Онлайн-конкурс світлин «Кулінарні шедеври моєї родини».

 

Шановні зіньківчани, жителі територіальної громади!

 

Зіньківська земля славна не лише непересічними талантами в царині поезії, літератури, науки, пісні, танцю. Наші хлібосольні зіньківчани славляться і своїми кулінарними вміннями. І вкотре, святкуючи День народження рідного міста, не одна зіньківська родина збереться за святковим столом, щоб скласти шану отчій землі.

Цього року святкування Дня міста дещо змінило свій формат в зв’язку з карантинними обмеженнями.

Тому Зіньківська міська  рада,  сектор  культури, молоді та спорту Зіньківської райдержадміністрації, Зіньківська центральна районна бібліотека ім.В.Г.Короленка, до Дня міста оголошують міський  онлайн-конкурс світлин «Кулінарні шедеври моєї родини».

В конкурсі можуть взяти участь всі родини, які проживають на території Зіньківської громади.

          Для участі в конкурсі потрібно подати фото родини з улюбленою стравою, яка вважається в сім’ї обов’язковою за святковим столом, та коротку історію  вашою улюбленої страви, її «родзинка» чи пов’язані з нею кумедні випадки (не більше 2-4 речень).

Разом з конкурсною роботою подається інформація про родину, що містить: прізвище родини,  вік автора (авторів), домашня адреса, контактний телефон.

Конкурсні роботи подаються  в електронному форматі з 20.08.2020 до 02.09.2020 року включно до Зіньківської центральної районної бібліотеки ім.В.Г.Короленка за адресою: м.Зіньків, вул.Соборності,2, телефон 3-10-77, 099-378-33-41, 095-03078-44, або їх можна надсилати на електронну скриньку бібліотеки: zinkivcrb@gmail.com.

Всі конкурсні роботи будуть виставлені для голосування у групі «Зіньківська центральна районна бібліотека ім.В.Г.Короленка» у мережі Фейсбук  за посиланням https://www.facebook.com/groups/393074197782322 Переможці будуть визначені за кількістю вподобайок під кожною конкурсною роботою.

За рішенням журі буде визначено окремого переможця -«Найоригінальніша світлина родини з улюбленою стравою».

Переможці Конкурсу  нагороджуються  дипломами Зіньківської міської ради з  врученням  подарункових сертифікатів (500, 300 та 200 грн. за найбільшою кількістю набраних вподобайок).

Автора роботи «Найоригінальніша світлина родини з улюбленою стравою» буде нагороджено сімейною фотосесією від студії B&W Дмитра Алєксєєнка.

 

Літературно – історичний екскурс « Прапор країни – це честь України».

 

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали...

Тож встаньмо, браття, в цю врочисту мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали...

Але він знов, як день новий, розцвів,

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь 

Внесіте прапор вільної Держави!

Кожна держава прагне виявити себе і свою сутність у національних символах. Символіка це візитна  картка країни. Історично склалося так, що кожна країна має свої Державні символи.  Державна символіка України формувалася не одне сторіччя, в її основі лежать традиції, культура та історія нашої держави. Тож запрошуємо вас в літературно-історичний екскурс «Прапор країни – це честь України» і ви дізнаєтеся, що ж належить до державної символіки і що вона означає.

         До Державних символів країни належать Державний прапор, Державний герб та Державний гімн, які є розпізнавальними знаками нашої держави.

                                     

Український національний символ - тризуб - сягає корінням у сиву давнину, коли людина тільки-но почала своє самоусвідомлення та самоствердження. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише в ролі родового знака князів. Тризуб як знак Київської Держави насамперед символізує безперервність історичного розвитку народу. Кольорове зображення малого герба відповідає національним кольорам - жовтому і синьому. Співвідношення ширини тризуба до його висоти дотримано по принципу «золотого перетину», він розміщений на синьому п'ятикутному щиті, форма якого зумовлена загальним контуром тризуба.

         Ще одним Державним символом нашої країни є національний гімн на музику М.Вербицького. Музика до гімну народилася у 1864 році, коли Львівський український центр показав спектакль «Запорожці», в якому прозвучала пісня «Ще не вмерла Україна», яку із захватом зустріла публіка.  Офіційно пісня стала гімном після затвердження її Верховною радою України 15 січня 1992 року. А 6 березня 2003 року було затверджено текст гімну у другій редакції історичного тексту П.Чубинського.

                                      

         Крім містичного знака - тризуба, до  української державної символіки належить і Державний прапор України - полотнище з двох рівних горизонтальних смуг синього (верхнього) і жовтого (нижнього) кольорів. Українське синьо-жовте сполучення - одне з найдавніших. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства. Такий прапор вперше замайорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. Жовто-синя барва була настільки усвідомленою як національна, що першим парламентом України - Центральною радою у 1917 році без жодного сумніву було прийнято жовто-синій прапор як державний символ.

         Зауважимо, що коли прапор використовували стихійно, порядок його барв ще не був затверджений.  Використовували як синьо-жовте, так і жовто- синє забарвлення. Та з 1918 року було затверджено саме синьо-жовте поєднання кольорів.

4 вересня 1991 року, вже після проголошення незалежності України, національний прапор було піднято над Верховною Радою України. А 28 січня 1992 року прапор затверджений Верховною Радою. Державний прапор як символ нашої країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. В Україні свято День Державного прапора відзначається 23 серпня з офіційною церемонією підняття прапора по всій країні.

         Пропонуємо вам декілька цікавих фактів, які ви можливо, не знали про український прапор.

         Наш прапор змінив декілька кольорів, перш ніж прийти до звичного кольору - він був червоним, малиновим і червоно-синім.

         У 2016 році наші альпіністи встановили прапор на вершині найвищого вулкана світу - Охос-дель-Саладо в Альпах. Його висота - 6872 метра.

         Серед прапорів слов’янських країн тільки український і боснійський не мають червоних кольорів.

         Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.

         22 липня 1976 року в Монреалі на 21 Олімпійських іграх під час змагань гандбольних команд СРСР і Румунії студент Любомир Шух  вимахував українським прапором, за що був видалений з арени, так як «потенційно- небезпечний прапор» міг призвести до заворушень.

         14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, було піднято наш прапор над будівлею міської ради. Це був перший прецедент публічного підняття українського національного прапора  над офіційною установою.

         А зараз ми вам розкажемо про національні рекорди пов’язані з нашим прапором.

         Найбільший український прапор, який був намальований, з’явився в Києві в червні 2014 року. Волонтери на Оболонській набережній розмалювали величезну ділянку бетонного укосу набережної в кольори прапора України.

         23 серпня у Дніпрі підняли найбільший прапор, який коли-небудь майорів над українською територією. Висота флагштока - 72 метра, а розмір полотна - 12 на 18 метрів.

         У Херсоні створили унікальний прапор, який склали зі знамен, що були привезені у різні періоди із зони АТО волонтерами та військовими, усі прапори з автографами бійців.

         У Запоріжжі встановили рекорд України - там створили найбільший державний прапор із повітряних кульок.

         Найбільший прапор України запустили в небо над Авдіївкою, прапор розміром 20х6 метрів та загальною площею 120 кв.м.

         У 2018 році в Києві, у День державного прапора, встановили національний рекорд, розгорнувши на вулицях найдовший прапор країни. Довжина прапора становила 2700 метрів, кожні 100 метрів – це один символічний рік незалежності держави.

 Тож  вітаємо вас з Днем Державного прапора та Днем Незалежності нашої держави і бажаємо миру вашим домівкам та процвітання нашій Україні.

Книжковий кошик «Перший Спас – заготовляй мед про запас!»

   Книжковий кошик

«Перший Спас – заготовляй мед про запас!»

(19 серпня – Преображення Господнє (Спас))

 

Медовий Спас. Медовий Спас -

Це запах дідової хати.

В макітрі мак чекає нас,

Коржі виймає з печі мати...

Вже добігає жнив кінець -

Віддасть останнє щедра нива,

А в стрісі спритний горобець

Гніздо лаштує. Скоро злива

Предвісником осінніх днів

Зненацька виникне з нічого...

Так непомітно час злетів,

А в серці ще той Спас Медовий.

 

У серпні українці святкують три Спаси: Медовий, Яблучний і Горіховий. Із ними пов’язано безліч не тільки православних, а й істинно українських обрядів та традицій.

Три Спаси - три  кошики з різноманітними дарами літа - на подяку Господу за врожай, на нові врожаї, щоб засвідчити свою шану предкам, а головне – на надію на Спас і спасіння.

Саме до цих свят, бібліотекарі читального залу Зіньківської районнної бібліотеки підготували книжковий кошик «Перший Спас – заготовляй мед про запас!». До святкового кошика для Вас покладені цікаві книги, на сторінках яких зібрано пісні, ігри, святкові страви, традиції, загадки, прикмети, рукомесло – те, що робить ці святкові дні особливими й пам’ятними.

 

Давайте пригадаємо як святкували свято Медового Спаса наші діди, прадіди  в давнину  разом з книгою «Українське свято. Народні традиції та обряди. Українська кухня».

Першим відзначають Медовий Спас - 14 серпня, потім Яблучний Спас - 19 числа, а останнім - Горіховий Спас, який святкують 29 серпня.

З Медового Спасу починається двотижневий Успенський піст. У цей день вшановують пам’ять семи мучеників Маккавеїв, які очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.

Маковія в Україні - це не тільки релігійне свято. Цього дня завжди починали осінні польові роботи і медозбір, ластівки потроху відлітали, а в народі готувалися до проводів літа.

За стародавнім звичаєм, на Маковія освячують воду, мед і мак. У храм несуть букети з квітів і трав – «маковійчики». Вважається, що якщо не освятити квіти Першого Спасу, то не буде квітнути господарство.

Обрядовою їжею цього дня є «шулики», або «ломанці». Готують їх просто: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і поливають медом з перетертим маком. Приготуємо «шулики» разом з книгою «Українська смакота. Для сучасних господинь та господарів», яка покладена до книжкового кошика. 

З народними звичаями на Маковія знайомить книга Олекси Воропая «Звичаї нашого народу». До вашої уваги декілька з них:

Не бажано голосно говорити, бо в цей день збирають мед, а бджоли шум не сприймають.

Не треба сваритися, лаятися або бажати комусь зла, інакше негатив повернеться бумерангом.

Не треба працювати і прибирати в будинку: такі справи краще завершити напередодні.

19 серпня за новим стилем православні святкують Преображення Господнє. З цим святом вас знайомить цікава сторінка в книзі Братів Капранових «Веселих Свят!». Це - одне з найбільших християнських свят, яке входить у дванадцятку найшанованіших християнських свят. Воно встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор. Його лице просяяло, і саме тоді апостолам відкрилося світло й слава Божества. Свято було назване так тому, що нібито саме в цей день на горі Фавор Ісус Христос преобразився, Його обличчя і одяг «стали білими, як світло».

    Традиційно в цей день у храмах проходять урочисті богослужіння і обряди освячення «врожайних» кошиків парафіян. Головним же атрибутом святкової корзини є яблука, які, як вважали в давнину, не можна було їсти до 19 серпня, проте у цей день, а також опісля ці фрукти вживали в необмеженій кількості. У цей день святять у церкві не тільки яблука, освячують груші, виноград, сливи, персики, можна овочі, включаючи помідори та моркву, а також мед і жмут колосся жита і пшениці, таким чином прославляючи різноманітне багатство природи. Як альтернатива - хліб, сіль, хрін (символ стійкості у вірі) або ж випічка з яблуками. Взагалі чим багатший вміст кошика, тим краще, адже так символічно віддається данина багатству і щедрості природи.

Яблучний Спас припадає на Успенський піст, тому, якщо ви вирішили його дотримуватися, то потрібно відмовитися від м’ясних та молочних продуктів, жирної їжі та алкоголю. Під час посту 19 серпня - це єдиний день, коли дозволено в їжу вживати рибу та морепродукти.  

Які страви готувати під час посту та як прикрасити стіл на ці свята, відшукаєте в книгах «Українська кухня. Найсмачніші страви на святковому столі», Г.О. Дубовіс «Українська кухня» та інші.

   Справжньою скарбницею народної мудрості, кмітливості, гумору є книги «Кращі прислів’я та приказки українського народу», «Український народний календар», які доповнюють книжковий кошик.  

Приказки до Яблучного Спасу з книги «Українські прислів’я, приказки, загадки»:

Із Спаса - Преображення погода преображається.

Прийшов другий Спас - бери рукавиці про запас.

Який Другий спас, такий і січень.

Минув Спас - держи кожух про запас.

Третій Спас – Горіховий. Це свято ще називають Полотняним Спасом і Хлібним Спасом. В третьому кошику розміщені книги «Українці: Свята. Традиції. Звичаї», «Українське народознавство» та інші, які ознайомлять читачів з традиціями святкування цього свята.

До Третього Спасу, як правило, закінчували жнива, і цього дня наші бабусі пекли пироги з борошна нового врожаю. Тому і називають цей Спас Хлібним. Інша назва - Горіховий - пов’язана з початком збирання врожаю горіхів, які на цей час саме достигають. Після жнив влаштовували ярмарки, на яких необхідно було традиційно запастися полотном, тому той день ще називали Полотняним Спасом.

Пречисте свято Медового Спаса і Маковія з запашними пиріжками і медовою вощиною ступає на поріг.

      Ми бібліотекарі, вітаємо наших читачів з солодкими та духмяними святами!

  Нехай Господня благодать цих гарних православних свят принесе добро, любов і щирість у кожну родину. Нехай маковими зернами у домівках проростає достаток і Янгол білокрилий Прощення торкнеться пір’ячком Божої любові кожного серця. Хай буде благодатним для Вас Щедрий Медовий Спас і Маковій! Веселих Свят!

Книги, що знають все і трохи більше

 Книги, що знають все і трохи більше.

 Енциклопедичний салон

     Познайомити зіньківчан із певною частиною енциклопедичних видань, які має читальний зал Зіньківської центральної районної бібліотеки, вирішили працівники бібліотеки, запросивши відпочиваючі молоді сім’ї з дітками та дорослих у дитячому парку в енциклопедичний салон під назвою «Книги, що знають все і трохи  більше».  В цьому салоні бажаючі мали змогу погортати енциклопедії із історії, географії, біології, української мови,  народної медицини, кулінарії, фен-шую, історії речей. А ще Велику українську енциклопедію та Українську малу енциклопедію, Енциклопедію Сучасної України в томах, Універсальний словник - довідник та Полтавську енциклопедію в томах (Полтавіка).  

    Яка то радість для любителів книг тримати  велику за розміром  енциклопедію, яка вміщує інформацію з певної галузі знань у стислій і доступній формі, в зручному для користування форматі.

        Новенькі, в твердих обкладинках енциклопедії  стояли на виставці і ніби запрошували кожного, хто підходив до них: «Візьми мене, почитай! Вивчай  цікаве, ще не пізнане».

 В наш салон заходили краяни з малечею, щоб знайти відповіді на запитання дітей і онуків, цих маленьких «чомучок», на запитання яких не завжди знаходяться відповіді у дорослих. Спокійно, не поспішаючи, насолоджуючись літнім днем, перегортали вони сторінки книг, заглиблюючись в море цікавої інформації. А поруч  стояли діти. Їх цікавило все, що вони бачили і звучали запитання: де,  чому? як? для чого? а коли? з’явилися безліч корисних і звичних речей: стільці, годинник, зубні щітки, електричні лампочки, літаки, пральні машини, праски,  мобільні телефони.   І на всі запитання треба було дати відповідь.

Ми ж, дорослі, здебільшого не замислюємось, а де та коли, як саме з’явилися усі ті речі, що зробили наше життя комфортним та зручним.

       І хоч зараз карантин і  читальний зал  в бібліотеці не працює, саме тут, в читальному залі під відкритим небом ми зможемо намагаємось допомогти нашим краянам отримати  необхідну  інформацію.  І в котре нагадати, що ми є і що ми потрібні людям. А це головне!

 

Молодь в Україні: проблеми, досягнення, перспективи

 

Молодь в Україні: проблеми, досягнення, перспективи

Інформ-дайджест

 

«Ну, і молодь нині пішла, не те, що ми…»

Від цієї фрази завжди не по собі — стільки в ній осуду. Хоча це не так. Серед молодих так багато сильних, відповідальних, безстрашних людей, які працюють, не шкодуючи себе, які справді вірять у зміни в Україні й прагнуть їх творити самі. Але в суперечках зі старшим поколінням часом таки бракує залізних аргументів.

Сучасна молодь довше навчається в школі та, відповідно, пізніше починає самостійне трудове життя. Ускладнилися й самі критерії соціальної зрілості. Початок самостійного трудового життя, завершення навчання та набуття стабільної професії, одержання політичних прав, матеріальна незалежність від батьків, вступ у шлюб і народження першої дитини — усі ці події, такі, що в своїй сукупності надають людині почуття повної дорослості, та відповідний соціальний статус, настають не одночасно, й сама їхня послідовність і символічне значення кожного з них не однакові в різних соціальних прошарках. Згідно з Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», до молоді належать громадяни віком від 14 до 35 років.

Формування особистості молодої людини здійснюється сьогодні під впливом декількох відносно автономних соціальних факторів, найважливішими з який є: сім'я (родина), школа, спільнота однолітків (молодіжні організації, різноманітні неформальні, стихійні групи та співтовариства), засоби масової інформації. Вже сама численність цих інститутів і засобів впливу надає особистості, що формується, значно більший ступінь автономії від кожного з них окремо як ніколи в минулому. Організація виховання і навчання молоді по віковому принципу підсилює цю вікову гомогенність, сприяючи виробленню специфічної «молодіжної» самосвідомості і стилю життя («субкультури»).

Згідно соціологічного дослідження, українська молодь нічим не гірша за своїх однолітків з інших країн. Наша молодь понад усе цінує свободу, прагне нових знань і готова сама творити зміни. Без сумніву, молоді українці інтернет-просунуті, більш терпимі до інакших й оптимістичніше за старше покоління дивляться в майбутнє.

Наразі молодь характеризується такими кількісними й якісними показниками:

·        юнаки і дівчата віком від 14 до 35 років становлять 15 407 522 осіб — приблизно третина усього населення країни;

·        70 % молоді мешкає у містах, 30 % — у селах;

·        близько двох мільйонів молодих сімей, із них близько 600 тис. мешкають у сільській місцевості;

·        100 тис. осіб офіційно зареєстрованих безробітних;

·        2 709 161 студентів, які навчаються у 340 вишах І-IV рівнів акредитації;

·        близько 5 % молоді беруть участь у громадському русі;

·        молодь — це активний учасник громадського життя суспільства;

·        найактивніша демографічна група;

·        молодь — це третина економічної активності населення.

Тож тепер таки можна погодитися з тим, що молодь — уже не така. І нарешті сказати це з гордістю.

А юні зіньківчани, постійні учасники бібліотечних заходів, є прикладом того, що наша молодь постійно прагне самовдосконалення, творчого розвитку, свято береже традиції своїх предків та дає нам сподівання на світле та достойне майбуття нашої країни, яку розбудовувати саме їм - юним та наполегливим!

 

Рабство ХХІ століття

Інформ-дайджест до Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми

Торгівля людьми – це злочин, жертвами якого можуть виявитися чоловіки, жінки, діти як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації.

У 2010 році Генеральна Асамблея прийняла Глобальний план дій по боротьбі з торгівлею людьми, закликавши уряди в усьому світі вжити скоординованих і послідовних заходів, щодо перемоги над цим злом. План передбачає інтеграцію боротьби з торгівлею людьми в більш широкі програми ООН для того, щоб прискорити темпи розвитку і підвищити ступінь безпеки в усьому світі. Одним з найважливіших положень Плану є створення цільового фонду ООН для добровільних внесків на користь жертв торгівлі людьми, особливо жінок і дітей.

У 2013 році Генеральна Асамблея провела зустріч на високому рівні для оцінки ходу здійснення Глобального плану дій. Держави-члени також прийняли резолюцію A/RES/68/192, проголосивши 30 липня Всесвітнім днем боротьби з торгівлею людьми і заявивши, що в такий день необхідно «підвищувати обізнаність про стан жертв торгівлі людьми і заохочувати і захищати їх права».

Щороку, починаючи з 2014 року, 30 липня світова спільнота відзначає Всесвітній день протидії торгівлі людьми.

Міжнародна торгівля людьми залишається гострою соціальною проблемою багатьох країн світу. Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. З 1991 року понад 230 000 українців постраждали від торгівлі людьми (за даними дослідження МОМ), що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі. Торгівля людьми є занадто прибутковим нелегальним бізнесом. Тому вербувальники вигадують все нові та нові способи з метою експлуатації людини та власного збагачення, наживи.

В нашій країні останнім часом спостерігається тенденція втягнення українців в торгівлю людьми саме шляхом використання сучасних технологій. Якщо до 1991 року (Незалежності України) торгівля людьми вважалася, лише як торгівля з метою сексуальної експлуатації жінок, то наразі постраждалими є як чоловіки, жінки так і діти.

«У зв’язку із складною економічною та соціальною ситуацією в Україні, українці все частіше шукають заробітку за кордоном (в Польщі, Росії, Чехії Італії…). Не зважаючи на незнання мови, законодавства, звичаїв та правил офіційного працевлаштування у країні призначення, громадяни України з легкістю погоджуються на заманливі пропозиції злочинців і несвідомо стають жертвами торгівлі людьми, «живим товаром». Гострою проблемою та тяжкою злочинною діяльністю торгівців людьми, за останні роки, стало втягнення громадян України до перевезення та розповсюдження наркотичних речовин на території іноземних країн: Російської Федерації, Таїланду», – зазначає Ірина Бойко – юрист Карітас-Київ.

Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини в сучасному світі вимагає об’єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни.

Докладніше про небезпеки, які чекають на потенційного невільника за кордоном та інші пов’язані теми можна прочитати у матеріалах, що зазначені нижче.

1. Косянчук, І. Заступник Голови Державної Служби Зайнятості Сергій Кравченко: «Людина, яка їде за кордон, має уважно читати договір» / І. Косянчук // Урядовий кур’єр. – 2018. – 16 березня. – С. 1, 5.

2. Писанська, Н. У пошуках кращої долі: «біла» і «чорна» робота в Німеччині / Н. Писанська // Голос України. – 2019. – 9 жовтня. – С. 4.

3.   Тверда, О. Життя на продаж / О. Тверда // Україна молода. – 2018. – 5 грудня. – С. 11.

4.     Чернов, В. Продажа детей / В. Чернов // 7Я. – 2019. – 28 мая. – С. 8-9.

5.   Працюй Безпечно [Електронний ресурс] // Facebook : [сайт]. – Режим доступу: https://www.facebook.com/work.safe.ua/ (дата звернення: 30.07.2020) – Назва з екрана.