежки слова, та слів у ній нема.

Ти йдеш: навколо тьма і тьма.

Одне ти знаєш: тиха і смутна

Тебе по той бік пущі жде труна.

         Поет саме був тим, хто писав про «добро і зло» і вважав вірш моральною проповіддю. Третя і четверта книжки Ореста «Держава слова» та «Гість і господа» увібрали  старі та нові ліричні поезії.

І я зберу з дерев душі погідних

І до тієї, що її привіт

Колись гасив скорботу і тривогу,

Любові спілої скерую літ.

         Через десять років ті ж теми зазвучать у «Пізніх врунах». Це вірші 40-х, 50-х і 60-х років, а з них багато про «душу». І не лише про загальну світову душу, а про одну-єдину, свою власну, яку мучать спогади минулого.

Оподаль від людей, злочинства і пороку

                              Плекай душевний мир і тишину глибоку –

І чисті помисли, постали в тишині,

Надійно проростуть у нетутешні дні.

         Не менш важлива частина його спадку - переклади, які робив з німецької, французької, англійської, італійської, іспанської, португальської, польської мов. Водночас мав високий талант і мужній голос, свою неповторну мову для творення самобутнього поетичного світу.

         Світ природи (Космосу, ладу, добра) в Орестовій ліриці протистоїть хаосу, породженому людством. Абсолютне зло - тоталітарні держави, дві світові війни, повномасштабна війна в Україні, знецінення людського життя й занепад культури, - ось спричинені самим людством апокаліптичні останні часи, пророком яких виступає у своїх віршах Михайло Орест. Проте у людства є порятунок - свобода вибору добра:

З серця, людино, свого, з глибин його щонайглибших

Владаря світлого клич! В сяєві слав, молодий,

Зло із престолу він скине, покаже тобі, о людино,

Сонячне небо - і мир з ним процвіте на землі.

 

Виставка-портрет «Борімося! Поборемо!»

 Виставка-портрет 

«Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

У ці березневі Шевченківські дні, вшановуючи Великого Кобзаря, ми щоразу пов’язуємо його образ із боротьбою нашого народу за волю і незалежність рідної України. Сьогодні в такий складний час не можна стояти осторонь подій, які відбуваються навколо нас, і свою життєву позицію не потрібно боятися декларувати. Не може осторонь залишатися й наша бібліотека, яка усіма силами прагне допомогти нашому народові, нашим людям, адже наше слово – це, упершу чергу, підтримка в складну хвилину.

У зв’язку з тим, що в нинішній непростій ситуації неможливо згадувати про поета окремо від героїв, які віддають своє життя у смертельному двобої з агресором, з нагоди пам’ятної дати в читальному залі експонується виставка-портрет «Борімося! Поборемо!»,  присвячена світлій пам’яті Тараса Шевченка.

Запрошуємо Вас на нашу книжкову сповідь…

У своїх творах, які представлені на виставці, геніальний Пророк України – Тарас Шевченко передав трагічний стан народу, а запальним Словом покликав до боротьби за перемогу Правди, за вільну Україну, за її духовне відродження, за суверенну Державу.  

Серед видатних мислителів та літераторів завжди виділяється постать, велич якої виходить за межі мистецтва: ця людина стає духовним наставником, і символом нації. І, справді, багато з того, що писав митець, здійснюється. Три десятиліття ми жили у вільній, незалежній, спокійній державі, про яку Шевченко міг тільки мріяти і писати. Однак справдилася й пересторога Кобзаря про те, що «Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…». Мов у воду дивився пророк, пишучи ці слова, серце України палає вогнем, а найкращі сини та доньки жертвують найдорогоціннішим – своїм життям, щоби захистити та зберегти цілісність та недоторканість своєї Батьківщини.

Геніальний поет цілком справедливо посідає перше місце серед Великих Українців, був і залишається духовним батьком нашого народу. Автор безсмертного „Кобзаря” все своє життя присвятив боротьбі за визволення українців від соціального і національного поневолення.

 «Він був селянський син і став князем в царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи росії, ніж десять побідних армій. Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри – в розпуку. Доля не щадила йому страждань, але не стримала  його радості, що била здоровим джерелом життя.

Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому по смерті – невмирущу славу і вічну нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець».

І. Я. Франко

Шевченко прагне згуртувати націю і пише послання до всіх поколінь українців «і мертвих, і живих, і не народжених». Це було послання в майбутнє, яке й досі не втратило своєї актуальності. Слова докору, застереження, прохання стосуються багатьох наших сучасників та й нас самих. Історія, ніби повторюється знову і знову, поет майже 209 років тому переконував українців, що доля наша у наших руках. Тож потрібно дбати і про себе, і про Україну, вчитися на помилках історії та думати про майбутнє.

У долі Шевченка важливою є кожна дрібниця. Черпати інформацію про нього можна з розповідей самого поета: автобіографії, повістей, зі щоденника та його епістолярної спадщини, також зі спогадів сучасників. Про біографію Шевченка та його твори є написано безліч статей та наукових праць, які зберігає наша книгозбірня.

Сьогодні, 9 березня, у 209-ту річницю з дня народження Тараса Шевченка, вірші поета підтримують вільний дух і незламну волю українського народу у боротьбі з окупантом. Боротьба проти загарбника триває. Стоїмо за Україну, за наші мрії, за мову, за наше майбутнє.

«І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…», — таким є Шевченкове слово через століття.

Віримо у ЗСУ, підтримуємо вільний дух та незламну волю українського народу.

Смійся, лютий враже!

Та не дуже, бо все гине —

Слава не поляже;

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово

 

І сьогодні, як ніколи, актуальні пророцтва великого генія України Т.Г.Шевченка. як ніколи в жилах українців оживає козацька кров, козацький дух, патріотизм і любов…

Народе наш, у тяжку хвилину ми завжди будемо з тобою…

Шевченкові слова «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!» наближають сьогодні нашу перемогу.

З днем народження, Тарасе!

Слава Україні!

Героям Слава!

Книги з жіночим ім’ ям

  

Омар Хайям писав: « В жінці, як у книзі, мудрість є. Зрозуміти здатний сенс її великий лише грамотний. І не сердся на книгу, якщо не зміг її прочитати і зрозуміти.»

Жінка в усі часи була тією могутньою силою, яка надихала і надихає чоловіків на подвиги.  Анна Ярославна і княгиня Ольга, Марія Стюарт і Софія Шептицька, Леся Українка та Ольга Кобилянська, Коко Шанель і Інга Арвард – усі вони мали величезне значення для світової історії та культури.

         Існує багато  прекрасних жіночих імен, митці з усього світу присвячують їм поезію та прозу, досліджують їх життєвий і творчий шлях.

         У нашій бібліотеці можна знайти безліч книг українських та зарубіжних авторів,  у назві яких є жіночі імена. Всі вони представлені на виставці – інсталяції «Книги з жіночим ім’ям». Серед них: П.Загребельний «Роксолана» та «Євпраксія», В.Чемерис «Ярославна» та «Анна Київська»,  В.Шкляр «Маруся», В.Яворівський «Марія з полином в кінці століття», М.Матіос «Солодка Даруся»; Б.Шлінк «Ольга», П.Хьог «Сміла та її відчуття снігу», С.Кінг «Пісня Сюзанни» та багато інших.

         Тож запрошуємо користувачів та гостей міста завітати до нашої книгозбірні і вибрати собі книгу до душі.

А всім жінкам, незалежно від того, яке ім’я їм подарували при народженні, бажаємо бути завжди чарівними, ніжними та водночас незламними, як тисячі і тисячі наших співвітчизниць, нехай для кожної з вас переможні паростки перших весняних квітів принесуть такий жаданий та довгоочікуваний мир, а набираюча оберти весна поверне в кожне наше село, містечко чи місто тишу, яку порушуватимуть лише шелест стрімкого потічка та радісний спів птахів!       

Орієнтир в правовому полі: все про відповідальність до і після 18 років

  Орієнтир в правовому полі: все про відповідальність до і після 18 років

Правовий атлас

   Кожна молода людина повинна знати не тільки свої права, обов’язки, але і знати про відповідальність, яку вона несе за скоєні дії, які суперечать законам України.  Тому і зібралися в читальному залі Зіньківської публічної  бібліотеки члени клубу «Феміда»,  учні  10-А та  10-Б Зіньківського ліцею ім.Миколи Зерова на заняття «Орієнтир в правовому полі: все про відповідальність до і після 18 років».

   На занятті виступив начальник відділу «Зіньківське бюро правової допомоги» Сергій Корнійко. 

     Розповіді  по темі поєднувалися із практичними завданнями. Учні Ярош Дмитро, Залевадний Дмитро, Калініченко Артем, Заєць Максим, Рибалко Ярослав, Гузєв Олександр та інші давали визначення виду юридичної відповідальності за правопорушення в кожному окремому випадку, а саме: управління мотоциклом у нетверезому стані та бажання похизуватися їздою, не дотримуючись правил дорожнього  руху,  безкоштовний проїзд у громадському транспорті, відсутність учня на уроці без поважної причини,  крадіжка гаманців та інше.

   Говорили і про кримінальну відповідальність за скоєні злочини серед неповнолітніх: вбивство, зґвалтування, крадіжки, розбійний напад. Учні злагоджено шукали відповіді на поставлені завдання.

     Учитель історії і права Володимир Чикало також говорив про юридичну відповідальність учнів за скоєння проступків.

Ми сподіваємося, що наші зустрічі з дітьми будуть їм корисними у повсякденному житті. Не даремно великий педагог В.О.Сухомлинський говорив: « Сьогодні - діти, завтра – народ! Ви – діти, майбутнє нашої держави і від вашого фізичного розвитку, знань, вмінь, залежить, якою буде наша Україна».

Герб України - символ моєї свободи

 «Герб України  - символ моєї свободи» 

  /Прийнято перший офіційний Державний герб України/

         Шанобливе ставлення до державних символів, виховання патріотичних почуттів і гордості за власну країну є важливою сходинкою в закладенні духовних основ державності. 25 лютого 2023 року виповнюється 105 років, відколи в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за офіційний герб УНР.

         З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге - спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.

         Державний Герб України складається з Малого та Великого Гербів. Малим Гербом України є золотий тризуб на блакитному фоні. Великий Герб України знаходиться ще у стадії розробки.  Він один із трьох державних символів нарівні з прапором і гімном. Золотий Тризуб на синьому щиті був затверджений 19 лютого 1992 року відповідною постановою Верховної Ради України.

 

         Зображення герба розміщується на печатках органів державної влади і державного управління, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ, грошових знаках та знаках поштової оплати. Вже багато століть герб єднає українців. Український тризуб уособлює для нас зв’язок поколінь, прагнення українського народу до власної державності, соборності та незалежності. Ставши Державним Гербом сучасної незалежної України, тризуб символізує спадкоємність традицій та уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього.

          Шановні користувачі, з нагоди цієї дати, пропонуємо вашій увазі перегляд літератури «Герб України – символ моєї свободи», який презентує абонемент публічної бібліотеки для вас. На ній представлено зображення Герба та текст Постанови Верховної Ради України «Про державний Герб України», оригінальні кНиги, статті, ілюстрації. Він дає можливість простежити усю історію українського Герба: від зображень на монетах часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого - до сьогоднішніх варіацій.

         Сьогодні, в час відродження національної самосвідомості, гостро постає проблема української символіки. Книга Володимира Сергійчука «Національна символіка України» відкриває для нас багато нового й цікавого, ви познайомитесь із маловідомою інформацією про традиції використання нашим народом гербів, прапорів, гімнів протягом тисячоліть. Автор  зауважує, що у священних символах України народ прагнув відобразити і ясні зорі, і тихі води, і край веселий, і мир хрещений, і славу, і волю...

       

Великий інтерес становлять документальні матеріали, які увійшли до видання «Ілюстрована історія України» ученого із світовим ім᾽ям Михайла Грушевського. В книзі підкреслено, що  М.Грушевський виступив з пропозицією взяти за герб УНР знак князівської влади часів Київської Русі - тризуб. На думку М.Грушевського, найкращий такий знак - тризуб, що вживався на монетах  князя Володимира та його нащадків. Так і було ухвалено. Проекти герба, підготовлені художником В.Кричевським, були затверджені в березні 1918 р.

         Перед вами, шановні користувачі - унікальна книга  «Тризуб». У ній        під символічною назвою зібрано поезії трьох авторів Володимира Косовського, Андрія Кравець-Кравченко, Євгена Чередниченка, з мальовничого Фастівського краю на Київщині - трьох друзів і однодумців, членів місцевого осередку ОУН, що діяв у місті над річкою Унавою та навколишніх селах на початку 40-х років минулого століття. Троє - в ім᾽я грядущого. Їхній неподільний творчий доробок «ТРИЗУБ». У ній автори влилися  в океан української бутності, означеної перед світом прадавнім Знаком Княжої Держави Київської, Тризубом, одне лиш пошанування якого оберталося  для тисяч свідомих українців тюрмами і засланнями. Ця книжка - про велику любов до України, її народу.

         Повість «Во славу золотого тризуба» Василя Нагірника виявиться надзвичайно цікавою для української молоді, яка прагне довідатися  більше про минуле народу України, про значення Тризуба в житті  видатного політичного і громадського діяча XX століття Степани Бандери та його боротьбу за Вільну і Незалежну Самостійну Українську Державу.

        

В статті Світлани Чорної «Тризуб - символ суверенної держави і нашої свободи» в газеті «Голос України» №33, 2022 року висвітлено, що Тризуб був відомий в доісторичну епоху, його сліди виявлено на українському Поділлі, що датується 111 тисячоліттям до нашої ери. Сучасної графічної форми він набув у княжу добу. Тризуб був родовим знаком хрестителя Русі Володимира Святославича. Було доведено, що саме Україна, а не Москва є спадкоємицею історії Русі і Києва. Ні один зі слов᾽янських  і навіть європейських народів не має такого питомого, свого й оригінального гербу.

         Герб Тризуб, підносить почуття нашої національної гідності і наче каже до кожного українця: «Ти член і спадкоємець тисячолітньої слави великого народу, котрий уже 10 століть боровся під сим знаком».

         Україна - єдина країна у світі, яка має у Ватикані свої державні символи. У соборі св.Петра, неподалік поховання Апостола, є Престол на честь київських князів, святих Ольги і Володимира. Їх мозаїчні ікони викладено на стіні до 1000-ліття хрещення Київської Русі. Володимир Ясне Сонечко України тримає в одній руці Десятинну церкву, в іншій - хрест і стрічку із зображенням тризуба. До того ж в одному із центральних престолів собору домінують жовто-сині кольори.

         Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності. Під час повномасштабної війни він набуває щораз нових відтінків значень, які українські митці відтворюють у своїх роботах. Тризуб став таким же впізнаваним у світі, як прапор. Сьогодні це візуальна метафора незламності, стійкості та нескореності українців, які зараз борються з ненависним ворогом. Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.