середу, 26 серпня 2020 р.

Естафета мужності

 

«Естафета мужності»
(Літературна майстерня до Дня памяті загиблих захисників України)

Ніколи горе не мине,

Не заживуть душевні рани

І моє серце не прийме

Того, що ти тепер не з нами.



В Україні 29 серпня вдруге відзначають День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Таку пам’ятну дату своїм указом встановив президент України В.Зеленський. Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Ще кілька років тому, ми не могли собі і уявити, що знову на нашу землю прийде війна. Люди об’єдналися проти російського агресора. На полі битви - захисники, воїни. Це бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час рятують поранених в АТО, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Останнім часом книги про АТО стали дуже популярними, і це не дивно, адже події, що відбуваються на сході країни, стосуються кожного українця. Щодня ми стежимо за новинами із зони АТО, однак сьогодні про події на сході України можна дізнатися не тільки з інформаційних випусків, а й з книжок. Вони написані людьми, які там побували та на власні очі бачили весь жах того, що відбувається. На абонементі центральної районної бібліотеки для користувачів  представлена літературна майстерня «Естафета мужності»  нових книг про АТО, в яких розказано не тільки про гібридну війну на Донбасі, а й про переплетіння героїзму та зради, любові та ненависті, горя та радості, а також про багато-багато іншого.\



 «Аеропорт» Сергія Лойко – це ні літопис, ні розслідування, ні хроніка подій, це художній твір, заснований на реальних фактах про те, що відбувалося у Донецькому аеропорті. Роман не стільки про війну, скільки про ніжність, любов, зраду, біль, ненависть, відвагу та смерть. Це дійсно сильна книга, де передано реальні факти про війну, які підтверджені справжніми кіборгами. Твір змусить вас пережити та відчути усі тяготи жаху війни. Але головне те, що він розповідає про людей, які навіть в дуже страшні та важкі моменти, по-доброму жартують один над одним та поступово стають справжніми братами.



Девіз  видання «Неоголошена війна. Невідомі факти і хроніки АТО» підготовленого журналістами «5 каналу» Ольгою Калиновською, Олегом Криштопою, Валентином Трохимчуком, Дарією Феденко та Євгеном Назаренком, − «Згадати все». Книгу побудовано за хронологічним принципом: масові заворушення на сході, перші успіхи української армії, Іловайський котел, Мінські домовленості, захист Донецького аеропорту, хитке перемир’я.Це   спогад про всіх , хто віддав своє життя, і про тих, хто вижив у боях. Тож читайте. Згадуйте. Аналізуйте. Пам’ятайте.



«Іловайський щоденник» Романа Зіненка  -  чесна і відверта книжка, написана безпосереднім учасником подій, бійцем добровольчого батальйону «Дніпро-1», який пройшов «Іловайський котел» від початку до кінця. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців «кривавим коридором» дозволить вам пережити разом з українськими солдатами одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України, відчути все те, чого зазнали бійці добровольчих батальйонів, а численні фотографії дають можливість краще уявити описані події.

П’ять секунд, п’ять днів, п’ять років, вічність - такий часовий  алгоритм  нового роману Євгена Положія «5секунд, 5днів», автора книги «Іловайськ». Головний герой, який все життя - на обох Майданах - бореться за справедливість, зрештою, коли починається війна, йде на фронт і там потрапляє в «Іловайський котел». Тяжко поранений, у складі групи з тринадцяти бійців, намагається вижити в безнадійній ситуації.

«Блокпост» - це нова книга Бориса Гуменюка, в якій ідеться про події в Україні часів Майдану і війни на Донбасі. Гуменюк відомий і як письменник, і як боєць АТО - зараз він обіймає посаду заступника командира добровольчого батальйону ОУН.

Українських захисників вирішив увічнити і майстер гостросюжетних романів Василь Шкляр. Свій твір «Чорне сонце» він присвятив бійцям добровольчого батальйону «Азов» (у його емблемі присутній символ «Чорне сонце»), з якими довгий час пробув на фронті. Від імені героя письменник розмірковує, хто і навіщо затягує криваву драму, чому гинуть найкращі, чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами і яким буде майбутнє України.

Роман  Юлії Ілюхи «Східний синдром» присвячується воїнам, полеглим за український Донбас. Це книга про любов і дружбу, про зраду і ненависть. Але, передусім, це книга про те, як змінює життя героїв - і самих героїв - війна. Це оповідь про людей, які повернулися з війни тілом, не повернувшись душею.

Книга «Шпитальні нотатки» Маргарити Довгань вміщує героїчні історії учасників АТО. Їх записала журналіст-шістдесятник і культурний діяч Маргарита Довгань, упродовж лютого 2015 р.- березня 2018 р., відвідуючи воїнів у Київському військовому шпиталі. Видання знайомить з нашими захисниками і є документом української  історії. Це крик-протест проти безуму війни, свідчення дивовижної витримки українського народу, яка дає можливість щоразу відроджуватися, знов і знов укріплюватися духом і плоттю в ім’я життя

Про героїв-сучасників неоголошеної війни з російським агресором та його посіпаками розповідається у книзі Валентини Розуменко «Нескорені», яка складається з інтерв’ю із тими українськими чоловіками та юнаками, які пройшли крізь пекло Іловайська, Дебальцевого, Донецького аеропорту та інших «гарячих» точок.

У книзі відомої полтавчанки Ганни Волкової «Якби не війна...» зібрані її власні журналістські репортажі та публікації на шпальтах всеукраїнської газети «Факти і коментарі», де вона працює майже 18 років. Збірка присвячена полеглим за незалежність України, їх близьким, тим, хто вижив у полоні бойовиків, героям якими будуть пишатись прийдешні покоління, про  яких складатимуть вірші та зніматимуть фільми.



Багато наших земляків пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті українські жита і мир.  Та війна забрала життя багатьох з них. Згадаймо сьогодні їх імена: Іван Матвієвський, Вадим Мирінець, Віталій Кузьменко, Роман Яковець, Микола Рясков. У нашій бібліотеці у відділі абонементу відкрито постійно діючий патріотичний куточок, де розміщено документи і фотографії присвячені подіям Майдану та війни на Сході України, серед яких знаходяться і фотографії наших загиблих героїв-земляків.



Cаме, 29 серпня, коли був розстріляний так званий «зелений» коридор пекельного Іловайська, відклавши свої буденні справи, згадайте їх - тих, хто, не жаліючи свого життя, пішов захищати наше, хто відлетів білим птахом у вічність, не докохавши, не народивши дітей, не обнявши дружину, не поцілувавши матусю, не побачивши миру, за який віддав найдорожче. Мир обов’язково настане, а загиблі воїни житимуть, допоки ми їх будемо пам’ятати. Запаліть цього дня свічку пам’яті, прийдіть на могили загиблих, обніміть за них їхніх матерів та батьків, поцілуйте їхніх дітей. Згадайте наших Героїв, бо без них не було б нас!

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти Єдина, Україна,

Бо ти на світі в нас одна!

Слава Україні! Героям Слава!



пʼятницю, 21 серпня 2020 р.

Бібліотечний бульвар « Багато є в тобі щедрот, моя Вкраїна чорноброва»

Бібліотечний бульвар
« Багато є в тобі щедрот, моя Вкраїна чорноброва»
(до Дня незалежності України)

Я - українець, а не малорос,

           Пишаюсь родом тисячокорінним…

           Тарас за мене мучився й боровсь, -

           Щоб я зродився зерням України»

В. Кочевський

             Про те, що ми живемо в красивій та щедрій країні, традиції та культура, якої сягають коріннями сивої давнини, розповідалось в розгорнутій книжковій виставці «Багато є в тобі щедрот, моя Вкраїна чорноброва», присвяченій  Дню незалежності України, яка була організована працівниками Зіньківської ЦРБ  в читальному залі під відкритим небом у дитячому парку міста.


        На виставці були зібрані книги, які містять цікаві факти про все, що стосується України: мови і культури, історії і географії, природи і  персоналій, про важкий і суперечливий шлях державотворення.


       В парку діти разом із своїми мамами знайомилися з атласом України, зокрема, ті хто нещодавно переїхали жити до нашого міста, відшукували в ньому згадку та малюнок міста, де вони проживали раніше.


  Молоді мами, діти яких ще маленькі, розглядали разом з малечею книги, розповідаючи та показуючи їм, яка ж чудова у нас Батьківщина.

       Сподіваємося, що  наша розгорнута книжкова виставка на бульварі  в дитячому парку міста змусила кожного замислитися над тим, що треба цінувати і берегти свою державу, в якій живеш, гордитися тим, що ти громадянин великої європейської держави - України, яка з  24 серпня 1991 року святкує своє день народження як незалежна, вільна, суверенна держава.




          З Днем незалежності, шановні краяни! Добробуту та щастя Вам та Вашим родинам, миру і процвітання нашій неньці-Україні! 

Моя Україна, народ мій коханий,

 Брати – українці, мої земляки!

        Здоров’я і щастя вам, рідні краяни.

 Добробуту, миру на довгі роки!

           Єднаймося, браття! Хай чиста іскринка

 Запалить любов’ю гарячі серця.

    Й піснями наповниться вся Україна

Від щастя, якому не буде кінця!

четвер, 20 серпня 2020 р.

Онлайн-конкурс світлин «Кулінарні шедеври моєї родини».

 

Шановні зіньківчани, жителі територіальної громади!

 

Зіньківська земля славна не лише непересічними талантами в царині поезії, літератури, науки, пісні, танцю. Наші хлібосольні зіньківчани славляться і своїми кулінарними вміннями. І вкотре, святкуючи День народження рідного міста, не одна зіньківська родина збереться за святковим столом, щоб скласти шану отчій землі.

Цього року святкування Дня міста дещо змінило свій формат в звязку з карантинними обмеженнями.

Тому Зіньківська міська  рада,  сектор  культури, молоді та спорту Зіньківської райдержадміністрації, Зіньківська центральна районна бібліотека ім.В.Г.Короленка, до Дня міста оголошують міський  онлайн-конкурс світлин «Кулінарні шедеври моєї родини».

В конкурсі можуть взяти участь всі родини, які проживають на території Зіньківської громади.

          Для участі в конкурсі потрібно подати фото родини з улюбленою стравою, яка вважається в сім’ї обов’язковою за святковим столом, та коротку історію  вашою улюбленої страви, її «родзинка» чи пов’язані з нею кумедні випадки (не більше 2-4 речень).

Разом з конкурсною роботою подається інформація про родину, що містить: прізвище родини,  вік автора (авторів), домашня адреса, контактний телефон.

Конкурсні роботи подаються  в електронному форматі з 20.08.2020 до 02.09.2020 року включно до Зіньківської центральної районної бібліотеки ім.В.Г.Короленка за адресою: м.Зіньків, вул.Соборності,2, телефон 3-10-77, 099-378-33-41, 095-03078-44, або їх можна надсилати на електронну скриньку бібліотеки: zinkivcrb@gmail.com.

Всі конкурсні роботи будуть виставлені для голосування у групі «Зіньківська центральна районна бібліотека ім.В.Г.Короленка» у мережі Фейсбук  за посиланням https://www.facebook.com/groups/393074197782322 Переможці будуть визначені за кількістю вподобайок під кожною конкурсною роботою.

За рішенням журі буде визначено окремого переможця -«Найоригінальніша світлина родини з улюбленою стравою».

Переможці Конкурсу  нагороджуються  дипломами Зіньківської міської ради з  врученням  подарункових сертифікатів (500, 300 та 200 грн. за найбільшою кількістю набраних вподобайок).

Автора роботи «Найоригінальніша світлина родини з улюбленою стравою» буде нагороджено сімейною фотосесією від студії B&W Дмитра Алєксєєнка.

 

середу, 19 серпня 2020 р.

Літературно – історичний екскурс « Прапор країни – це честь України».

 

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали...

Тож встаньмо, браття, в цю врочисту мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали...

Але він знов, як день новий, розцвів,

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь 

Внесіте прапор вільної Держави!


Кожна держава прагне виявити себе і свою сутність у національних символах. Символіка це візитна  картка країни. Історично склалося так, що кожна країна має свої Державні символи.  Державна символіка України формувалася не одне сторіччя, в її основі лежать традиції, культура та історія нашої держави. Тож запрошуємо вас в літературно-історичний екскурс «Прапор країни – це честь України» і ви дізнаєтеся, що ж належить до державної символіки і що вона означає.

         До Державних символів країни належать Державний прапор, Державний герб та Державний гімн, які є розпізнавальними знаками нашої держави.

                                     

Український національний символ - тризуб - сягає корінням у сиву давнину, коли людина тільки-но почала своє самоусвідомлення та самоствердження. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише в ролі родового знака князів. Тризуб як знак Київської Держави насамперед символізує безперервність історичного розвитку народу. Кольорове зображення малого герба відповідає національним кольорам - жовтому і синьому. Співвідношення ширини тризуба до його висоти дотримано по принципу «золотого перетину», він розміщений на синьому п'ятикутному щиті, форма якого зумовлена загальним контуром тризуба.

         Ще одним Державним символом нашої країни є національний гімн на музику М.Вербицького. Музика до гімну народилася у 1864 році, коли Львівський український центр показав спектакль «Запорожці», в якому прозвучала пісня «Ще не вмерла Україна», яку із захватом зустріла публіка.  Офіційно пісня стала гімном після затвердження її Верховною радою України 15 січня 1992 року. А 6 березня 2003 року було затверджено текст гімну у другій редакції історичного тексту П.Чубинського.

                                      

         Крім містичного знака - тризуба, до  української державної символіки належить і Державний прапор України - полотнище з двох рівних горизонтальних смуг синього (верхнього) і жовтого (нижнього) кольорів. Українське синьо-жовте сполучення - одне з найдавніших. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства. Такий прапор вперше замайорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. Жовто-синя барва була настільки усвідомленою як національна, що першим парламентом України - Центральною радою у 1917 році без жодного сумніву було прийнято жовто-синій прапор як державний символ.

         Зауважимо, що коли прапор використовували стихійно, порядок його барв ще не був затверджений.  Використовували як синьо-жовте, так і жовто- синє забарвлення. Та з 1918 року було затверджено саме синьо-жовте поєднання кольорів.

4 вересня 1991 року, вже після проголошення незалежності України, національний прапор було піднято над Верховною Радою України. А 28 січня 1992 року прапор затверджений Верховною Радою. Державний прапор як символ нашої країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. В Україні свято День Державного прапора відзначається 23 серпня з офіційною церемонією підняття прапора по всій країні.

         Пропонуємо вам декілька цікавих фактів, які ви можливо, не знали про український прапор.

         Наш прапор змінив декілька кольорів, перш ніж прийти до звичного кольору - він був червоним, малиновим і червоно-синім.

         У 2016 році наші альпіністи встановили прапор на вершині найвищого вулкана світу - Охос-дель-Саладо в Альпах. Його висота - 6872 метра.

         Серед прапорів словянських країн тільки український і боснійський не мають червоних кольорів.

         Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.

         22 липня 1976 року в Монреалі на 21 Олімпійських іграх під час змагань гандбольних команд СРСР і Румунії студент Любомир Шух  вимахував українським прапором, за що був видалений з арени, так як «потенційно- небезпечний прапор» міг призвести до заворушень.

         14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, було піднято наш прапор над будівлею міської ради. Це був перший прецедент публічного підняття українського національного прапора  над офіційною установою.

         А зараз ми вам розкажемо про національні рекорди пов’язані з нашим прапором.

         Найбільший український прапор, який був намальований, зявився в Києві в червні 2014 року. Волонтери на Оболонській набережній розмалювали величезну ділянку бетонного укосу набережної в кольори прапора України.

         23 серпня у Дніпрі підняли найбільший прапор, який коли-небудь майорів над українською територією. Висота флагштока - 72 метра, а розмір полотна - 12 на 18 метрів.

         У Херсоні створили унікальний прапор, який склали зі знамен, що були привезені у різні періоди із зони АТО волонтерами та військовими, усі прапори з автографами бійців.

         У Запоріжжі встановили рекорд України - там створили найбільший державний прапор із повітряних кульок.

         Найбільший прапор України запустили в небо над Авдіївкою, прапор розміром 20х6 метрів та загальною площею 120 кв.м.

         У 2018 році в Києві, у День державного прапора, встановили національний рекорд, розгорнувши на вулицях найдовший прапор країни. Довжина прапора становила 2700 метрів, кожні 100 метрів – це один символічний рік незалежності держави.

 Тож  вітаємо вас з Днем Державного прапора та Днем Незалежності нашої держави і бажаємо миру вашим домівкам та процвітання нашій Україні.

середу, 12 серпня 2020 р.

Книжковий кошик «Перший Спас – заготовляй мед про запас!»

   Книжковий кошик

«Перший Спас – заготовляй мед про запас!»

(19 серпня – Преображення Господнє (Спас))

 

Медовий Спас. Медовий Спас -

Це запах дідової хати.

В макітрі мак чекає нас,

Коржі виймає з печі мати...

Вже добігає жнив кінець -

Віддасть останнє щедра нива,

А в стрісі спритний горобець

Гніздо лаштує. Скоро злива

Предвісником осінніх днів

Зненацька виникне з нічого...

Так непомітно час злетів,

А в серці ще той Спас Медовий.

 

У серпні українці святкують три Спаси: Медовий, Яблучний і Горіховий. Із ними пов’язано безліч не тільки православних, а й істинно українських обрядів та традицій.

Три Спаси - три  кошики з різноманітними дарами літа - на подяку Господу за врожай, на нові врожаї, щоб засвідчити свою шану предкам, а головне – на надію на Спас і спасіння.

Саме до цих свят, бібліотекарі читального залу Зіньківської районнної бібліотеки підготували книжковий кошик «Перший Спас – заготовляй мед про запас!». До святкового кошика для Вас покладені цікаві книги, на сторінках яких зібрано пісні, ігри, святкові страви, традиції, загадки, прикмети, рукомесло – те, що робить ці святкові дні особливими й пам’ятними.

 

Давайте пригадаємо як святкували свято Медового Спаса наші діди, прадіди  в давнину  разом з книгою «Українське свято. Народні традиції та обряди. Українська кухня».

Першим відзначають Медовий Спас - 14 серпня, потім Яблучний Спас - 19 числа, а останнім - Горіховий Спас, який святкують 29 серпня.

З Медового Спасу починається двотижневий Успенський піст. У цей день вшановують пам’ять семи мучеників Маккавеїв, які очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.

Маковія в Україні - це не тільки релігійне свято. Цього дня завжди починали осінні польові роботи і медозбір, ластівки потроху відлітали, а в народі готувалися до проводів літа.

За стародавнім звичаєм, на Маковія освячують воду, мед і мак. У храм несуть букети з квітів і трав – «маковійчики». Вважається, що якщо не освятити квіти Першого Спасу, то не буде квітнути господарство.

Обрядовою їжею цього дня є «шулики», або «ломанці». Готують їх просто: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і поливають медом з перетертим маком. Приготуємо «шулики» разом з книгою «Українська смакота. Для сучасних господинь та господарів», яка покладена до книжкового кошика. 

З народними звичаями на Маковія знайомить книга Олекси Воропая «Звичаї нашого народу». До вашої уваги декілька з них:

Не бажано голосно говорити, бо в цей день збирають мед, а бджоли шум не сприймають.

Не треба сваритися, лаятися або бажати комусь зла, інакше негатив повернеться бумерангом.

Не треба працювати і прибирати в будинку: такі справи краще завершити напередодні.

19 серпня за новим стилем православні святкують Преображення Господнє. З цим святом вас знайомить цікава сторінка в книзі Братів Капранових «Веселих Свят!». Це - одне з найбільших християнських свят, яке входить у дванадцятку найшанованіших християнських свят. Воно встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор. Його лице просяяло, і саме тоді апостолам відкрилося світло й слава Божества. Свято було назване так тому, що нібито саме в цей день на горі Фавор Ісус Христос преобразився, Його обличчя і одяг «стали білими, як світло».

    Традиційно в цей день у храмах проходять урочисті богослужіння і обряди освячення «врожайних» кошиків парафіян. Головним же атрибутом святкової корзини є яблука, які, як вважали в давнину, не можна було їсти до 19 серпня, проте у цей день, а також опісля ці фрукти вживали в необмеженій кількості. У цей день святять у церкві не тільки яблука, освячують груші, виноград, сливи, персики, можна овочі, включаючи помідори та моркву, а також мед і жмут колосся жита і пшениці, таким чином прославляючи різноманітне багатство природи. Як альтернатива - хліб, сіль, хрін (символ стійкості у вірі) або ж випічка з яблуками. Взагалі чим багатший вміст кошика, тим краще, адже так символічно віддається данина багатству і щедрості природи.

Яблучний Спас припадає на Успенський піст, тому, якщо ви вирішили його дотримуватися, то потрібно відмовитися від м’ясних та молочних продуктів, жирної їжі та алкоголю. Під час посту 19 серпня - це єдиний день, коли дозволено в їжу вживати рибу та морепродукти.  

Які страви готувати під час посту та як прикрасити стіл на ці свята, відшукаєте в книгах «Українська кухня. Найсмачніші страви на святковому столі», Г.О. Дубовіс «Українська кухня» та інші.

   Справжньою скарбницею народної мудрості, кмітливості, гумору є книги «Кращі прислів’я та приказки українського народу», «Український народний календар», які доповнюють книжковий кошик.  

Приказки до Яблучного Спасу з книги «Українські прислів’я, приказки, загадки»:

Із Спаса - Преображення погода преображається.

Прийшов другий Спас - бери рукавиці про запас.

Який Другий спас, такий і січень.

Минув Спас - держи кожух про запас.

Третій Спас – Горіховий. Це свято ще називають Полотняним Спасом і Хлібним Спасом. В третьому кошику розміщені книги «Українці: Свята. Традиції. Звичаї», «Українське народознавство» та інші, які ознайомлять читачів з традиціями святкування цього свята.

До Третього Спасу, як правило, закінчували жнива, і цього дня наші бабусі пекли пироги з борошна нового врожаю. Тому і називають цей Спас Хлібним. Інша назва - Горіховий - пов’язана з початком збирання врожаю горіхів, які на цей час саме достигають. Після жнив влаштовували ярмарки, на яких необхідно було традиційно запастися полотном, тому той день ще називали Полотняним Спасом.

Пречисте свято Медового Спаса і Маковія з запашними пиріжками і медовою вощиною ступає на поріг.

      Ми бібліотекарі, вітаємо наших читачів з солодкими та духмяними святами!

  Нехай Господня благодать цих гарних православних свят принесе добро, любов і щирість у кожну родину. Нехай маковими зернами у домівках проростає достаток і Янгол білокрилий Прощення торкнеться пір’ячком Божої любові кожного серця. Хай буде благодатним для Вас Щедрий Медовий Спас і Маковій! Веселих Свят!


вівторок, 11 серпня 2020 р.

Книги, що знають все і трохи більше

 Книги, що знають все і трохи більше.

 Енциклопедичний салон

     Познайомити зіньківчан із певною частиною енциклопедичних видань, які має читальний зал Зіньківської центральної районної бібліотеки, вирішили працівники бібліотеки, запросивши відпочиваючі молоді сім’ї з дітками та дорослих у дитячому парку в енциклопедичний салон під назвою «Книги, що знають все і трохи  більше».  В цьому салоні бажаючі мали змогу погортати енциклопедії із історії, географії, біології, української мови,  народної медицини, кулінарії, фен-шую, історії речей. А ще Велику українську енциклопедію та Українську малу енциклопедію, Енциклопедію Сучасної України в томах, Універсальний словник - довідник та Полтавську енциклопедію в томах (Полтавіка).  


    Яка то радість для любителів книг тримати  велику за розміром  енциклопедію, яка вміщує інформацію з певної галузі знань у стислій і доступній формі, в зручному для користування форматі.


        Новенькі, в твердих обкладинках енциклопедії  стояли на виставці і ніби запрошували кожного, хто підходив до них: «Візьми мене, почитай! Вивчай  цікаве, ще не пізнане».


 В наш салон заходили краяни з малечею, щоб знайти відповіді на запитання дітей і онуків, цих маленьких «чомучок», на запитання яких не завжди знаходяться відповіді у дорослих. Спокійно, не поспішаючи, насолоджуючись літнім днем, перегортали вони сторінки книг, заглиблюючись в море цікавої інформації. А поруч  стояли діти. Їх цікавило все, що вони бачили і звучали запитання: де,  чому? як? для чого? а коли? з’явилися безліч корисних і звичних речей: стільці, годинник, зубні щітки, електричні лампочки, літаки, пральні машини, праски,  мобільні телефони.   І на всі запитання треба було дати відповідь.


Ми ж, дорослі, здебільшого не замислюємось, а де та коли, як саме з’явилися усі ті речі, що зробили наше життя комфортним та зручним.

       І хоч зараз карантин і  читальний зал  в бібліотеці не працює, саме тут, в читальному залі під відкритим небом ми зможемо намагаємось допомогти нашим краянам отримати  необхідну  інформацію.  І в котре нагадати, що ми є і що ми потрібні людям. А це головне!