Зіньківська публічна бібліотека (головна) КЗ " Зіньківська публічна бібліотека ім. В.Г.Короленка"
Україна, Полтавська область, м. Зіньків, вул. Соборності 2, тел. 3-10-73, Cайт http://zinkivlibrary.at.ua/ Блог http://zinkivlibrary.blogspot.com/ Е-mail zinkivcrb@gmail.com
Сторінки
- Заходи
- « Нова українська книга в бібліотеці»
- Виставка-інформація « Майдан в серцях і памʼяті».
- Віртуальна виставка «Микола Зеров – славне імʼя Зі...
- Книжкова виставка « Підліткам - про закон»
- Книжкова виставка–реклама «Калиновий вінок народно...
- Виставка–портрет «Я повернувсь до тебе Зіньківщино...
- Книжкова виставка - вернісаж « Великдень іде – свя...
- Нові книги сучасних українських письменників
- Віртуальна виставка "Загадковий світ фентезі"
- Віртуальна виставка "Від фантазії до науки"
- Віртуальна виставка "Українська література: новинк...
- Віртуальна виставка "Про славну минувшину з книг д...
- Сергій Дяченко, письменник-фантаст. Віртуальна ви...
- Віртуальна виставка "ПИСЬМЕННИКИ ЗАПРОШУЮТЬ ДО ДІА...
пʼятницю, 15 березня 2024 р.
Творчий ранок «Диво, створене руками і серцем»
середу, 13 березня 2024 р.
Книжково – журнальна експедиція «Бути українським добровольцем»
Книжково –
журнальна експедиція «Бути українським добровольцем»
(до Дня
українського добровольця)
Український доброволець сьогодні - це
вершитель справи козака, продовжувач
національно-визвольної війни, в полум’ї якої гартується нація. І 2014-й та
2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні - непоодинокі. Добровольчий
рух - один з феноменів українського суспільства.
У військо масово йшли найкращі. Люди,
які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і
родини, наукові досягнення, успішну кар’єру в різних сферах і навіть своє життя
в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони
ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і пам’ять-– це найменше, чим можемо їм віддячити!
Сьогодні ми поговоримо про справжніх
патріотів, героїв, про яких повинне знати й пам’ятати кожне покоління, про
героїзм та мужність українських добровольців, які з початку подій на сході
України у 2014 році пішли на фронт і прийняли удар ворога на себе і у
сьогоднішні дні продовжують боронити рідну землю від загарбників.
Проведемо нашу книжково-журнальну
експедицію, мандруючи виданнями нашої книгозбірні, які містять інтерв’ю та героїчні
історії добровольчих батальйонів, взірець наслідування для майбутніх поколінь.
Серед
літератури нашої бібліотеки є артпроект Андрія Котлярчука «Добровольці. Доба
героїв», який автор присвячує історії війни, добровольцям та волонтерам АТО. Фотозйомка здійснювалася на
нульових кілометрах. У виданні репродуковано великий масив світлин, через які
ми побачимо, як поступово відроджувалася могутність української армії.
Віталій Запека доброволець в складі батальйону «Полтава» говорить: «Нас не сприймали серйозно, бо ми самі себе так не сприймали… кщо на твою країну напали, маєш іти і її захищати. Розумів, що не буду себе поважати, якщо не візьму до рук зброї. А потім було дивно повертатися у рідне місто з фронту. Люди безтурботно гуляють, п’ють каву, годують голубів. А за 300 кілометрів – війна, такі самі люди гинуть. Ну як так можна? Потім зрозумів: ми воюємо, щоб люди жили так, як вони хочуть»
Про Героїв нашого Зіньківського краю, на жаль
ще не написано книг, та все ж серед газет нашої бібліотеки є спогади та історії
про мужніх добровольців Зіньківщини, зокрема, Сергія Міщенка, його бойові заслуги та біографія, а також про
всіх загиблих героїв зіньківчан та їх життєвий шлях.
«Головна книга про війну, якої не мало бути та про героїв, які хотіли жити, але помирали», – так Сергій Лойко написав про свій роман «Аеропорт» у передмові. «Аеропорт» – це роман-сповідь, це крик, що виривається у людини від розпачу та від болі, це книга для людей, які готові до правди, які не закривають очі на реальність і знають, що війна - це не «десь там далеко». Війна поруч. Про смерті та втрати, про зради та дружбу, про біль та ненависть, злість і любов, про події, які ділять життя на до та після. А ще про те, де брехня, а де правда на цій війні. 242 дні Донецький аеропорт обороняли сміливі військові та відважні добровольці, яких називають «кіборгами». П’ять діб боїв описує у романі Сергій Лойко, а також частково події до цього та після.
Не просто читати такі книги, бо вони про
страшну реальність, про жорстоке сьогодення, про смерті найкращих людей (а на
війні саме такі й гинуть) та про тих, хто пережив пекло війни.
Болить сьогодні зранена душа нашої
держави України. Болять рани мужніх воїнів захисників, котрі захищають єдність
нашої країни. Болять серця матерів, котрі виховали мужніх та відважних людей,
болять наші душі, переживаючи за них – захисників та захисниць, які зупиняють
терор.
В результаті бойових дій в Україні
загинуло неймовірно багато людей, тисячі поранених, солдати добровольчих
загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас. Багатьом з них, на
жаль, не судилося повернутися живими. Ми з великою шаною та з глибокою
вдячністю схиляємо голови перед подвигами
героїв сучасності.
Дякуємо за те, що мужньо захищаєте
міста, села, кожен метр нашої землі й
кожну частинку нашого серця. Українського серця. Української душі.
Вся Україна молиться за життя тих, хто в
цей момент тримає міцно автомат, бинтує поранених, копає окопи, йде в розвідку
чи переводить дух, після важкої неспокійної ночі. Усім бійцям добровольчих
формувань бажаємо здоров’я, любові близьких людей, а всім нам – перемоги та
настання миру на нашій землі!
Публічні бібліотеки як інформаційні центри громади
Публічні бібліотеки як інформаційні центри громади
Т.в.о.директора
КЗ «Зіньківська публічна бібліотека ім.В.Г.Короленка» Наталя Тоцька провела
детальний аналіз роботи бібліотек громади у 2023 році, охарактеризувала загальні
помилки, допущені бібліотекарями при формуванні планів роботи, здачі текстових
звітів та електронного моніторингу роботи бібліотек за минулий рік, заповненні
нових форм звітності №6-НК (річна). Загострила увагу колег на продовженні
роботи бібліотек, як Хабів цифрової освіти населення.
Керівник комунального закладу також наголосила на важливості участі бібліотек громади та їхніх користувачів в міських, обласних та Всеукраїнських конкурсах, зокрема, познайомила учасників наради з Положеннями тих конкурсів, які вже оголошені Національною бібліотекою України для дітей.
Завідувач відділу
методично-бібліографічної роботи та інформаційних технологій Зінаїда Максименко
надала професійні поради щодо ведення щоденника роботи бібліотеки за новою формою
та підготовки квартальних звітів про роботу бібліотечних закладів.
Роботі
бібліотек по актуалізації фондів у 2023
році, продовження її у 2024-му, аналізу проведеної передплатної кампанії на
2024 рік та пошуку і залученню позабюджетних коштів для поповнення бібліотечних
фондів була присвячена консультація Віри Твердохліб, завідувача відділу комплектування
і обробки літератури КЗ «Зіньківська публічна бібліотека ім.В.Г.Короленка».
четвер, 7 березня 2024 р.
Перегляд літератури «Порфирій Батюк і музика»
Перегляд літератури «Порфирій Батюк і музика»
(140 років від дня народження композитора, фольклориста, педагога, уроженця м. Зіньків)
Незліченні скарби духовності подарувала світу щедра зіньківська земля. Тут народилося багато знаменитих та яскравих особистостей, які прославили наш край не тільки в Україні, а й далеко за її межами, ставши гордістю української науки і культури.
Серед відомих та
талановитих вихідців Зіньківщини і наш земляк, віртуоз у світі музики Порфирій Батюк. Його талант розвивався
під впливом співучої зіньківської землі. Він записав і обробив велику кількість
народних пісень різного періоду, створив близько 900 творів: кантати, пісні,
п’єси для фортепіано на теми українських народних мелодій.
Композитор і
фольклорист Порфирій Кирилович Батюк народився 11 березня 1884 року в м. Зінькові.
Музичну освіту здобув в петербурзі в музичній школі ім. Смоленського та в придворній
спеціальній капелі (зі званням диригента, вчителя співу та теорії музики). Додатково вивчав також гру на
скрипці у професора П. Вилькомирського і постановку голосу у професора В.Власова.
Повернувшись
додому, у 1913 році розпочав музично-педагогічну роботу на посаді вчителя
співів у зіньківських чоловічій гімназії та жіночій прогімназії. Видав «Музичну
хрестоматію для шкіл» та збірку шкільних хорів «Червоні свята». Разом
із П. Толстяковим 1918 року заснували
школу для диригентів сільських хорів.
Керував хорами у Зінькові, Охтирці та Харкові.
З
1944 року працював старшим науковим співробітником в Інституті
мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. На
Шевченкові тексти написав дитячі хори без супроводу «Заповіт», «Мені
тринадцятий минало», «Річка» («Тече вода з-під явора»), романс для високого
голосу з супроводом фортепіано «У гаю,
гаю», мішані хори без супроводу «На могилі, на високій» і «Хай про тебе слава
лине» на слова К. Яцика, Автор музики до відомої пісні на слова С. Черкасенка
«Тихо над річкою».
Зокрема,
це такі книги: «Енциклопедія Сучасної
України. Том 2»; «Зіньківщина. Історичні нариси»; «Зіньківщина, рідний край»;
Літвішко Л., Літвішко О. «Зіньків від сивої давнини до наших днів»; Муха А.І. «Композитори України та української
діаспори»; Степаненко М. «Літературно-мистецька Полтавщина»; Терещенков О.
«Трагічна доля на межі століть».
В
честь нашого видатного земляка Зіньківській музичній
школі присвоєно ім’я Порфирія
Батюка, а в 2004 році була заснована мистецька премія «Юний віртуоз».
Усіх,
хто бажає ближче ознайомитися із творчою спадщиною та життєвим шляхом видатного
композитора, запрошуємо до нашої книгозбірні.
Бронзовий родовід генія: пам’ятники Т.Г. Шевченку в Україні та за кордоном
Ідіть до Кобзаря на сповідь,
Щоб
в тиші врочистій,
Мов Батьку вклонитись,
І душу очистить,
І
духу напитись…
(Петро Ротач)
«Проявом
глибокої поваги до постаті Тараса Шевченка є спорудження пам’ятників в Україні
та за її межами. Існує 1384 пам’ятники, з яких 128 за кордоном – у 35- ти
державах світу», - такими словами розпочала літературно – мистецький круїз,
присвячений 210-й річниці від дня народження Великого Кобзаря, завідувач
відділу обслуговування Зіньківської публічної
бібліотеки Лідія Колоша, запрошуючи до віртуального круїзу учнів 10-А класу Зіньківського
опорного ліцею №1.
Вона
розповіла, що пам’ятники Т.Г. Шевченку
встановлені в усіх обласних центрах України, багатьох містах і селах
України. Найбільше пам’ятників Шевченкові в Галичині. Найстаріший пам’ятник
Кобзареві встановлений на Львіщині.
Учні
здійснили віртуальну подорож до пам’ятника
великому синові українського народу в Києві, познайомилися з одним із кращих зразків монументальної шевченкіани
в світі - пам’ятником поету, встановленому у Харкові, піднімалися
сходами на Тарасову гору разом із
тисячами людей з усіх кінців світу, щоб
земно вклонитися генію українського народу, згадали коли було відкрито пам’ятник
Тарасу Григоровичу в нашому місті, не оминули увагою пам’ятники Великому
Кобзареві, встановлені за
кордоном.
Побували
у Моринцях на могилі матері Шевченка - Катерини Якимівни Бойко та побачили в
с.Зелена Діброва пам’ятник старшій сестрі поета – Катерині.
Також в ході заходу присутні ознайомилися з 2-х томним виданням Петра Ротача «Полтавська Шевченкіана», яке є у фонді нашої бібліотеки, слухали безсмертні шевченкові рядки в піснях «Думи, мої, думи», «Реве та стогне Дніпр широкий».
Завершили круїз читанням «Заповіту» Тараса Шевченка у виконанні учениці 10-А класу Вероніки Маначинської та запалили свічку в пам'ять про геніального українського поета.
Слова
Тараса Шевченка «Обнімітесь, брати мої…»
актуальні і сьогодні. І ми єдині в боротьбі з російським агресором за свою
землю, за своїх дітей і онуків, в
прагненні жити на вільній, незалежній державі.
пʼятницю, 1 березня 2024 р.
Пісня буде поміж нас
До рідної Вкраїнської землі,
Повік твою
«Червону руту»
Співати будуть солов’ї.
Україна завжди була багата талановитими музикантами і
поетами. Її краса, народна мудрість і багата історія завжди надихали творчих
людей на створення шедеврів.
Одним з незабутніх геніїв пісенно-поетичного мистецтва в
Україні був Володимир Івасюк, якому 4 березня мало виповнитися 75 років.
Володимир Івасюк - геніальний український співак та композитор, відомий на весь
світ, один із основоположників української естрадної музики.
В
актовому залі Зіньківського центру
соціальних послуг для пенсіонерів - членів бібліотечного клубу «Леді Позитив»
спільно з працівниками відділення соціальної роботи був проведений мистецький
салон «Пісня буде поміж нас», присвячений творчості Володимира Івасюка.
Ведуча – бібліотекар Валентина Зеленська розповіла, що постать В.Івасюка, його життєвий шлях незвичайні. Його творчість стала символом відродження української нації, провісником майбутніх змін, що привели до вистражданої незалежності. Він залишив нам у спадок понад 100 пісень і кілька десятків інструментальних творів, музику до кількох вистав, які він відмовлявся писати російською мовою.
На заході звучали чарівні пісні композитора: «Колискова», «Відлітали журавлі», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Я піду в далекі гори» та інші, учасники переглянули відеосюжет «Кремль вбив Івасюка, але українську пісню він вбити не зможе».
Гості мистецького салону заспівали пісню В. Івасюка «Червона рута», яка переживає нову хвилю популярності і стала трендом в соціальних мережах.
До уваги присутніх була представлений перегляд літератури «Орфей собору нації».
Володимир Івасюк – це ціла епоха в нашій
пісенній культурі. У ньому бриніла наша Україна: в душі, в долі, в неповторному
таланті. Його пісня – то його молитва, то джерело любові – припадаймо до нього,
наповнюймо його цілющою водою свої серця…
Поклик рідної далини
Поклик рідної далини
Книжкове дефіле до 95-річчя від дня народження Федора Тютюнника, письменника, уродженця с. Шилівка
Мальовниче село Шилівка, що знаходиться поблизу Зінькова, відоме
широкому загалу як батьківщина двох відомих майстрів Слова – братів Григорія та
Григора Тютюнників. Не тільки односельцем, а й представником тієї ж
письменницької династії був і Федір Григорович Тютюнник -письменник, публіцист,
краєзнавець, двоюрідний племінник двом Григоріям Тютюнникам.
Народився
він далекого 1929 року в простій селянській родині. У 1946 році, закінчивши
семирічку, продовжив навчання в Зіньківській середній школі №1. Здобувши
середню освіту, вступив до Київського, а потім перевівся до Харківського
політехнічного інституту. Деякий час, маючи спеціальність інженера по хімічному
устаткуванню, працював на заводах та в науково-дослідних інститутах країни.
Проте
дипломованого технаря тягнуло до художнього слова і Федір Тютюнник повернувся до
рідної Шилівки. Рік завідував сільським клубом, потім три роки викладав
естетику у Зінківському СПТУ-1. Літературну творчість Федір розпочав як учасник
Всесоюзного конкурсу на кращий сценарій художнього фільму. В 1964 року новела
«Кура», під псевдонімом Федір Лісовий, на сторінках газети «Літературна
Україна» стала дебютом.
Став
членом Спілки письменників України у 1968 році. Його творчий
доробок - книги : «Співуче джерело», «Зелений легіт»,
«Осінь пахне криницею», «Перепелині дзвони», «На бистрині» та численні
публікації в пресі.
Перша книга оповідань «Співуче джерело» вийшла у 1967 році. В ній відчувалося, що письменник добре знає життя, глибоко проникає в душі героїв. Кращі оповідання, що ввійшли до книги, «Кура», «Копитка»,«Дзвонар» - це зворушливий гімн чистоті найкращих людських почуттів. Сюжети цікаві, а мова творів образна та соковита.
Далі
у 1970 році вийшла збірка «Зелений легіт», в якій розміщувалося оповідання «Осінь пахне криницею» з
посвятою Григорію Тютюннику-старшому. Багато творів Федора Тютюнника
перекладалися іншими мовами. Псевдонім Лісовий поступився справжньому і вже
відомому імені. В своїй книзі «Зелений легіт» Федір
Григорович вивів колоритні образи сучасників, людей гордих, сильних із твердими
переконаннями.
В 1973
році вийшла книга Ф. Тютюнника «Осінь пахне криницею» - про життя сучасних (1960-1970-ті) сiл Полтавщини, незвичайні, іноді з гумором історії .
У
1976 році Федір Григорович став лауреатом Полтавської обласної премії імені
Петра Артеменка за збірку нарисів та оповідань
«Осінь пахне криницею». Письменника визнали не лише в Україні, а й за її межами
. Критики відзначили його талант оповідача, який має
свій стиль, «дуже точного в деталях спостерігача сільського життя».
Чистий, нескаламучений духовний
світ людини – провідний мотив творчості Ф. Тютюнника. У книзі «Перепелині дзвони» домінує добро, висока трудова
напруга сьогодення, перше кохання та
незрадливість людських почуттів.
В повісті «На бистрині» іде мова про
ветерана праці, директора Полтавського турбомеханічного заводу Б. В. Шумейка та
трудовий колектив цього підприємства.
У 1992 році у Зіньківській друкарні
вийшла брошура Федора Григоровича «Зіньківський район» із цінними статастичними
даними про наш край. В ньому подані загальні відомості про наш регіон, про стан
промислових і сільськогосподарчих підприємств, охорони здоров’я, шляхів, річок, а також історичні
дані 23-х населених пунктів.
У 1989-1991
роках Федір Тютюнник працював у редакції Зіньківської районної газети, до
останніх днів співпрацював із нею. Тут він організував літературну студію «Співуче
джерело» (назва першої його книги) та довго керував нею. У дев'яності і на початку
2000-х письменник і журналіст більшу частину своєї творчості присвячував
краєзнавству. Входив до редакціонної групи з написання історії Зіньківщини. Був
автором краєзнавчої праці «Село Шилівка», багатьох
коротких нарисів та статей, які публікувалися у районній, обласній та республіканській
пресі. Був у нього задум написати
історію роду Тютюнників, але не судилося.
Окрім своїх літературних талантів Федір Григорович дуже любив грати на
баяні, умів відпочивати та вмів і працювати, брав активну участь у громадському
житті села.
4 березня 2003 року, у день свого народження
(!) Федір Григорович Тютюнник трагічно загинув. І трапилося це у рідній
Шилівці, він потрапив під колеса автомобіля на сільській вулиці.
Щоб не зміліла криниця пам’яті про нашого земляка в Шилівській школі в
музеї письменників-земляків Тютюнників є і творчий доробок Федора Тютюнника:
книги, рукописи, фото, особисті речі та інше.
В бібліотеці постійно
діє книжкова виставка творів Ф. Тютюнника, щороку проводяться години пам’яті,
огляди творчості. Його багатий творчий доробок став невід’ємною частиною літературного спадку
Зіньківщини.